“Час боротьби ідейних і хитродупих”: ексголова Коцюбинського Матюшина про корупцію, негаразди децентралізації та тиск на активістів

Дата: 18 Жовтня 2021 Автор: Наталія Адамович
A+ A- Підписатися

Ольга Матюшина – громадська діячка, ексголова Коцюбинського, що на Київщині, завжди займала активну громадянську позицію. Боролася з корупцією на місцевому рівні, виступала проти забудови Біличанського лісу, наполягала на приєднанні селища до столиці.

Проте свого часу сказала, що полишає активізм. Причини для такої заяви були більш ніж поважні – побоювання за життя своє та близьких: у ніч на 27 січня 2021 року невідомі спалили її автівку. Матюшина називає це помстою за свою діяльність і намаганням придушити активність інших через показове “покарання” когось відомого в регіоні.

Утім, залишатись осторонь подій, що відбуваються в суспільному житті Коцюбинського, довго вона не змогла. На її переконання, покращити життя в Україні можна, лише подолавши проблеми на місцях. А для цього потрібно не мовчати й мати досить аргументів, щоб указувати на проблеми та протидіяти правопорушенням.    

Ольга Матюшина. Фото: Наталія Адамович

“Справу про підпал моєї автівки хочуть “утопити”

Розслідування підпалу автівки активістки триває вже майже рік за частиною 2 статті 194 (“Умисне знищення чи пошкодження майна”). Завдяки оперативній роботі співробітників Ірпінського райвідділу поліції підозрюваних у підпалі швидко встановили. Одного з них – раніше судимого киянина Віталія Федоренка – затримали. 16 лютого Ірпінський міський суд відправив його під цілодобовий домашній арешт, а згодом змінив запобіжний захід на нічний домашній.

За інформацією Матюшиної, чоловік мешкає в одному таунхаусі з чинним головою Коцюбинського, представником партії “Нові обличчя” Сергієм Данішем (його активістка вважає причетним до інциденту з підпалом. – Ред.), обидва фігурували в справі щодо викрадення черниць 2013 року. Також вони пов’язані участю в ГО “Самооборона Приірпіння” та ГО “Варта Приірпіння”.

За словами активістки, Даніш був серед протиправних набувачів ділянок у Біличанському лісі. Також, за її свідченням, Федоренко разом з іншими тітушками охороняв незаконні забудови в Приірпінні, брав участь у сутичках, застосовував силу до активістів.

“Частина таунхауса, де живуть Федоренко й Даніш, за тиждень до підпалу моєї автівки була переоформлена на дружину Федоренка. Це дивно, оскільки в суді останній свідчив, що його родина вже не один рік живе в скруті, він має податковий борг, який з нього стягують примусово, і тому йому довелося влаштуватися нічним сторожем, щоб було чим годувати дітей”, – заявила Матюшина.

Водночас другому підозрюваному в підпалі Олексію Барану Бучанська прокуратура досі не вручила підозри. Хоча поліція скеровувала документи прокурору вже двічі. 

“До речі, Баран певний час перебував у РФ, а коли замовники йому гарантували безпеку, знову повернувся до Ірпеня”, – сказала активістка й уточнила, що процесуальний статус цієї особи в справі досі не визначено. Хоча в матеріалах справи є свідки, відео та експертизи, які вказують на двох зловмисників.

Пізніше Матюшина з’ясувала в слідчого, що в справі про підпал її автівки призначили портретознавчу експертизу, щоб встановити, чи правильно свідки впізнають підпалювачів.

“Тому що на деяких ракурсах відео “змазане”. На моє запитання, скільки робитимуть цю експертизу, відповідь – мінімум пів року. Тобто Антоненка можна було впізнати за тими невиразними відео з камер, а тут сумніви щодо деяких ракурсів”, – обурилась активістка.

До того ж в обвинувальному акті Федоренку, який прокурори передали до суду, значиться кваліфікація: “злочин, скоєний групою осіб”, а обвинувачуваний у справі один. Тож Ірпінський суд повернув документ прокурору для усунення недоліків і погодження з вимогами Кримінального кодексу України.

За таких обставин прокурор мав би відредагувати обвинувальний акт, але натомість Бучанська прокуратура подала апеляційну скаргу до суду, повідомила Матюшина.

“Вочевидь, прокуратура намагається позбавитись обставини “група”. Хоча є свідки, є відео підпалу, пожежотехнічна та хімічна експертизи. Відомо, чим підпалили автівку: це суміш мастила з бензином. Під час обшуку в обох підозрюваних вилучили одяг і взуття зі слідами суміші, ідентичної за хімскладом”, – розповіла активістка.

Не згодна вона й з тим, який запобіжний захід обрали судді Федоренку. Підпал – особливо тяжкий злочин, а ще й замовний, вчинений групою осіб, – узагалі не може бути домашнього арешту, переконана Матюшина.

“Я багато разів зверталася до прокуратури з клопотанням про зміну запобіжного заходу, бо людина живе в будинку навпроти мого дому. В помешканні, яке за тиждень до підпалу подарував його дружині чинний голова Коцюбинського Даніш. Витяг про це є в матеріалах справи”, – сказала активістка.

“Змусити поліцію працювати можна, а ось із прокуратурою – проблеми” 

Серед рядових у поліції багато тих, хто працює на совість, переконана Матюшина. Наприклад, підпалювачів її машини звичайні опери вирахували та знайшли дуже швидко. А от на подальших етапах службовців часто доводиться “примушувати” до роботи, каже громадська діячка. Хоча це й непросто: “Потрібні час та натхнення”.

“Психологічно на них тиснути можна. Наприклад, я сідала на лавку біля райвідділку і фіксувала: о котрій годині працівники приходять, о котрій ідуть, коли курити виходили, скільки разів каву пили… Колись їм набридає, і вони починають працювати”, – каже вона. 

На її думку, було б добре, якби поліція вийшла на брифінг із критикою прокуратури або суддів, розповіла, скільки справ відпрацювали поліцейські, тоді як інші інстанції затягують розслідування.

“Чому вголос не сказати про роботу, яку ви робите на совість? Це теж повага до себе. Але ні. Мовчать. Бо, як вони казали, “не хочуть сваритися з прокуратурою”. І цим знецінюють свою працю”, – вважає Матюшина. 

Водночас вплинути на роботу прокуратури дуже складно. Взагалі, на думку Матюшиної, результатів переатестації прокурорів суспільство зовсім не відчуло. На місцях пробитися на приймання до прокуратури складно, особливо коли там стали прикриватися пандемією коронавірусу.

“На жодне з моїх клопотань, які я залишила в скрині для скарг і звернень, відповідей немає. Хотіли з активістами потрапити на приймання – майже два роки вони не проводяться нібито через пандемію. Якщо раніше можна було залишити скаргу на гарячій лінії Кабміну, то зараз прокуратуру вивели з-під цієї підзвітності. Можна поскаржитися на бездіяльність прокуратури до Держбюро розслідувань, але також через скриню. Й звідти я теж не отримала жодної відповіді на звернення”, – розповіла активістка.

Як з цим боротися? На думку Матюшиної – розголосом та всебічним висвітленням: “Єдине, що їм не подобається, так це те, щоб з них сміялися чи плювали в очі”.

Такий самий метод спрацює й у боротьбі з корупцією на місцях, вважає вона.

“Децентралізація спустила гроші на місця. Тож і корупція тепер уся там”

Попри поширену думку, що посадовці-корупціонери не бояться розголосу та продовжують робити своє, Матюшина вважає, що така байдужість властива лише тим, хто обіймає топпосади у владі. 

“Тим, хто з рівня району хоче піднятися вище, не все одно. Вони бояться розголосу, а великої кількості ресурсів на замовні публікації в ЗМІ в них немає. До того ж нагорі навряд чи охоче зв’язуватимуться з тими, хто отримав “сумнівну славу”. Тому моє бачення – треба висвітлювати все те, що відбувається на місцях. Щоб місцеві “щурики” не доростали вище”, – впевнена вона.

Тож місцеві посадовці, ті, що нечисті на руку, намагаються тиснути на активістів у будь-який спосіб.

