Свобода слова і війна: за що блокують українців у соцмережах і чи є сенс позиватися до Мети?
З початком повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року українці почали скаржитися на обмеження та санкції з боку великих інтернет-платформ. Так, у фейсбуку та інстаграмі видаляються пости, що демонструють наслідки російських обстрілів, фото та відео злочинів армії РФ, користувачі стикаються з різноманітними обмеженнями активності в мережі.
Наприклад, фейсбук без попередження приховав усі дописи в профілі координаторки платформи “Свій дім” Юлії Машути, яка збирає свідчення злочинів росіян. Журналістка розповіла Інституту масової інформації, що публікації зникли після репосту нею допису “Свого дому” з фотографіями багатоповерхівки в Дніпрі, в яку влучила ракета. Ба більше, нові публікації медійниці також не з’являлися. Служба підтримки фейсбуку на запити журналістки не відповіла. За кілька днів дописи на сторінці Машути відновилися, але знову без жодних пояснень з боку соцмережі.
В іншому випадку компанія “Гугл” застосувала санкції до миколаївського видання “НикВести” через нібито недотримання умов щодо прозорості медіа. Редакція та головред Олег Деренюга витратили пів року, щоб виконати ці умови й домогтися розблокування.
З неприємною ситуацією довелося зіткнутися військовому блогеру, офіцеру Збройних сил України Сергію Місюрі: його акаунт видалили з фейсбуку. І, хоча відновити сторінку вдалося, чоловік розуміє, що таке може повторитися будь-коли. Тож вирішив нарешті зберігати історію акаунту офлайн.
Чому побільшало випадків накладення санкцій на українців з боку соцмереж та великих інтернет-платформ, чи можна вберегтися від цього та чи є такі санкції обмеженням свободи слова та вираження поглядів, ZMINA питала в експертів з цифрової безпеки.
Чому українців карають за дописи про війну
Дуже часто вітчизняним користувачам “прилітає” за “мову ненависті” та “розпалювання ворожнечі” щодо представників країни-агресора – Росії.
Керівник напряму “Цифрові права” Лабораторії цифрової безпеки Максим Дворовий нагадав, що соцмережі видаляли фото та відео з померлими від атак росіян українцями, такі публікації блокували фейсбук та інстаграм, вони вилучалися з пошуку за хештегами, приховувалися. Одна з найпоказовіших – історія з Бучею, коли пости з фото загиблих після російських обстрілів людей масово видалялись або приховувались, а матеріали з відповідними хештегами не відбивалися в пошуку в інтернеті. На такі санкції, зокрема, скаржилися гурт “Антитіла”, письменниця Катерина Бабкіна, співачка Оля Полякова, акторка Ксенія Мішина та інші українці.
Як пояснив Максим Дворовий, зазвичай зникають пости із зображенням насильства, що можна трактувати як порушення політики соцмереж щодо графічного контенту: надмірна жорстокість, смерть тощо. Все ж таки “мова ненависті” й “розпалювання ворожнечі” або “надмірна жорстокість” чисто технічно є у видалених публікаціях, сказав він.
“А фейсбуком користуються не лише українці, а й представники інших країн. Узагалі, зазвичай люди, які створюють акаунт у соцмережі, просто ставлять галочку, що погоджуються зі стандартами спільноти, не читаючи їх. А далі пишуть і публікують, що хочуть, на свій розсуд. Ніхто не налаштований знати й підкорятися всім цим стандартам, що насправді є не дуже коректним. Бо, безоплатно користуючись соцмережами, ви приймаєте й правила користування, які, зокрема, містять і вимоги до поширення протиправного контенту”, – вважає експерт.
Водночас, за його словами, в ситуації з дніпровською журналісткою Юлією Машутою винним може бути технічний глюк мережі:
“Таке іноді буває, наприклад, через якісь проблеми із серверами. Не впевнений, що видалення якось пов’язане з внутрішніми політиками соцмереж, бо такого заходу реагування чи санкції немає. На 90% це технічні негаразди”.
Юристка Лабораторії цифрової безпеки Тетяна Авдєєва, каже, що в разі зі словесними дописами найчастіше блокують за використання слів-тригерів, як-от “русня”:
“Такі дописи не оцінюються контекстуально, адже мовою ворожнечі чи дискримінацією вважається одне конкретне слово. Як наслідок, публікації видаляються у великих кількостях. Загалом же, як не парадоксально, найбільше блокують за публікацію оголених частин тіла та сексуалізовані зображення”.
Згадала експертка і про хештеги #Буча та #Ірпінь, що тимчасово блокувалися соцмережами, адже нібито були пов’язані з пропагандою насильства. Завдяки колективним скаргам Міністерства цифрової трансформації та громадянського суспільства вдалося довести легальність таких хештегів, і їх розблокували.
Аналогічно тривалий час зображення та згадки полку “Азов” видалялися модераторами Мети, втім Мінцифри скомунікувало проблему, і підрозділ, бійці якого з лютого 2022 року боронили Маріуполь, прибрали зі списку заборонених організацій.
Детальну статистику з модераційних видалень контенту можна подивитися на сторінці Мети – Центр прозорості інформації (fb.com).
Свобода слова і війна: чи потрібно змінювати правила
На думку Тетяни Авдєєвої, загалом стандарти спільноти не є обмеженням свободи вираження поглядів, адже вони не дозволяють публікувати види контенту, здебільшого заборонені законами. Втім, застосування обмежень часто буває непропорційним і неправильним, вважає вона.
Щоб належно адресувати непропорційні блокування, Мета має механізм оскарження блокувань, а також інститут довірених партнерів – організацій та осіб, чиї пошти внесено до білого списку Мети і які можуть повідомляти про неправильну модерацію чи оскаржувати блокування.
Чи є видалення акаунту або обмеження користувачів соцмереж під час війни порушенням свободи слова або вираження поглядів, залежить від кожної конкретної ситуації, пояснює Максим Дворовий:
“Якщо є прямі заклики на кшталт “Треба вбивати русню”, що є відвертими закликами до вбивства, знищення певної групи людей, у деяких випадках – закликами до геноциду, які теж можуть траплятися в соцмережах, то видалення таких постів – абсолютно легітимна річ, бо такий контент є очевидно протиправним. Як і використання того, що відверто спрямоване на приниження певних груп, наприклад за етнічною ознакою”.
Можна зрозуміти зараз позицію українців, які висловлюються в такий спосіб, але треба бути суттєво обережнішими в цих питаннях, тому що обмеження на такі висловлювання закріплено в стандартах міжнародного права, зауважує експерт.
Водночас ситуація, коли ще до повномасштабного вторгнення соцмережі видаляли пости з карикатурами на Путіна, росіян тощо, на його думку, суперечила стандартам свободи вираження поглядів. Адже це було artistic speech – мистецьке висловлювання, що підлягає більшому захисту з погляду міжнародного права.
Видалення постів зі згадкою про “Азов” без жодної пропаганди праворадикальних ідей також можна зарахувати до порушення свободи слова, вважає експерт:
“Зараз проблему розв’язано, побачимо, як це працюватиме надалі”.
Зміни в політиках соцмереж: чи можна зробити й хто має їх просувати
Максим Дворовий вважає, що в контексті активного міжнародного збройного конфлікту (якщо висловлюватися термінологією міжнародного права) треба встановлювати певні винятки для контенту, що ілюструє війну. І вони мають бути публічними й відкритими, а не так, як зробили в перші місяці повномасштабної війни.
Тоді, в березні 2022 року, компанія “Meta Platforms” заявила, що робитиме виняток для мови ворожнечі щодо росіян для українців. Такий виняток не був анонсований, а подавався на рівні застосування правил. Зокрема, дозволили бажати смерті росіянам. Згодом це рішення переглянули, заборонивши закликати до смерті президента Росії Володимира Путіна та самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка. Заборонили також заклики до насильства проти росіян загалом. Проте бажати смерті російським солдатам у контексті їхнього вторгнення в Україну дозволили, трактуючи це як можливість користувачів засудити російську агресію (як наслідок, це призвело до блокування сервісу “Мета” в Росії).
Вислови на кшталт “смерть російським окупантам” у соцмережах дозволили за умови, що вони не повідомляють конкретних способів вчинення вбивств або ж місць розташування ворожих цілей. Чи працює цей виняток зараз, достеменно не відомо, оскільки ухвалення політик соцмереж не є прозорим.
Винятки щодо обмежень треба закріплювати в правилах і внутрішніх політиках соцмереж і платформ, переконаний Дворовий. І робити це треба наперед, ще до початку військових конфліктів. Вони мають бути загальними для всіх. Зараз у відкритих документах Community standarts більшості соцмереж такого немає.
Експерт розповів, що Лабораторія цифрової безпеки спільно з міжнародними партнерами ще до війни Росії проти України вже намагалася розробити певні підходи того, як платформи мають протидіяти поширенню протиправного контенту під час збройних конфліктів. Очолила цей процес організація “Access Now”:
“В умовному варіанті вона є на сайті Цифролаби. Зокрема, пропонували один з винятків, який мав би стосуватися контенту з надмірною жорстокістю. Такий контент мав би залишатися на платформі, якщо на ньому зображені свідчення злочинів проти людяності, воєнних злочинів, геноциду, агресії. Принаймні в такому разі можна було б закривати цей контент спеціальним скрином з попередженням, що зображення містить свідчення міжнародних злочинів тощо”, – розповів Дворовий.
На його переконання, винятки стосовно мови ворожнечі також можуть бути прописані, особливо у випадках, коли вони стосуються права на самооборону, що існує в міжнародному праві. За його словами, це насправді позиція, яку зайняв Oversight Board (рада нагляду корпорації “Мета” – орган, що ухвалює послідовні рішення щодо модерації контенту на платформах соцмереж “Фейсбук” та “Інстаграм” у формі “платформного самоврядування”. – Ред.).
Підтвердженням тому є рішення щодо контенту про Бучу, який спочатку видаляли, а потім повернули, “повісивши” над фото блур і скрин з попередженням про чутливий контент. Чи історія з публікацією латвійського користувача про злочини росіян в Україні, яку також вилучили, але згодом, через дві апеляції, повернули.
“Умовно кажучи, до закликів до війни як до самооборони в межах дозволеного статтею 51 Статуту ООН треба ставитись інакше, ніж до закликів до агресивної війни. Це може бути один з винятків, який можна встановити для політик соцмереж. Такі підходи варто напрацьовувати та централізовано закріплювати в правилах. Бо такі ситуації з міжнародними збройними конфліктами насправді виникають не вперше, навіть протягом останніх десятиліть, коли соцмережі вже існували й активно діяли. Такі підходи мали б уже давно бути розроблені, закріплені й доступні користувачам. Бо зараз якісь кризові протоколи всередині компаній, звісно, є, але певні нариси щодо цих політик мали б бути публічними”, – наголошує експерт.
Він припускає, що причиною того, що великі корпорації не роблять винятків для публікацій війни в Україні, є певна критика з боку представників країн Глобального Півдня:
“Вони дорікають, що в Україні йде “війна білих з білими” й саме тому соцмережі почали якось реагувати на ситуацію, чого не було, наприклад, під час збройних конфліктів у Ємені, Ефіопії, між Ізраїлем і Палестиною тощо. По-доброму з ними можна погодитися. Міжнародний збройний конфлікт триває й у нас із 2014 року, і раніше такі ситуації були, але попри активну діяльність соцмереж уже тоді жодних публічних консолідованих підходів із протидії поширенню такого контенту так і не розробили”.
Зазвичай пропозиції зі змін до політик соцмереж роблять громадські організації, які тією чи іншою мірою співпрацюють з Метою й іншими компаніями в питаннях content governance (керування вмістом). З початком повномасштабного вторгнення в Україні таких організацій стало досить багато, частина з них ефективні, частина не дуже, але потроху процес рухається, вважає експерт.
Відстежувати зміни щодо політик можна на сайті Oversight Board. Там же можна стежити, як Мета виконуватиме рекомендації, що у своїх рішеннях надає рада.
“Щодо змін політик, пов’язаних з війною, був, наприклад, кейс стосовно Судану, де рада надавала рекомендації зі збереження на платформі контенту, що може слугувати свідченням міжнародних злочинів. Наскільки всі ці рекомендації втілювалися в життя Метою, треба досліджувати окремо”, – згадує Дворовий.
На думку експерта, частково змін у політиках могли б вимагати від великих інтернет-платформ держави, але тут є проблема з юрисдикцією. Зараз вплив можуть мати переважно США, бо більшість компаній-власників соцмереж зареєстровано саме там:
“Місцева (американська. – Ред.) парадигма свободи слова дозволяє набагато більше, ніж європейська. З ухваленням Digital service act у Євросоюзі реально можуть встановлювати юрисдикцію над соцмережами, але теж виникає питання, щоб вимоги держав щодо дотримання стандартів прав людини не призвели до надмірних обмежень свободи вираження поглядів чи свободи слова, які не притаманні міжнародному праву, але існують у національному законодавстві”.
Дворовий навів умовний приклад: якщо Україна колись установить юрисдикцію над Фейсбуком і почне його регулювати, вимога до соцмережі на території України видаляти контент, пов’язаний з комуністичним режимом, може викликати великі питання, наскільки все це відповідатиме стандартам свободи вираження поглядів з точки зору міжнародного права. Так само, якщо Туреччина вимагатиме, наприклад, заборони на паплюження пам’яті Ататюрка.
Чи є сенс позиватися до Мети?
Звісно, позиватися до Мети в разі, коли користувач вважає, що його права порушено, можна, але це вимагатиме багато часу і грошей за дуже непевного результату.
