Уряд хоче ввести адмінпроцедуру для реєстрації цивільних станів українців в окупації. Чому важливо підтримати такий законопроєкт?

Факти народження та смерті, так само як і укладання чи розірвання шлюбу важливі для дотримання прав, свобод людини та для визнання її правосуб’єктності. У цій царині держава виконує сервісно-контрольну функцію. Утім, наразі тисячі громадян України позбавлені швидкого доступу до державної реєстрації актів цивільного стану через те, що вони відбулися на тимчасово окупованих територіях України.

Зараз українці з ТОТ можуть отримати українські свідоцтва за спрощеною судовою процедурою. Утім, за свідченнями експертів і правозахисників, такий спосіб все одно не вирішує питання в достатньому обсязі і має низку проблемних моментів в реалізації. 

Для запровадження більш ефективної процедури отримання документів українського зразка для мешканців ТОТ уряд подав до Верховної Ради законопроєкт №9069, який дозволить їм отримувати акти цивільного стану безпосередньо в органах ДРАЦС.

Правозахисники та експерти закликають депутатів та владу підтримати цей законопроєкт. Нижче розповідаємо, чому недосконало працює система отримання реєстраційних актів через суд і які є аргументи на користь ухвалення урядового законопроєкту. 

Після 2014 року в Криму народилось понад 300 тисяч дітей

Наразі усі видані на ТОТ документи є недійсними та не визнаються державою Україна. Однак життя в окупації триває і величезна кількість дітей лишається без українських свідоцтв про народження, пояснює адвокатка правозахисної організації “Крим SOS” Анна Рассамахіна.

“Таких справ про народження, смерті та одруження з 2014 року накопичилося неймовірно багато. “Крим SOS” спробувала приблизно порахувати, скільки дітей народилось тільки в Криму з початку тимчасової окупації. Це понад 300 тисяч дітей за всі ці роки. Проаналізувавши дані Реєстру судових рішень, можна встановити, що не більше 15 тисяч дітей з Криму станом на сьогодні отримали свідоцтва про народження українського зразка. Це величезний розрив”, – пояснює Анна Рассамахіна.

Як відомо, із самого початку своєї агресії Російська Федерація поставила собі за мету розірвати будь-які зв’язки громадян України зі своєю державою, впроваджуючи свою політику колонізації та знищуючи ідентичність українських громадян на ТОТ. Відтак через складнощі з виїздом на підконтрольну Україні територію і тривалі судові розгляди справ багато людей залишаються без законних документів та можливості реалізувати свої права.

Щоб вирішити проблему, 28 лютого 2023 року у Верховній Раді зареєстрували урядовий законопроєкт №9069 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо особливостей державної реєстрації актів цивільного стану, що відбулися на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України та за межами України”. Ним уряд планує спростити для українців на ТОТ процедуру реєстрації актів цивільного стану в органах ДРАЦС. Йдеться про встановлення фактів народження, шлюбу, розірвання шлюбу та смерті, які відбулися на всіх окупованих територіях України до та після 24 лютого 2022 року. 

Непереборні судові бар’єри

2016 року влада спростила судову процедуру встановлення юридичних фактів народження або смерті на ТОТ. Це спрощення процедури полягало у визначенні підсудності справ, у встановленні обов’язку невідкладного розгляду справи та негайному виконанню рішення. Утім, ця судова процедура все одно лишилася непереборним бар’єром для співгромадян в окупації. 

Адже спочатку українці в окупації мали справу із викликами пандемії СOVID-19 та закриттям КПВВ на лінії розмежування та адміністративній межі із тимчасово окупованим Кримом, а потім – із широкомасштабною збройною агресією проти України, внаслідок якої шанси отримання українських документів стрімко впали.   

Та навіть якщо заявники таки змогли звернутися до суду, все одно вони зіштовхуються із суттєвими недоліками такої процедури. Правозахисники нарікають на тривалість розгляду таких справ (від декількох днів до місяців) та високу вартість процедури визнання факту народження чи смерті в українських судах. 

“Це повноцінний судовий процес, окреме провадження – розповідає правозахисниця “Крим SOS”. – Щоб звернутися в суд, потрібно пройти всю процедуру: скласти заяву про встановлення факту відповідної форми, зібрати пакет документів, подати заяву в суд, дочекатися судового засідання, отримати судове рішення, яке набрало чинності, потім принести його в РАЦС, щоб виконати його та отримати свідоцтво про народження”. 

Адвокатка, правозахисниця “Крим SOS” Анна Рассамахіна

Це також визнають й автори законопроєкту №9069. Попри встановлені вимоги про негайний розгляд цих справ та негайне виконання судових рішень, – цього все одно недостатньо для досягнення цілей реінтеграції окупованих територій та підтримки зв’язків з тамтешніми громадянами України, йдеться у пояснювальній записці до документа. 

Ще одна окрема проблема судової процедури, за словами правозахисниці “Крим SOS”, полягає у тому, що суди першої інстанції наразі не справляються з потоком таких заяв. Ба більше, судді не можуть верифікувати документи належним чином. 

“Я можу зрозуміти суддів: на них з усіх боків сиплються такі заяви. Зазвичай до заяви додається однаковий типовий пакет документів – копії окупаційного “свідоцтва про народження”, якщо є, то медичні документи про народження дитини та медичний поліс РФ. Адвокат не може надати оригінали, бо вони знаходяться в Криму чи в третіх країнах – Грузія, Казахстан або Туреччина, куди виїхали громадяни. Суддя не може поспілкуватись безпосередньо із заявниками, бо вони почасти на ТОТ і не можуть брати участь в засіданні в режимі відеоконференції. Бо для цього потрібно мати український електронно-цифровий підпис, якого у них немає”, – розповідає Анна Рассамахіна. Вона вказує, що у таких справах страждають всі: заявники, адвокати, судді та їхні помічники. 