Матюшина склала мандат депутата Коцюбинського напередодні підпалу, проте підпалювачів це не зупинило. На її думку, це стало зухвалою демонстрацією: “ми все одно наздоженемо” – щоб інші замислилися, чи треба їм той активізм. 

“Якби мандат у мене був, розслідування було б на рівні прокуратури області. А так на рівні райвідділку, можна “втопити”. Не депутат – нікому не цікаво, ніхто не “бомбитиме” ЗМІ. Ніхто не очікував, що під’єднаються правозахисні організації”, – вважає вона. 

Збіг це чи ні, але депутати нинішньої Коцюбинської ради поки не написали жодної заяви про злочин, жодного позову до суду проти місцевої влади, хоча підстави для цього є, переконана Матюшина:  

“Наприклад, у Коцюбинському тривалий час узагалі не оприлюднювали порядків денних засідань, рішень селищної ради. Хоча за законом по всій країні всі ради оприлюднюють публічну інформацію. Депутати мають оскаржувати це! Проте цього ніхто робити не хоче”.

За словами активістки, проблеми з децентралізацією почалися тоді, коли проводити її доручили тим, хто не мав досвіду, проте вмів або швидко навчився “освоювати” бюджетні кошти.

“Найпроблемніше те, що контролю на місцях немає. Прокурорський нагляд над органами місцевого самоврядування ліквідували, а префектів не створили, бо для цього потрібні зміни до Конституції України. До речі, у нас узагалі слова “децентралізація” в Конституції немає. Немає в Україні поняття об’єднаної громади: є область, місто, селище, район…” –  пояснює Матюшина.

Результат такого підходу до децентралізації – неспроможна громада, яку підживлюють дотаціями, переконана вона. Як доказ наводить сумнівне рішення місцевої ради щодо субвенції, яку Коцюбинське надає району для розроблення його меж і селища. А на освіту завжди можна “наплакати” мінімально з держбюджету, бо, на відміну від меж, освіту не можна швидко капіталізувати в земельні ділянки, що виділяє саме місцева влада для майбутньої забудови в лісі, стверджує активістка.

“Уже є затверджені межі нацпарку, за які місцева влада вийти не може, бо це – місто Київ. Згідно з Конституцією та частиною першою статті 174 Земельного кодексу України, рішення про встановлення і зміну меж районів і міст ухвалюється Верховною Радою України за поданням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської чи Севастопольської міської рад. І в мене питання: що затверджуватимуть місцеві депутати?” – запитує активістка.

Обурює Матюшину й стійкий опір чинної влади Коцюбинського приєднанню до Києва, через що страждають місцеві жителі. Так, наприкінці вересня в кареті швидкої допомоги померла жінка, яку везли через Київ до Макарівської лікарні.

Річ у тім, що в Коцюбинському є лише сімейна амбулаторія первинної ланки. Куди доправляти пацієнта – вирішують лікарі швидкої на місці. Тих, хто потребує госпіталізації, можуть відвезти до Бучі, Ірпеня чи Макарова. Це залежить від наявності вільних місць у лікарнях або специфіки вузькопрофільної допомоги. Вільні місця на момент виклику швидкої були лише в Макарові, хоча київські лікарні розташовані значно ближче. Тож, якби селище підпорядковувалося столиці, жінку госпіталізували б раніше й раніше почали б надавати медичну допомогу. 

За словами місцевих жителів, 2020 року за майже таких обставин померла інша жінка. А гасити пожежу рятувальники колись їхали аж з Бучі, хоча з Києва було б значно ближче.

Селище фактично розташоване в межах столиці, його мешканці працюють і сплачують податки до бюджету Києва, тож їм значно зручніше було б користуватися інфраструктурою Києва, ніж Бучі, наголосила Матюшина.

“Наразі Коцюбинське, Ірпінь, Києво-Святошинський район – нардепи все доєднали до Бучанського району. І що це дало людям? Бучанська районна поліція – в Боярці, але Боярка – це Фастівська ОТГ. Києво-Святошинський суд у Києві, а в Бучі ще не створили. Бучанський районний суд так і не реорганізували. Пологовий – у Ворзелі, дитяча реанімація в Боярці, швидка з Коцюбинського людей возить через Іванків до Бучі… Навіщо створювали район? Відповідь проста – передання майна від старих районів новоствореним, саме для цього утворили РДА, і тому їм не дали бюджети, бо їхнє завдання – “перерозподіл” комунального майна”, – переконана Матюшина.