“Потенційно можна спробувати піти шляхом захисту справ споживачів, оскільки користування соцмережею – послуга, яка надається на території України. Потенційно міг би бути кейс, пов’язаний з тим, що надання цієї послуги порушує якісь певні стандарти. Але в такому разі, навіть якби український суд спробував встановити юрисдикцію над цією суперечкою, найімовірніше, все звелося б до історії із запитами на міжнародну правову допомогу й затягнулося б на довгі роки”, – каже Максим Дворовий.
Доволі скептично щодо позовів до Мети налаштований Ігор Розкладай, саме через відсутність юрисдикції над компаніями-власниками соцмереж:
“Подаватися в Каліфорнії? Ну я не знаю”.
З механізмів протидії санкціям за протиправний з погляду соцмереж контент – це апеляція в разі вилучення публікації, бану користувача, видалення акаунту. Треба спочатку пройти цей етап. Далі відкривається можливість подати звернення до Oversight Board. Проте, за словами Дворового, ймовірність того, що рада сприйме справу як стратегічну для розвитку політик фейсбуку не дуже велика. Але якщо так, то її можуть узяти до уваги.
Водночас у ЄС The Digital Services Act (DSA) (закон про цифрові послуги. – Ред.), ухвалений влітку 2022 року, передбачає більшу кількість механізмів правового захисту у випадках, коли користувача банять або відбувається демонетизація його сторінки.
“У цьому документі механізми захисту прописано краще, є певні шляхи медіації, в якихось випадках може відреагувати digital services coordinator – координатор цифрових послуг, який запроваджується цим документом як регулятор для всіх онлайн-платформ на національному рівні”, – пояснив експерт.
Утім, в Україні станом на сьогодні всього цього немає, і на імплементацію положень названого закону в нашій країні ще чекати й чекати.
Загалом в Україні є декілька каналів комунікації з Метою. За словами фахівця з цифрової безпеки, на деякі звернення компанія відповідає, на деякі – ні. Іноді відбувається неформальна комунікація для розв’язання якихось проблем без офіційних контактів. Але якогось консолідованого підходу в цій сфері немає.
“З того, що мені відомо, більшою мірою великі корпорації реагують на комунікацію держави. Зокрема, у Мети є співпраця з Центром протидії дезінформації при МКІП. На якісь звернення з їхнього боку вони реагують чутливіше. На комунікацію з боку громадянського суспільства – менше. Зрозуміло, що реагуватимуть скоріше на те, що може зашкодити іміджу платформи”, – каже Дворовий.
Акаунт урятувала верифікація і втручання Мінцифри
Досвідом, як вдалося відновити деактивовану в середині січня нинішнього року фейсбук-сторінку, зі ZMINA поділився військовий блогер, журналіст, офіцер Збройних сил України Сергій Місюра і .
Звісно, акаунт вилучили не одразу. Із 24 лютого 2022-го санкції до нього Фейсбук застосовував неодноразово.
“Вилучали публікації неодноразово, майже все це за слово “русня”. Згодом намагався його відкрито не використовувати, ховав літери під зірочками, іншими символами. Проте мене банили навіть за коментарі під чужими постами. Приходило повідомлення, що мій допис – “мова ненависті”, і обмежували. Звісно, я ненавиджу росіян, про це постійно писав і говорив, це має логічне пояснення”, – розповів Місюра.
Чоловік переконаний, що на нього масово скаржилися представники російських ботоферм. Вважає, відстежування було на автоматичному рівні, як і щодо інших блогерів.
Останнє перед вилученням акаунту обмеження журналіст отримав у середині грудня – і аж до середини січня.
“Вперше так довго, раніше бани були на три дні – тиждень. Отримав його за відео, яке “гуляло” фейсбуком вільно і масово. На ньому зафільмовано, як наші хлопці скинули з дрона гранату по позиції росіян”, – каже Місюра.
Він вийшов з бану, і вже через кілька днів за черговий коментар під чужою публікацією його не просто обмежили, а взагалі деактивували сторінку. Ні з комп’ютера, ні з телефона зайти на неї не міг, а під час спроби вискакувало повідомлення: “Відбувається перевірка”.
Чоловік подав апеляцію до Мети, заяву прийняли, термін розгляду – до 30 днів.
“Звісно, я сподівався, що це подіє. Але всі ці бани, обмеження робляться роботом, нейромережею. А я хотів поспілкуватися з людиною, щоб мені хтось відповів людською мовою”, – згадує Сергій.
