Вихід Ахметова з медіабізнесу: шантаж, провокація, “скидання” збиткового бізнесу чи початок деолігархізації?

Заява українського бізнесмена Ріната Ахметова від 11 липня про вихід з медіабізнесу стала цілковитою несподіванкою навіть для співробітників Медіа Групи Україна (МГУ), яка є частиною інвестиційної компанії System Capital Management (SCM). 

Згідно з нею, МГУ відмовляється на користь держави від усіх ефірних і супутникових телевізійних ліцензій і від ліцензій друкованих медіа в Україні. Діяльність онлайн-ресурсів також припиняється.

Особливо несподіваною така інформація стала після того, як зранку оголосили, що медіахолдинг починає трансляцію пакета з дев’яти телеканалів у Польщі.

Уже наступного дня, 12 липня, всі канали МГУ – “Україна”, “Україна 24”, НЛО TV, “Індиго TV”, “Футбол 1”, “Футбол 2”, “Футбол 3” та інші – почали транслювати загальнонаціональний марафон. Сайти медіа з 12 липня не оновлюються. Останній матеріал, розміщений на них, – відповідна заява бізнесмена.

ZMINA розбиралася, чим зумовлений такий “демарш” українського олігарха, чи справді Ахметов передає всі медіа державі, де працюватимуть журналісти та яку роль насправді відіграє в цій історії закон про олігархів.

Рінат Ахметов. Джерело: replyua.net

Що кажуть у Ріната Ахметова

У заяві, оприлюдненій на сайті SCM, Ахметов наголошує на тому, що його рішення продиктоване набранням чинності Законом “Про запобігання загрозам національній безпеці, пов’язаним із надмірним впливом осіб, які мають значну економічну та політичну вагу в суспільному житті (олігархів)”.

“Як найбільший приватний інвестор в економіку України я неодноразово казав, що не був, не є й не буду олігархом. Короткий шестимісячний термін, визначений законом для продажу медіаактивів, і російська воєнна агресія проти України не дають можливості компанії SCM продати медіабізнес на ринкових умовах”, – пояснив бізнесмен.

З перших хвилин 12 липня 2022 року Медіа Група Україна зупинила оновлення своїх онлайн-медіа. Директорка з комунікацій SCM Наталя Ємченко назвала це “вимушеним кроком”. 

“Ми безкінечно звертали увагу всіх, і ось звертаємо знову: закон дискримінаційний, він робить інвестиції в українські медіа майже неможливими (принаймні для тих інвесторів, які не вважають себе олігархами)”, – написала вона в коментарі під дописом про припинення діяльності медіа.

Вона також уточнила, що SCM не передає медіа державі, як трактували заяву ЗМІ, а лише повертає державі державне, тобто ліцензії на мовлення, які вона й видала.

“Жодні інші активи медіагрупи, окрім цих ліцензій, ми державі не передаємо – ані бренди, ані бібліотеки. Про передачу активів нема ані слова і в заяві Ахметова, жодного. Як далі держава буде розпоряджатися цими ліцензіями – ми не знаємо. Можливо, вирішить видати їх комусь, можливо ні”, – написала вона на своїй сторінці у фейсбуку.

Шантаж і провокація?

На думку юриста Інституту масової інформації (ІМІ) Романа Головенка, заява Ахметова має ознаки провокації, оскільки просто так “передати ліцензії державі” неможливо.

“Ліцензію не можна просто так віддати державі, держава безпосередньо ліцензій на баланс не приймає, адже їх вона видає приватним суб’єктам. Ліцензію можна здати, тоді радіочастоти просто буде заново виставлено на конкурс. І їх може отримати інше медіа”, – пояснив він.

Тобто канали Ахметова втратять прив’язування до ліцензій, сказав Головенко.

Що буде далі з редакціями – не зрозуміло. Щодо передання корпоративних прав медійних компаній у заяві не йдеться.

“Поки виглядає на те, що власник планує їх закрити. Тому ця заява виглядає радше як наїзд на антиолігархічний закон. Цілком імовірно, що це може бути привід, а не справжня причина заяви”, – припускає юрист.

Виконавча директорка ІМІ Оксана Романюк після заяв олігарха спрогнозувала появу “онлайн-холдингу, записаного на кота”.

“Телевізійні ліцензії дещо втратили свою цінність в умовах “марафону”. Схоже, вони більше не приносять ні прибутку, ні довіри. Олігархи звикли самі контролювати контент, плюс прибутки від реклами, які опинилися під питанням. Плюс неясно, як довго все це триватиме і навіщо платити більше”, – написала вона.

Водночас, за її словами, деякі телеканали згаданого холдингу вже пішли на YouTube і успішно там розвинулися. За новим законопроєктом про медіа, онлайн-медіа стануть повноцінними ЗМІ. А активи можна буде переформатувати на онлайн, у якого буде якийсь новий власник чи власники, не олігархи, переконана медіаекспертка. 

Ліцензія на суспільно-політичні телеканали втратила будь-який сенс

Схожої думки дотримується й очільник Центру журналістики Київської школи економіки Андрій Яніцький.

У коментарі ZMINA він сказав, що в умовах існування єдиного телемарафону олігархи фактично втратили контроль над своїми суспільно-політичними телеканалами.

“Замість повноцінного телеефіру в них залишається лише кілька годин мовлення, і то на них має вплив Мінкульт, що б там не казали про редакційну незалежність. Бюджетне фінансування не рятує ситуації, оскільки олігархи створювали ці телеканали не задля заробітку”, – вважає він.

Отже, теза перша – ліцензія на суспільно-політичні телеканали втратила будь-який сенс.

До того ж у воєнний час немає вимірювання рейтингів, а ринок телереклами майже зник і невідомо, коли відновиться. Тобто надії на комерційний успіх телеканалів у найближчому майбутньому також немає, вважає експерт. А досягати своїх піар-цілей в Ахметова можуть і через інші інструменти: рекламу в соцмережах, проведення заходів, рекламу в інших ЗМІ. Це дешевше, ніж утримувати величезний медіахолдинг, пояснив Яніцький.

Також важливо в сенсі ухвалення рішення про вихід з медіабізнесу і те, що виборці сходу та півдня країни, на яких намагався впливати Ахметов, зараз не дивляться ТБ, каже експерт:

“Ці території або окуповано, або там ведуться активні бойові дії, або люди виїхали. Звичайне телебачення вже не спрацює навіть за умов повернення каналу на свої частоти”.

Що буде з ліцензіями, які має намір повернути регулятору Ахметов? За процедурою, після прийняття заяви її анулюють рішенням Нацради з питань телебачення і  радіомовлення. Згодом ліцензію мають виставити на повторний конкурс. 

Медіаексперт, член Громадської ради при Нацраді з питань телебачення і радіомовлення Олександр Глущенко уточнив у коментарі “Трибуні”, що повернення державі ліцензії на мовлення телеканалів означає автоматичне припинення мовлення. Тобто компанія перестає виконувати взяті перед державою зобов’язання.

“Щойно ви повертаєте державі ліцензію, ви автоматично не маєте права мовити. Це рідкісне явище”, – пояснив він.

“Великий-превеликий піар-пшик”

Головний експерт із медійного права Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай вважає, що такий “демарш” з боку олігарха може виявитися “піар-пшиком”.

Він пояснив, що відмовиться на користь держави можна від ефірної, супутникової та друкованої ліцензії.

В Україні є хоч і не досконала, але реєстрація преси, каже Розкладай.

“Себто “відмова від ліцензій” – це банальне скасування реєстрації друкованого видання. Пшик, не більш того. Могли й не відмовлятися. В реєстрі 90% найменувань мертві висять”, – вважає він.

Ліцензія на супутник видається раз на 10 років, і державі майже не має діла, чи є вона, пояснив він.

“Найбільш коштовна – ефірна наземна цифрова ліцензія, так зване Т2. Якщо ліцензіат повертає ліцензію, це означає, що в цьому слоті може потенційно хтось мовити інший. Чи захоче хтось зараз інвестувати у воюючу країну?! Ну не знаю…” – пише Розкладай.

Регулювання онлайн-медіа наразі немає: вони живуть у максимум регулюванні реклами, авторських прав і цивільного кодексу, наголосив він.

“Це якщо ви їх знайдете, звісно. І того: відмовитися на користь держави – це великий-превеликий піар пшик”, – підсумував медіаексперт.

Вийти з медіабізнесу, але лише в Україні?

Що буде зі співробітниками медіагрупи “Україна”?

У найгіршому становищі опинилися, як завжди, співробітники медіагрупи, які не розуміють, що на них  чекає. У холдингу пообіцяли “повну ясність” для них, але згодом.

Андрій Яніцький на питання про можливі порушення прав працівників МГУ відповів, що поки не контактував з ними й не знає, якими будуть умови їхнього звільнення. За його інформацією, до повномасштабного російського вторгнення телеканали Ахметова були соціально відповідальними роботодавцями: не тільки платили велику “білу” зарплату, але й проводили тренінги для персоналу, корпоративи.

“Після 24 лютого реакція менеджерів цих телеканалів була не найкращою. Деякі куди менші телеканали евакуювали свій персонал, зберегли зарплати, забезпечили й досі забезпечують співробітників житлом у новому місті, а перший місяць ще й годували людей обідами. Від співробітників телеканалів Ахметова я чув геть протилежні речі: що був хаос із евакуацією і що багатьом скоротили виплати. Тобто в нестандартних умовах власник та менеджери телеканалу не змогли зорієнтуватися”, – сказав він.

Та попри все експерт не впевнений, що на журналістів медіахолдингу чекатимуть масові звільнення або скорочення. 

“Є інформація, що він розвиватиме бізнес у Польщі, частина людей може бути перевезена туди, частина може працювати віддалено. Але про його плани краще вже питати в його менеджерів”, – сказав він.

А що з майном медіагрупи?

Питання, на яке наразі немає точної відповіді. Або вона є лише у власника бізнесу.

Експерт Олександр Глущенко висловив думку, що такі дії Ахметова – це спроба позбутися збиткових активів, щоб уникнути ще більших втрат для бізнесу в умовах війни. Як зазначив він у коментарі “Інформатору”, якщо компанія не може продати актив, вона може закрити напрям.

“Це ми й бачимо. Так, Ахметов відмовився від медіа, але не відмовився від телекому. Він обрав більш життєздатну нішу”, – сказав Глущенко.

Своєю чергою Ігор Розкладай вважає, що закон про олігархів у випадку з медіагрупою Ахметова виглядає як красивий привід.

“Ахметов каже, що вартість інвестицій 1,5 млрд доларів. Це 52 мільярди гривень у холдинг з 4 тисячами працівників… Для Ахметова цей актив зараз – це баласт. Ахметов втратив, за різними даними, 2/3 металургійного бізнесу в Україні, а його збитки десь на рівні 8–9 млрд доларів”, – написав він у фейсбуку.

У цих умовах утримувати дорогу компанію для промоції себе, чи бізнесу, чи фонду тощо виглядає марнотратством, вважає він.

“Щоб зберегти свій бізнес, йому зараз варто зайнятися утримуванням ланцюжків за кордоном. А для українців це хороший урок. Красиві й популярні медіа можуть зникнути, якщо за них платить хтось, а не ви”, – підсумовує Розкладай.

Закон про олігархів: головне – не нашкодити  

Та, навіть якщо закон про олігархів і став суто формальним приводом для вищезгаданих дій і заяв Ахметова, на цьому прикладі можна побачити потенційні ризики для свободи слова в Україні, вважає юрист, голова правління Фундації DEJURE  Михайло Жернаков.

Загалом, за його словами, розмежувати великий бізнес і медіа, безперечно, правильно, щоб унеможливити залежність медіа від впливу власників. Адже в Україні медіабізнес зазвичай дотаційний і часто слугує політичним цілям.

“Чи правильно одночасно з тим концентрувати медіа в руках держави? Абсолютні ні. Бо це прямий шлях до авторитаризму”, – переконаний юрист.

Він вважає, що на тлі вилучення з мережі опозиційних каналів, які могли давати альтернативну думку, останні події можуть свідчити про небезпечну тенденцію. Адже, якщо власники телеканалів позбуватимуться медіабізнесу і віддаватимуть ліцензії державі, Україна може вийти на монополізацію медіа.

“Якщо медіа контролюється олігархом, найімовірніше, воно транслюватиме якусь частину інформації, що вигідна йому, але воно, дуже ймовірно, даватиме і якусь альтернативну думку. Тобто це для людей можливість почути щось ще, окрім того, що транслюють провладні медіа”, – сказав він.

Якщо всі медіа сконцентруються в руках чинної політичної влади, матимемо свій “Радянський Союз” і “Російську Федерацію”, перетворившись із демократії на автократію, вважає Жернаков.