Несвобода слова: нові репресивні закони Росії та тиск на журналістику в Криму  

Дата: 31 Травня 2021 Автор: Ірина Сєдова
A+ A- Підписатися

За останні пів року в Російській Федерації ще більше посилилася система державної цензури. Держдума РФ, яку самі росіяни вже давно називають “шаленим принтером”, вирішила остаточно знищити навіть найменші вияви непокори. Так, була ухвалена низка нових законів, які не мають нічого спільного з демократією. Нове антидемократичне законодавство також поширюватиметься на окупований Росією Крим.  

Про те, як нові норми загрожуватимуть свободі слова та свободі інтернету і кого саме вони зачеплять, читайте в матеріалі. 

За останні півроку в Російській Федерації ще більше посилилася система державної цензури, була прийнята низка нових антидемократичних законів, котрі поширюватимуться на окупований Росією Крим. Про те, як нові норми загрожуватимуть свободі слова та свободі інтернету і кого саме вони торкнуться, читайте в матеріалі. 

Законодавче свавілля  

На початку грудня 2020 року Рада Федерації схвалила зміни до Кримінального кодексу РФ, спрямовані на посилення покарання за заклики до порушення територіальної цілісності Росії (ст. 280.1 КК РФ), і дії, спрямовані на відчуження частини її території (ст. 280.2 КК РФ). 

Загрози від цього рішення для кримчан очевидні, адже нові законодавчі зміни значно підсилюють  відповідальність за заклики до деокупації Криму.  

Якщо ці заклики поширюватимуться в інтернеті, нові штрафи можуть досягати 100 тисяч рублів для пересічних громадян та 500 тисяч рублів для юридичних осіб. Якщо ж після закликів будуть якісь дії, тоді це може “потягнути” на 6–10 років позбавлення волі.  

Утім, на цьому Кремль не зупинився.  

Новий виток тиску на свободу слова почався 30 грудня минулого року. Тоді президент РФ Володимир Путін зробив громадянам своєї країни новорічні “подарунки”: підписав одразу три закони, які грубо порушують свободу вираження поглядів.  

По-перше, була підсилена відповідальність за наклеп (закон № 538-ФЗ “Про внесення зміни до статті 128-1 Кримінального кодексу Російської Федерації”). Новий закон повністю розв’язав руки цензорам, адже його норми такі розмиті, що потрапити під дію цих вимог може будь-хто.  

По-друге, законом № 482-ФЗ “Про засоби впливу на осіб, причетних до порушень основоположних прав і свобод людини, прав і свобод громадян Російської Федерації” була ще більше обмежена свобода інтернету. 

Формально цей документ запроваджує відповідальність за “обмеження свободи слова”. За фактом це нова форма цензури. Адже власник ресурсу, який не хоче публікувати кремлівську пропаганду, може отримати заборону на розповсюдження в РФ усього свого контенту. Насамперед це вплине на такі інтернет-платформи, як “Ютуб”, “Фейсбук”, “Твіттер”, але постраждати також можуть інші ресурси.  

По-третє, у російському адмінкодексі з’явилася нова стаття, яка запроваджує покарання для власників сайтів, які відмовляються від вимог російської влади цензурувати контент в інтернеті.  

Зокрема, закон № 511-ФЗ “Про внесення змін до Кодексу Російської Федерації про адміністративні правопорушення” зобов’язує провайдерів та власників сайтів блокувати контент, який містить “заклики до екстремістської діяльності”.  

Роки вивчення методів тиску на свободу слова в Криму доводять, що “закликами до екстремістської діяльності” окупаційна влада вважає будь-які слова про непокору владі.  

Цей закон збільшив коло тих, кого каратимуть за небажану інформацію. Тепер відповідатимуть за неї не тільки користувачі, що її розмістили в інтернеті, але й власники сайтів та провайдери, які не хочуть видаляти й блокувати “неправильний” з погляду Кремля контент.   

Цей закон, по суті, є ще одним інструментом контролю за публікаціями в інтернеті, зокрема в соцмережах.  

Журналісти – головні вороги 

Утім, попри таке “закручування гайок” протести в Росії тривають, а українська влада дедалі більше розвертається на Захід.  

Реакція на такі дії з боку Кремля – новий виток репресій і ухвалення ще одного закону, який стосується “іноземних агентів”. 

Наприклад, на початку березня в Росії оштрафували на 53,9 млн руб. (близько 730 тис. дол.) медіа “Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода” та гендиректора його російської служби Андрія Шарого за звинуваченнями в справах про немаркування матеріалів іноземного агента.  

Частина журналістів цього медіа була вимушена покинути Росію, а саме існування “Радіо Свобода” в Росії поставлено під загрозу.  

У Криму окупаційна влада також посилила тиск на незалежних журналістів і блогерів, зокрема через незаконний арешт і катування журналіста проєкту “Крим.Реалії” Владислава Єсипенка.  