Через те, що судді не досліджують докази, не маючи можливості перевірити справжність документів, вони часто за будь-яким приводом повертають заяви. Цивільний процесуальний кодекс дозволяє суддям відмовити у задоволенні позову заяви, якщо без оригіналів у судді виникають сумніви в достовірності наданої копії “документа”. 

Відтак Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок війни, не бачить сенсу у судовій процедурі визнання фактів цивільного стану. Правозахисники Коаліції наголошують, що наразі суд підміняє собою адміністративну процедуру, що є значним навантаженням на судову систему. Вони вказують, що за період з 2016-го до кінця 2022-го на підставі рішень суду видали понад 55 тисяч свідоцтв про народження та 101 тисячу свідоцтв про смерть, що відбулися в окупації.

Коаліція вбачає створення адміністративної процедури одним із пріоритетних кроків держави у сфері захисту прав людини в умовах широкомасштабної збройної агресії на 2023 рік.

У Коаліції занепокоєні тим, що нереєстрація фактів народження дітей на ТОТ несе ризики їхнього безгромадянства, адже без українського свідоцтва про народження 14-річні діти не отримають паспорт громадянина України.

“Треба розуміти, що найстаршим дітям, які народилися на початку тимчасової окупації, вже пішов 10-й рік. І їм вже скоро треба буде отримувати паспорти. Вони не отримають документа на підтвердження свого легітимного громадянства, що визнається світом. Також без цих документів діти будуть позбавлені у доступі до державних сервісів”, – окреслює небезпеки Анна Рассамахіна. 

У будь-якому випадку державі доведеться розв’язувати питання актів цивільного стану, вважають правозахисники, оскільки понад 200 тисяч дітей, народжених з 2015-го до 2022 року на ТОТ Криму, Донецької та Луганської областей не мають свідоцтв про народження. У “Крим SOS”  також відзначають, що потреба в українських документах постійно зростатиме.  

“По-перше, деокупація наших територій неминуча. По-друге, цей російський документ про народження надалі ставатиме токсичнішим. З ним нікуди не можна буде виїхати, і незалежно від політичних поглядів батьків потреба в отриманні свідоцтв українського зразка лишень зростатиме. За кількістю звернень до “Крим SOS” громадян та за даними реєстру судових рішень ми вже спостерігаємо таке зростання. Показники поданих заяв у київських судах зростають у геометричній прогресії і “проганяти” всіх цих людей через судову процедуру просто неможливо. Судова процедура дорога як для самих громадян в окупації, так і для платників податків. Суд має бути лише крайньою мірою”, – пояснила Анна Рассамахіна.

Застосувати до актів реєстрації цивільного стану спрощену адміністративну процедуру вимагає низка програмних, стратегічних документів уряду, зокрема: 

• п. 76 Плану дій з реалізації Національної стратегії у сфері прав людини на 2021–2023 роки;
• п. 15 Операційного плану реалізації у 2021–2023 роках Стратегії інтеграції внутрішньо переміщених осіб та впровадження середньострокових рішень щодо внутрішнього переміщення на період до 2024 року;
• п. 36 Плану заходів з реалізації Стратегії деокупації та реінтеграції тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.

Про що законопроєкт? 

Проєктом закону №9069 законодавець пропонує врегулювати процедури державної реєстрації актів народження, шлюбу, розірвання шлюбу, смерті, які відбулися на тимчасово окупованих територіях, без необхідності звернення до суду.

Рамкова норма у законопроєкті пропонує, щоб органи ДРАЦС та консульські установи України за кордоном проводили державну реєстрацію народження дитини, смерті або шлюбу на підставі “документів”, виданих на ТОТ, що підтверджують такий факт. 

Бланкетну норму статті 17-1 закону має окремо деталізувати Мін’юст, змінивши правила реєстрації актів цивільного стану. Міністерство має розробити критерії, якими РАЦси та дипломатичні установи за кордоном користуватимуться, щоб пересвідчитися в достовірності факту народження або смерті, пояснює Анна Рассамахіна. 

Законодавчі передумови для запровадження спрощеної адміністративної процедури вже передбачені у ст. 9 Закону “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на ТОТ України”. Згідно з цією статтею, будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами на ТОТ, що створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсним і не створює правових наслідків. Утім, це не стосується документів, які підтверджують факт народження, смерті, реєстрації, розірвання шлюбу людини і які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

У пояснювальній записці до законопроекту його автори зауважують, що практика міжнародних судів робить виняток із загального правила невизнання документів, виданих окупаційною владою.

Так, Міжнародний суд ООН у своєму консультативному висновку щодо юридичних наслідків окупації Намібії встановив, що хоча офіційні акти, видані фактичними органами влади, є незаконними та недійсними, така недійсність не може поширюватися на акти щодо народження, смерті і шлюбу. Їх ігнорування може призвести до серйозних порушень або обмежень прав людини.

Ця усталена судова практика також відображена й у практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах “Лоізіду проти Туречиини”і Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, § 45, “Кіпр проти Туреччини”і Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, “Мозер проти Республіки Молдови та Росії”і Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016.

У разі відсутності медичних документів з відомостями про факт народження фізичної особи або смерті, державна реєстрація такого акта проводиться на підставі відповідного рішення суду, так само як і встановлення факту шлюбу або розірвання шлюбу.

Поміж іншим у разі ухвалення парламентом зазначеного законопроекту, українським дипломатичним установам за кордоном дозволять вести Державний реєстр актів цивільного стану громадян, скоротяться строки розгляду окремих заяв.