За тиждень відповіді не було, тож блогер почав думати, як виправити ситуацію. До представниці України у Фейсбуку звертатися не став, бо чув, що відповіді можна чекати довго і взагалі не відомо, чи відповість. Але отримав номер телефону працівника Міністерства цифрової трансформації. Написав повідомлення, за декілька днів його попросили надіслати кілька речень про себе та акаунт англійською мовою.
Вже незабаром акаунт відновили, Сергію Місюрі надійшов лист із вибаченнями від фейсбуку:
“Згодом сказали, що мене врятував верифікований кілька років тому акаунт. Неверифіковані акаунти вразливіші до скарг від російських ботоферм. Зіграло на руку й те, що в мене доволі велика аудиторія в соцмережі. Наскільки я зрозумів, для непублічної людини відновити акаунт може бути й неможливим. На мою думку, для фейсбуку сторінки блогерів, інших інфлюенсерів видаляти невигідно. Хоча знаю випадки, коли деактивували сторінки людей з тисячами підписників”.
Журналіст розповів, що, отримуючи обмеження, завжди намагався висловити свою позицію через зворотний зв’язок, пояснював, чому не згодний з негативною характеристикою своїх публікацій чи коментарів.
“Я постійно наголошував на тому, що певний коментар чи контент має право бути в нинішніх обставинах. Висловлювання, які фейсбук сприймає як мову ненависті, під час війни проти окупантів, які прийшли та вбивають українців, цілком доречні”, – переконаний він.
Людям потрібно випустити пару під час війни, це очевидно. І так, це буде мова ненависті, каже блогер:
“До речі, в себе в коментарях часто бачу “епітети” від росіян на нашу адресу: “хохлы”, “кастрюлеголовые” тощо. І не бачу, щоб ті люди потім були в бані. Я писав на сапорт фейсбуку, що якось це однобоко: карати нас за мову ненависті до окупанта й не карати росіян за такі коментарі”.
За його спостереженнями твіттер з березня 2022-го набагато лояльніший до дописів українців. Йдеться про відео зі знищенням техніки росіян, слова на кшталт “русня”, “русак” тощо.
“А у фейсбуку можна отримати бан просто за відео російського танка, що палає, бо це “розпалювання ненависті”. Хоча я цей допис ставив з любов’ю, написав: “Сонечко пригріло, ось танк російський і спалахнув”, – іронізує військовий.
Але найстрашніше, що в разі видалення сторінки людина втрачає все написане раніше.
“Пам’ятаю, що писав рік тому 24, 25, 26 лютого, заспокоював людей, знаючи зсередини, що відбувається в ЗСУ, як ми готувалися, як російські ракети прилітали по пустих казармах, пустих злітних смугах на Київщині тощо. Мені було шкода втратити всі ці, безумовно, історичні пости. Добре, що вдалося відновити”, – підсумував Сергій Місюра.
Чи можна запобігти блокуванню?
Свого часу авторка блогу “Рагулі” Тетяна Микитенко закрила доступ до контенту на ютуб-каналі через численні спроби ботів заблокувати його. Аргументувала це так: якщо канал закритий, на відео важче скаржитися, тож ймовірність того, що ресурс видалять, зменшується.
Як пояснив Дворовий, на ютубі найчіткіше виписано відповідальність, і користувач розуміє, за яку кількість порушень можуть деактивувати його акаунт:
“У цьому сенсі там усе набагато зрозуміліше. В інших платформ немає прозорості стосовного того, що саме чекає на користувача в разі, коли він припуститься якогось порушення”.
Утім, на думку Тетяни Авдєєвої, закритість контенту не є запорукою того, що його не видалять. Однієї скарги досить, щоб система переглядала допис на наявність порушень. Відповідно, навіть закриті чи приватні дописи все одно модеруватимуться після появи скарг, сказала вона.
Ігор Розкладай, який допомагає українцям вирішувати суперечки з інтернет-платформами, розповів, що свого часу не вдалося розбанити спільноту Богдана Гдаля, закриту за оприлюднення персональних даних.
“Це була спільнота громади Київського передмістя. Один з адмінів кілька разів викладав загублені документи – а це порушення правил фейсбуку і GDPR (The General Data Protection Regulation: Регламент у законодавстві ЄС про захист даних та конфіденційність в ЄС та Європейській економічній зоні. – Ред.)”, – розповів він.
З цієї ж причини не вдалося свого часу відновити пост Наталки Седлецької про суддю Богдана Львова: у публікації журналістка виставила документ із його персональними даними.
Тож найкращим запобіжником є дотримання стандартів спільноти, переконані експерти. З надією на зміни щодо ставлення до контенту як доказової бази під час військових конфліктів.