Крім того, перебувають за ґратами у сфабрикованих справах за звинуваченнями в “тероризмі”  вісім блогерів та  стрімерів руху “Кримська солідарність” – Сервер Мустафаєв, Сейран Салієв, Тимур Ібрагімов, Марлен Асанов, Ремзі Бекіров, Руслан Сулейманов, Осман Аріфмеметов та Рустем Шейхалієв. Ще один громадянський журналіст “Кримської солідарності”, Амет Сулейманов, – під домашнім арештом. 

Право на ненависть  

Усе це відбувається на тлі інформаційної вакханалії в російських провладних медіа, які діють у Криму цілком вільно. Навіть тоді, коли вони порушують ухвалені російською Держдумою закони.  

Зокрема, результати моніторингу поширення мови ворожнечі, який проводить Кримська правозахисна група, показали, що кількість контенту з мовою ворожнечі щодо українців у квітні цього року суттєво збільшилася.  

Наприклад, у грудні пошуковик “Гугл” знайшов на десяти найпопулярніших російських сайтах близько 300 статей з виявами мови ворожнечі. У квітні на цих самих сайтах за тими самими ключовими словами гугл знайшов більш ніж 500 таких статей.  

Риторика пропагандистів стала агресивнішою. Це все відбувається абсолютно безкарно, хоча поширення мови ворожнечі заборонено російським законодавством уже давно. Але ця норма застосовується вибірково: карають за мову ворожнечі і в Росії, і в Криму зазвичай тільки ті медіа, які не обслуговують режим.  

Усім іншим сайтам російська влада дозволяє систематично сіяти відверту ксенофобію та ненависть.  

Піратське мовлення  

Крім того, Росія значно активізувала дії із захоплення телерадіочастот на кордоні з окупованим Кримом. Для цього в районі КПВВ Чаплинка на адмінмежі з півостровом росіяни встановили нову потужну вежу. За даними моніторингів Кримської правозахисної групи, мовлення з неї з кінця минулого року почало заглушати український телерадіосигнал не тільки в Криму, але й на півдні Херсонщини. 

Цю інформацію в ефірі “Суспільне. Харків” підтвердив і директор з питань радіочастотних присвоєнь Українського державного центру радіочастот Євген Мирзаков.  

За його словами, адміністрація радіозв’язку України зафіксувала незаконні дії РФ у Криму та на Херсонщині. Йдеться про мовлення російських медіа на захоплених українських частотах та заглушення теле- і радіосигналів передавачами з території Криму. Адміністрація передала документи про ці порушення до Міжнародного союзу радіозв’язку.  

Мирзаков вважає, що розбудова Україною нових веж уздовж кордону на Херсонщині є слушною ідеєю. 

Крім того, після оприлюднення останніх результатів моніторингів КПГ представник Нацради з питань телерадіомовлення України Сергій Мовчан пообіцяв журналістам, що на території Херсонської області, зокрема її південних районів, що межують з окупованим Кримом, збільшать покриття цифровим сигналом. Це стане можливим після запуску сьомого загальнонаціонального мультиплекса (МХ-7). 

Зі свого боку міністр культури України Олександр Ткаченко повідомив, що Мінкульт наразі розглядає варіанти блокування сигналу з окупованих територій Донбасу і Криму. 

Важливо, щоб це не залишилося просто гарними словами, а було також ухвалене рішення РНБО про розбудову потужної технічної мережі спротиву інформаційній агресії РФ. Адже це не просто забавки – це питання національної безпеки.  

Що робити  

Безкарність – добре підґрунтя для нових злочинів. Саме тому збір доказів порушень з боку Росії критично важливий. Усі ці факти мають бути доведені до якомога більшого кола людей.  

Міжнародна спільнота має знати про шалений тиск і нелюдські умови, які Росія створила для журналістики в Криму. Україна поки не може розв’язати цю проблему самотужки. Саме тому демократичні держави мають стати поруч і тримати оборону проти агресора разом.  

Усі затримані та кинуті за ґрати українські журналісти мають бути звільнені. Незалежне мовлення – розблоковане, а дія кримінального кодексу Росії у Криму – скасована.  

Маємо тиснути на російську владу разом, щоб змусити її відповідати за всі порушення прав людини та воєнні злочини на окупованих територіях України. Знущання зі свободи слова в Криму має припинитися. Економічні санкції можуть стати добрим засобом тиску на окупанта. 

Жителям окупованих територій у цій ситуації можна порадити кілька способів персонального захисту:  

  • навчитися розпізнавати брехню в медіа, поради експертів щодо цього читайте тут;
  • тренувати навички захисту від ботів та інших віртуальних злочинців (про те, як це зробити, читайте в інструкції); 
Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter