Від абетки до радників: що в Україні роблять для інтеграції ромської меншини
Ромська національна меншина в Україні десятиліттями залишається однією з найвразливіших спільнот. Роми значною мірою залишаються “невидимими” для влади та позбавленими доступу до підтримки.
Для реалізації прав цієї нацменшини держава напрацювала національну стратегію, однією з цілей якої є проведення “перепису” ромського населення, щоб ці люди та їхні проблеми стали “видимими”.
Про що йдеться в Ромській стратегії України, з якими бар’єрами стикаються громади на місцях та що в Україні роблять для забезпечення прав ромів, читайте в матеріалі.
Що передбачає Ромська стратегія та чому ці заходи такі важливі
В Україні діє Стратегія сприяння реалізації прав і можливостей осіб, які належать до ромської національної меншини, в українському суспільстві на період до 2030 року (Ромська стратегія). Під час розроблення цього документа взяли до уваги:
- Ромський стратегічний рамковий документ Європейського Союзу для рівності, інклюзії та участі на 2020–2030 роки;
- Стратегічний план дій Ради Європи з інклюзії ромів та кочівників на 2020–2025 роки;
- План дій з покращення ситуації ромів і сінті в регіоні ОБСЄ.
У стратегії визначено вісім цілей, реалізація яких має забезпечити рівні права ромів та покращити становище ромських громад, а саме:
- актуалізувати статистичні дані ромської національної меншини;
- забезпечити правовий захист і протидію дискримінації людей, які належать до ромської національної меншини;
- розширити можливості доступу ромів до якісної освіти;
- розширити можливості доступу до послуг у сфері охорони здоров’я;
- покращити житлово-побутові умови людей, які належать до ромської національної меншини;
- забезпечити працевлаштування і підвищення рівня зайнятості ромів;
- забезпечити соціальний захист ромів;
- підтримати ромську культуру, мистецтво, історію, мову.
Ефективна реалізація Ромської стратегії критично важлива для покращення життя ромів, особливо в умовах війни в Україні, оскільки має забезпечити системний підхід до захисту прав та інтересів ромської громади, зазначила президентка ГО “Голос Ромні” Анжеліка Бєлова:
“У часи кризи, коли ромська громада, як і багато інших, стикається з додатковими викликами, такими як дискримінація та відсутність ресурсів, реалізація цієї стратегії дозволяє зміцнити соціальну згуртованість, підвищити нашу участь в ухваленні рішень і створити умови для стійкості й відновлення, що вкрай необхідно для забезпечення гідного життя”.
Державна служба етнополітики та свободи совісті (ДЕСС) є центральним органом виконавчої влади, який опікується питаннями національних меншин, етнополітики та міжрелігійних відносин. За словами Ігоря Лоссовського, ромська проблематика є одним із пріоритетів служби.
Він нагадав, що Ромська стратегія розроблялася п’ять років тому за участі ромських організацій. Було створено вісім робочих груп відповідно до стратегічних цілей цього документа. У 2023 році був розроблений операційний план для реалізації стратегії на 2024 та 2025 роки. Наразі вже напрацьовано новий операційний план імплементації стратегії до 2028 року.
Статистичні дані про ромські громади допоможуть забезпечити соціальний захист
В Україні планують зібрати дані про ромські громади та їхні потреби в усіх областях, розповів головний спеціаліст відділу ДЕСС Олег Пурій. За його словами, Держетнополітики досі користується даними перепису населення 2001 року. Тоді ромська спільнота брала участь у переписі неактивно, тому офіційні цифри про ромів відрізняються від реального стану речей. Крім того, з 2014 року багато ромських родин переселилися з районів бойових дій або виїхали за кордон, але точна кількість переміщених ромів наразі також невідома.
За даними громадських організацій, до 2023 року в Україні проживало від 200 до 400 тисяч ромів. Найбільше спільнота представлена в Закарпатській, Одеській, Харківській та Донецькій областях.
За словами Пурія, у 2025 році на замовлення ДЕСС провели опитування більш ніж тисячі ромських родин у всіх регіонах України, включно з Херсонською, Дніпропетровською та Харківською областями:
“Вже є певна картина, як розселені ромські родини по Україні, які регіони зазнали найбільшого руху, тому можна з цими даними працювати й коригувати”.
Він додав, що в Операційному плані заходів з реалізації Ромської стратегії на 2026–2028 роки є завдання створити соціальні атласи ромських громад у всіх областях.
“Ідея полягає в тому, щоб мати реальну картину, прив’язану до громад, де проживають ромські родини, щодо ромських сімей, які потребують соціального захисту. У межах міжвідомчої робочої групи ми проведемо консультації з Міністерством соціальної політики, з Національною соціальною сервісною службою і визначимося, як будемо створювати ці атласи”, – зазначив Пурій.
Держетнополітики отримує дані від Нацсоцслужби про те, скільки ромських родин охоплено соціальними послугами в певній області, проте бракує інформації про конкретні проблеми цих сімей та в яких громадах вони проживають. У звітах облдержадміністрацій теж бракує інформації про потреби ромських родин у соціальному супроводі, розповів спеціаліст ДЕСС:
“Ми хочемо, щоб на рівні області був створений такий атлас, який би мав прив’язку до конкретної територіальної громади. Наприклад, коли ми відвідували Березівську територіальну громаду в Житомирській області, у сільраді розповіли, скільки в них проживає ромів на території, скільки підписали декларацію з лікарем, скільки дітей навчаються в школі, скільки матерів відмовилися робити дітям щеплення”.
Коли така інформація буде зібрана на рівні області, тоді можна буде будувати політику щодо конкретної допомоги безпосередньо ромським родинам, пояснив він.
Начальниця управління культури, національностей та релігій Одеської ОДА Ярослава Різникова звернула увагу, що через відсутність інформації про конкретних людей їхні потреби неможливо внести до регіональних програм та бюджетування.
“На території Одеської області, де роми живуть як у містах, так і в маленьких селах і селищах, це питання надзвичайно актуальне. Дуже багато залежить від керівника громади. Інколи очільник громади навіть не розуміє, що таке національна спільнота чи корінний народ”.
Вона розповіла, що під час обговорення програми підтримки ромів на 2026–2028 роки збиралися разом представники підрозділів ОДА, громад, ромських організацій:
“Вийшли на дві пропозиції: щоб роми самі порахували себе в кожній громаді, можливо із залученням медіаторів. Так вдасться знизити упередженість. Інший напрям – це робота безпосередньо з громадами, щоб фахівці з медіаторами та представниками ромських організацій могли виїжджати на місце та збирати дані”.
Серед національної меншини ромів найбільше тих, хто “невидимий”, зокрема й через відсутність документів, наголосила проєктна менеджерка ГО “Голос Ромні” Марія Менджул. Про них теж треба збирати дані, щоб розуміти, наскільки громада знає і забезпечує соціальний супровід і підтримку таких людей. Бо якщо регіональні плани дій не враховуватимуть цієї специфіки, то національний план дій не буде ефективним. Допомогти в зборі таких даних можуть ромські лідери на місцях.
“Серед ромського населення багато різних вразливих категорій: це і переміщені особи, і родини зниклих безвісти, загиблих, ветеранів, багатодітні, дуже багато одиноких жінок, які виховують дітей. Усі ці дані потрібно враховувати на рівні громади”.
Збір даних має враховувати жінок для подолання дискримінації
Ще 2019 року Офіс ООН Жінки в Україні спільно з Офісом Ради Європи в Україні провели гендерно відповідальне оцінювання тогочасної Ромської стратегії до 2020 року. Воно виявило низку бар’єрів, які перешкодили повноцінному виконанню запланованих заходів – зокрема, через брак актуальних і багатовимірних даних, серед іншого даних щодо ромських жінок і дівчат, зазначила керівниця програм ООН Жінки Тетяна Кудіна.
“Якщо жінки не відображені в даних, вони не відображені в політиках і програмах. Їх немає в бюджетах, вони автоматично випадають із програм відновлення, гуманітарного реагування, і їх немає в системних рішеннях”, – наголосила вона.
За словами Тетяни Кудіної, одним з перших завдань нової Ромської стратегії – 2030 є якраз збір та аналіз статистичних даних:
“Якісні інклюзивні політики та програми неможливі без якісної дезагрегації даних. Дані без перехресного аналізу створюють ілюзію універсальності політик. І ромські жінки і дівчата стикаються з дискримінацією не лише як жінки, а і як представниці ромської громади. Це створює подвійну, часто множинну дискримінацію”.
Під час повномасштабної війни доступ жінок, особливо тих, які зазнають множинної дискримінації, до сфери послуг, освіти, охорони здоров’я є ще більш обмеженим, додала вона.
“Інтеграція жінок, зокрема ромських, у державні системи даних є частиною міжнародних зобов’язань України, зокрема й щодо вступу до ЄС”, – зазначила Кудіна.
Яка роль ромських радників для посадовців у регіонах
На основі плану з реалізації Ромської стратегії на 2026–2028 роки в областях ухвалюють власні регіональні плани. Але для виконання є суттєва проблема – брак кадрів, зазначив начальник управління міжнаціональних відносин Запорізької ОДА Павло Мяло.
Зокрема, на рівні цієї облдержадміністрації лише один співробітник опікується питаннями всіх національних спільнот.
“Лише “паперова” робота забирає, мабуть, 85% часу. Немає кадрової вертикалі – на рівні районної адміністрації питаннями нацспільнот може опікуватися людина, яка займається напрямом культури. У територіальних громадах кадрова ситуація ще гірша”, – звернув увагу Мяло.
Інша проблема, за його словами, що фахівці не навчені працювати з проблемами нацменшин, і ромів зокрема.
За словами Олега Пурія, важливо забезпечити долученість ромських активістів до ухвалення рішень – як на державному рівні, так і на місцевому:
“Ми розробили рекомендації щодо впровадження посад радників з питань взаємодії з ромськими громадами на рівні обласних державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування”.
Пурій зауважив, що не всі ОДА сприймають створення такої посади як свій обов’язок. Здебільшого посилаються на те, що на території області проживає мало ромів і немає активних громадських організацій, щоб обрати людину на посаду радника.
Депутат Ужгородської міської ради та радник міського голови Мирослав Горват звернув увагу, що на Закарпатті проживає найбільша ромська спільнота України. На другому місці за чисельністю ромів – Одеська область.
“За даними облдержадміністрації, на Закарпатті проживають 54 700 ромів, а за даними громадських організацій – близько 100 тисяч. Тобто 7–10% населення області”.
За його словами, запровадження моделі радників уже потроху розпочалося – і це дуже важливо для ромських громад:
“Я вже 10 років займаюся цими питаннями, тож, коли мені дали цю посаду, я сказав, що добре, просто більше паперів буде. Я вдячний, що це вже існує вже в Україні. Сподіваюся, що радник буде в Мукачеві, Сваляві, Берегові, де проживає багато ромів”.
Він закликав дати можливість ромам розв’язувати проблеми ромських громад, залучати їх до розвитку, інтеграційних процесів:
“Ми маємо не просто для ромів робити щось, а спільно будувати суспільство. Ми такі самі громадяни, як і всі. Дайте нам рівні права та можливості”.
У деяких ромських спільнотах є активні громадські діячі, які можуть виступати посередниками з органами влади, але в деяких таких людей немає, зазначив виконавчий директор ГО “АРКА” Володимир Яковенко:
“Становище ромської спільноти з початком повномасштабної війни погіршилося. Я погоджуюся, що радники потрібні, але мають бути вибудувані інституції й системи, які будуть допомагати вразливим категоріям ромського населення, незважаючи на те, чи є на місцях посередники, чи немає”.
З якими бар’єрами продовжують стикатися роми
За словами Горвата, у забезпеченні прав ромської спільноти велику роль відіграють громадські організації – “Голос Ромні”, “Ромський жіночий фонд “Чіріклі”, “Благо”. Але без державних органів влади зміни в ромській політиці буде вкрай складно реалізувати.
Наприклад, проблемою залишається доступ ромської молоді до вищої освіти. Організаціям варто порушувати це питання на рівні Міністерства освіти.
“Якщо ми говоримо про інтеграційні процеси, дайте можливість ромській молоді вчитись. У нас багато людей молодих людей не пішли вчитися, бо навчання коштує від 30 тисяч гривень і більше. Для ромських родин це великі гроші”, – говорить Горват.
Від освіти залежить і подальше працевлаштування ромської молоді та її конкурентоспроможність на ринку праці та можливості для формування лідерства.
Мирослав Горват наголосив на складній ситуації ромських громад Закарпаття, щодо якої необхідно порушувати питання на загальнодержавному рівні:
“Ситуація катастрофічна. Сьогодні порушують питання води, благоустрою. Землі для забудови не узаконені, масове самобудівництво. Десятки тисяч людей на Закарпатті незареєстровані”.
Голова ГО “Асоціація ромів Зор” Марина Бублик звернула увагу, що після війни кількість проблем, з якими стикаються роми, може ще зрости. На тлі скорочення діяльності громадських організацій ромським лідерам варто розв’язувати питання ромського народу.
“Я бачу це так, щоб у Верховній Раді був представник від ромів, депутат чи депутатка. Коли ми системно хочемо щось зробити, допомогти на місцях, це вдається через раз, бо влада працює несистемно, бракує фінансування. А якщо буде представник у Верховній Раді, ця система зміниться на краще”, – зазначила Марина Бублик.
На її думку, тоді покращиться доступ ромів до освіти, медицини, соціальних послуг. Також посилиться роль жіночих ромських організацій.
В Україні розробляють офіційну абетку та правопис ромської мови
Ігор Лоссовський зазначив, що важливо зберігати культуру і мову ромських громад. У 2024 році Держетнополітики розробила перелік з дев’яти мов національних меншин, яким загрожує зникнення, та стратегію їхнього розвитку.
“Серед них – стратегія розвитку ромської мови. Створили робочу групу для кодифікації ромської мови. Уже провели три засідання цієї робочої групи. Сподіваюся, в нас буде і алфавіт, і правопис ромської мови, який буде офіційний для України”, – розповів заступник голови служби.
Про впровадження ромської мови в освіту раніше в коментарі ZMINA розповіла провідна наукова співробітниця Інституту педагогіки НАПН України Олена Фідкевич:
“Абетку ромської мови ми вже розробили – латиницею на основі келдерарського діалекту (найпоширеніший з ромських діалектів Молдови та України, яких загалом є близько 20. – Ред.). Її розміщено на сайті Міністерства освіти”.
Вона зазначила, що фахівці інституту також розробили програму навчального курсу “Ромологія”. Проте наразі в дітей немає факультативно уроків з ромської культури. Також є дуже мало вчителів-ромів, які могли б працювати в школах і викладати ромську мову. Підготовки таких кадрів немає. Бракує й науково-методичної літератури, дидактичних матеріалів для цих курсів.
Матеріал підготовлено за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” в межах спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”. Матеріал представляє позицію авторів і необов’язково відображає позицію Європейського Союзу чи Міжнародного фонду “Відродження”.