“Питання не в тому, скільки ти проживеш, а в тому як”

Якщо замовчувати проблеми – вони ніколи не розв’яжуться; якщо не давати відсічі несумлінним посадовцям – вони нападатимуть і надалі, вважає активістка.

“Я даватиму відсіч завжди, попри будь-які обставини. Бо питання не в тому, скільки ти проживеш, а в тому як”, – каже Матюшина. 

Тому й не ховається від розгляду кримінальної справи щодо неї, яку завели за “розкрадання держсубвенції в особливо великих розмірах”. Адже вона була порушена саме за її заявою 2018 року стосовно несумлінного підрядника. За словами активістки, справу вже передали до Ірпінського суду, проте жодного засідання ще не відбулося. 

“Сумніваюся, що в справі щодо мене взагалі можна ухвалити правосудний вирок іменем України, бо, крім того, що є проблеми з підсудністю, в обвинувальному акті відсутнє слово “порушила” з посиланням на конкретну статтю кодексу. Мені інкримінують “службову недбалість”, що є оцінним судженням”, – вважає вона.

Водночас активістка розповіла, що у вказаній справі 26 однакових протоколів, у яких зафіксовано свідчення з однаковими помилками та одруками.

“Слідчий, якому доручили “розслідувати” справу щодо мене, ще до скерування обвинувального акта до суду порушив 26 справ щодо свідомо неправдивих свідчень, за якими мене згодом визнали потерпілою. То яка в цієї справи може бути процесуальна доля?” – каже активістка.

На її погляд, такими діями опоненти “протестували”, чи можна закрити рота Матюшиній. 

“Чинна влада Коцюбинського боїться експертного висвітлення. Зе-команда, вочевидь, ставить завдання за всією вертикаллю, щоб висвітлення проблем зменшити до мінімуму. До того ж украй неприємними для Коцюбинської ради є позови Матюшиної до суду. Я маю звичку відпрацьовувати все процесуально: всі розуміють, що суди для матеріально зацікавлених сторін – це дорого. І це насправді наразі єдиний інструмент боротьби з недоброчесною владою на місцях – створювати для них видатки. Я навіть не приховую цього: ми живемо в такій країні”, – уточнила вона.

Одразу після завершення роботи на посаді селищного голови Матюшина успішно пройшла перевірку на поліграфі в прямому ефірі. Там було питання й про справу проти неї. 

Що ж до справи про підпал її автівки, жінка налаштована довести її до кінця, включно з позовом до Європейського суду з прав людини. За її словами, є чимало практик щодо бездіяльності правоохоронних органів. Якщо вони нічого не роблять і не передають справу до суду або взагалі закривають безпідставно, це обмеження доступу до правосуддя, каже вона. Хоча ця практика дуже непроста для позивача.

За словами активістки, останньою краплею стане закриття або нерозумне затягування термінів розслідування справи.

Водночас справа, порушена проти неї, має на меті виключно перешкоджання вільному вираженню поглядів і негативному оцінюванню роботи правоохоронних органів, переконана Матюшина. Недарма підозру спромоглися принести саме після підпалу її автівки, вважає активістка.

“Після встановлення організаторів підпалу замовники стали очевидними, але жодної процесуальної дії слідство так і не здійснило. А мені просто вирішили спробувати закрити рота в такий спосіб. Дивним є й те, що всі мої справи потрапили на розгляд до однієї судді, яка має амбіції голови суду і яка за такої умови дуже потребує підтримки влади, бо районні суди дуже чутливі до цього”, – каже Матюшина.

Щоб змінювати країну на краще й почуватись у безпеці, люди мають єднатися, вважає громадська діячка.

“Наш простір має складатися з людей з однаковими цінностями, в тому буде сила. А якщо будемо розрізнені – не буде нічого. Наразі в мене відчуття, що ми на порозі доволі непростих часів. Якось почула таку фразу: “Зараз час боротьби ідейних і хитродупих”. Я з цим згодна. Головне в цій боротьбі – не втратити країну”.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: