“Удар під дих цілому поколінню”: друзі та однодумці — про загибель на війні київського активіста Романа Ратушного

Війна завжди забирає найкращих. Проте повірити в загибель активіста, голови ГО “Захистимо Протасів Яр” Роман Ратушного було дуже важко.

Але це сталося: киянин, якому 5 липня мало виповнитися лише 25 років, розвідник 93 окремої механізованої бригади “Холодний Яр” загинув 9 червня 2022 року під Ізюмом на Харківщині, боронячи Україну від російських загарбників.

Його загибель стала трагедією для багатьох українців, навіть тих, хто не знав його особисто. “Це просто удар під дих цілому поколінню… Втратити одного такого Рому Ратушного – це втратити роки й десятиліття напрацювань і шалених вкладів у те, щоб виростити одну людину такого рівня, як він“, – написала арткритикиня та історикиня Ганна Калугер.

У сфері розвитку громадянського суспільства України активіст зробив більше, ніж більшість українців за все своє життя. І навіть його загибель викликала не розпач, а палке бажання подвоїти зусилля для перемоги над Росією. Саме цього – беззаперечної перемоги на всіх фронтах – прагнув Роман Ратушний.

Розповідаємо, чим займався Роман Ратушний як громадський діяч та яким запам’ятали активіста його друзі та однодумці.

Роман Ратушний. Фото із соцмереж

Активіст Роман Ратушний: захист цінностей без компромісів

5 липня Роману Ратушному мало б виповнитися 25 років. Він брав участь у Революції гідності, ще коли був студентом Київського національного університету імені Тараса Шевченка. 30 листопада 2013 року постраждав від рук співробітників “Беркуту”, які намагалися придушити протест.

Європейський суд з прав людини 2021 року підтримав позов Ратушного, визнавши, що його право на мирний протест було порушене.

У 2019 році київський активіст очолив громадську ініціативу “Захистимо Протасів Яр”, яка боролася проти будівництва трьох багатоповерхівок у парковій зоні Києва. У липні 2018 року забудовник “Дайтона Груп”, пов’язаний з головою громадської ради при міській раді Дніпра Геннадієм Корбаном, незаконно отримав дозвіл починати забудову в Протасовому Яру. На той момент у зеленій зоні планували побудувати три 15-поверхові будинки. 

Початок будівництва та встановлення парканів обурили громаду. Тож майже одразу були проведені громадські обговорення, на яких Романа обрали головою ініціативи, а потім і громадської організації.

У травні 2019 року Державна архітектурно-будівельна інспекція заборонила “Дайтона Груп” продовжувати будівництво в зеленій зоні. Забудовник одразу звернувся до Окружного адмінсуду Києва з апеляцією. Виграв справу у вересні 2019 року. 

Боротьба в судах продовжувалася, з часом обидва рішення Окружного адмінсуду були скасовані.

28 липня 2020 року КМДА проголосувала за два з трьох рішень, поданих ГО “Захистимо Протасів Яр”. Перше – про повернення статусу зеленої зони земельним ділянкам Протасового Яру. Друге – заява Київради, яка визнає низку юридичних фактів, а також доручає КМДА погодити клопотання ГО “Захистимо Протасів Яр” про створення регіонального ландшафтного парку.

Під час боротьби громади за Протасів Яр у судах Роман Ратушний публічно отримував погрози від Корбана. Попри те що сам Корбан згодом заперечував це, за інформацією журналістів, акаунт, з якого надсилали погрози Ратушному, і той, з якого їм відповідали на питання щодо непричетності до погроз, – один і той самий.

З активістом намагалися “домовитись” і безпосередні представники забудовника. Йдеться про близького до забудовників адвоката Андрія Смирнова, який зараз обіймає посаду заступника керівника Офісу президента, неформально опікуючись органами судової влади. Тоді Смирнов натякав на можливість фізичної розправи над активістами ініціативи “Захистимо Протасів Яр”, якщо ті не захочуть “знайти компроміс”.

Детальну інформацію щодо переслідувань Романа Ратушного Андрієм Смирновим можна знайти в розслідуванні руху “Чесно” 2019 року.

Через напружену ситуацію захисники “Протасового Яру” кілька разів зверталися по допомогу до президента Володимира Зеленського. Глава держави обіцяв розібратися. Однак згодом Смирнов увійшов до близького оточення президента.

Після прямого ігнорування президентом України погроз заступника Смирнова Ратушному і переслідування з боку Корбана Романа запросили до Брюсселя на зустріч з керівником групи підтримки України в Єврокомісії Пітером Вагнером, а також членами Європейського фонду демократії (EED). Після спілкування з ними Вагнер написав на своїй сторінці у твіттері, що вражений мужністю активістів, “які присвятили себе захисту Протасового Яру – історичного місця та зеленої зони Києва”.

Після заяви Вагнера переслідування Романа припинилося. 

У січні 2022 року Касаційний господарський суд Верховного Суду остаточно заборонив забудову Протасового Яру. 

20 березня 2021 року біля Офісу президента в Києві відбулась акція протесту на підтримку Сергія Стерненка “Не чуєш? Побачиш”. На ній активісти вимагали звільнення політичних в’язнів, усунення з державних посад корупціонерів – прибічників диктаторського режиму Януковича та російських агентів, вирішення конституційної кризи та проведення судової реформи.

Серед протестувальників був і Ратушний. Він став одним з тих, кого переслідували за участь в акції. Активісту інкримінували злочин, передбачений частиною 4 статті 296 Кримінального кодексу, – грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, скоєне групою осіб з попереднім наміром та із застосуванням зброї чи інших предметів для заподіяння тілесних ушкоджень.

29 березня Печерський суд міста Києва обрав Роману запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. З доказів, які начебто доводять провину Романа, суду надали чорні квадрати (у прямому значенні цього слова), а також свідчення працівниці поліції, яка плуталась у фактах та обставинах.

Сам Роман заявляв, що на акції протесту на Банковій дійсно був, але інкримінованих дій не вчиняв. Активіст був переконаний, що підозра та домашній арешт – спосіб усунути його від боротьби за Протасів Яр, зокрема від участі в запланованих судових засіданнях. 

21 квітня 2021 року активіста звільнили з-під домашнього арешту.

Друзі та соратники насамперед називають Романа Ратушного надзвичайно сміливим, розумним та принциповим, готовим іти до кінця, не поступаючись своїми позиціями. Також кажуть, що він був винятково відповідальною людиною з дуже чіткою і правильною життєвою позицією, людиною, яка глибоко розумілася на суспільних процесах і завжди мала відповіді на всі питання. 

На переконання багатьох, громадянське суспільство гостро відчуватиме негативні наслідки від втрати активіста Ратушного. 

Так, виконавча директорка Фундації DEJURE, голова ініціативи “Хто замовив Катю Гандзюк?” Марина Хромих порівнює загибель Романа Ратушного з втратою активістки Катерини Гандзюк, яка стала символом боротьби за права громадянського суспільства, і закликає киян не допустити реваншу забудовної мафії в Протасовому Яру, який може статися після смерті активіста:

“Рома – приклад сміливості і стійкості для нас усіх. Він підтримував завжди і в усьому. У будь-якій нашій боротьбі за справедливість на нього завжди можна було розраховувати. Усе, за що відповідав чи брався Рома, завжди було зроблено ідеально і відповідально. Його загибель – непоправна, глибока, величезна втрата. Для мене він – особистість того ж масштабу, як і Катя Гандзюк. Обоє боролися проти русні. Обох русня вбила. Обоє – просто неймовірні люди. Нестерпно жити, усвідомлюючи цю втрату.

Найгірше те, що Корбан та його “колеги” із забудовної мафії точно спробують скористатися можливістю і знову можуть робити спроби відібрати в громади зелену територію Києва. Це ми з вами зараз волонтеримо, воюємо і донатимо на армію. Ці ж покидьки керуються іншими принципами. Тож маємо бути готові до подальшої боротьби. Аби не втратити тих величезних здобутків, що стали можливими завдяки Ромі. Мені бракуватиме цього світлого, веселого, життєрадісного, до біса сміливого і харизматичного молодого чоловіка. Але ми всі можемо взяти собі частку його душі й стати такими ж свідомими і рішучими, як Роман. Рома буде назавжди в серці кожного з нас”.

Висловлює побоювання щодо реваншу забудовників Протасового Яру і голова громадської організації “Українська оборона”, редактор ІА “Центр журналістських розслідувань” Євген Лешан:

“Здавалося чомусь, що Роман Ратушний буде так само вічний, як вічною є боротьба українського суспільства проти знахабнілих мародерів – чиновників і бізнесменів, що перетравлюють живу Україну на гроші й відходи. Тепер мародери лишились, а Романа немає. Якась мразота, що намагалася забудувати Протасів Яр, мабуть, тепер пошепки дякує російським кулям”.

Журналіст-розслідувач проєкту “Слідство.Інфо” Дмитро Реплянчук закликає українців наслідувати принципи та життєву позицію активіста Ратушного:

Зараз ми маємо говорити на всіх міжнародних майданчиках, які на цій війні гинуть люди. Рома був надзвичайно сильний, надзвичайно сміливий. Треба мати велику силу духу, щоб протистояти олігархату, Офісу президента, з якого йому погрожували. У нього ця сила була надпотужна. Він був готовий іти до кінця, не поступаючись своїми позиціями, коли розумів, що правий.

Наступним кроком громадянського суспільства, всіх, хто знає історію Романа, мало б бути називання на його честь однієї з центральних вулиць столиці або великих парків. Бо те, що він захистив Протасів Яр, уже було подвигом, це було зрозуміло ще до війни. Другий його подвиг – це піти в ЗСУ. Я зроблю все, щоб його пам’ятали завжди. Вислів “Герої не вмирають” має бути підкріплений діями”.   

Вважає Ратушного справжнім героєм з великої літери й активіст Сергій Стерненко, який обіцяє помститися ворогу за таку втрату:

“Війна забирає кращих з нас. Романе Ратушний, друже, нам дуже тебе не вистачатиме. Не вистачатиме Україні. Бо вся країна втратила не просто Героя, а Громадянина, який міг і змінював усю країну на краще. Ті виродки, що тебе вбили, палатимуть у пеклі. Усі. І кращим пам’ятником тобі стане наша подальша боротьба. Боротьба за Україну, під час захисту якої ти загинув. Ми помстимося та зробимо все, щоб тобі там, на небі, за нас не було соромно”.

Сергій Стерненко та Роман Ратушний. Джерело: фейсбук-сторінка Сергія Стерненка

Завжди мав відповіді на всі питання. Таких людей ще довго не буде в громадському секторі 

Правозахисник, президент громадської організації “Ліберально-демократична ліга України” Артур Харитонов каже, що може вважати себе другом Романа Ратушного. Вони познайомилися навесні 2021 року, коли Роман був під домашнім арештом за несправедливими звинуваченнями в справі щодо акції на Банковій, багато перетинались у зв’язку з громадською діяльністю, під час чого встановилися близькі, дружні стосунки.

Востаннє Артур бачився з ним незадовго до його загибелі. Правозахисник розповідає про цю зустріч та про те, якою людиною був Роман. 

“Востаннє ми бачилися в Києві десь за три тижні до його загибелі. Він не любив робити фото, але цього разу сказав: “Зробімо селфі”. Зробили, він одразу перекинув його мені. Я спитав, чи можу викласти в соцмережі. Рома відповів – ні, краще пізніше. Майнула думка, що це може бути його остання світлина в мене. Я її прогнав, бо це ж Рома, такого не може бути. Але, на жаль, це сталося.

Якою людиною він був? Цікавою. Мені здається, насправді Рому ніхто до кінця не знав, і я зокрема, хоча я знав трохи більше за інших.

Безумовно, він був дуже відповідальним, напрочуд відповідальним. Це та людина, яка діяла завжди з дуже холодним розрахунком. Навіть коли він емоційно на щось реагував, його вчинки були продуманими. Він глибоко розумівся на суспільних процесах, які відбуваються, дуже добре розбирався в людях. У Роми завжди були відповіді на всі питання. Він вважав за потрібне робити, як знає, якщо відчував, що правий. Навіть якщо це дуже комусь не подобалося. Якщо він розходився з кимось у позиціях, то не приховував цього. Може, тому він здавався самотнім, попри те що навколо нього завжди було багато людей.

Думаю, багато хто знав Рому Ратушного як борця, як героя, але не як людину. Він був значно розумніший, ніж хотів себе час від часу показати. У нього була коронна фраза: “На мій хлопський розум”. Усі, хто близько знав його, ненавиділи цю фразу, бо це була певна формула применшення самого себе, в яку він сам не вірив. Роман не був святий. Він був живою молодою людиною зі своїми моментами, з надзвичайно складним характером. Але розумною, талановитою і мудрою людиною попри вік. Мало про кого я можу сказати, що ця людина мене чогось навчила. Про Рому – можу. Він був надзвичайно сильним союзником для мене як для громадського активіста. На жаль, таких людей, як він, у громадському секторі ще довго не буде. Дуже ціннісна людина, з надзвичайною жорсткістю у своїх поглядах, бажанням боротися за справедливість в усіх її виявах.

Він готовий був померти. Готовий давно, ще до наступу росіян. Звісно, не так, як це сталося, але готовий. Ми говорили про це з ним. Я питав його з приводу смерті, тому що його переслідували за його захист Протасового Яру. Він був готовий до цього. Він завжди діяв за своїми роздумами, своєю стратегією. У нього було бачення за пунктами того, що він робить. І він був готовий до цього багато років. Це і є свідомість у найвищому її вияві”.

Артур Харитонов і Роман Ратушний. Джерело: фейсбук-сторінка Артура Харитонова

Аліна Михайлова – волонтерка, парамедикиня, депутатка Київради, яка наразі воює в лавах ЗСУ, познайомилася з Романом Ратушним у 2020 році, коли вони обоє балотувалися до Київради – від різних політичних сил, але з дуже схожими поглядами на розбудову Києва. Відтоді активісти часто спілкувалися в контексті столичних громадських ініціатив та приятелювали. Вони продовжили спілкування і коли обоє були у війську. Аліна розповіла ZMINA про їхні останні розмови й плани на майбутнє. 

“Не можу сказати, що ми були друзями, але гарними приятелями в масштабах столиці, її проблем, розвитку активізму, політичних процесів – так. Ми постійно перетиналися на акціях, судах щодо забудови, на підтримку активістів, бачилися під час його смішного домашнього арешту. Тобто наші приятельські стосунки зароджувалися під час боротьби за справедливість.

Коли обоє вже були у війську, не втрачали зв’язку. Наші підрозділи перебували в одному секторі, спільно працювали. У нашому листуванні були всі робочі питання. Коли почалась історія зі знесенням пам’ятників представникам російської культури в Києві, Булгакову та Пушкіну зокрема (це був мій проєкт рішення як депутатки), Роман підтримав цю ініціативу. Ми говорили з ним, що це важливо, це має бути зроблено, але, на жаль, ми з ним особисто приєднаємося до дій з очищення Києва вже після перемоги.

До широкомасштабного наступу Рома дуже допомагав мені в темі збереження зеленого Києва: знаходити експертів, організовувати акції. Зокрема, у протидії забудові на озері Вирлиця. Я організувала такий собі “Лекторій на Вирлиці”, де виступали відомі активісти, які домоглися певних рішень через Київраду, через суди щодо своїх проєктів зелених зон. Роман виступав також, а потім сприяв, щоб ці лекції відбувалися. Надавав апаратуру, техніку, людей на допомогу. Хлопці з Протасового Яру допомагали елементарно в охороні заходів, бо небезпека від забудовників, звісно, була. 

Я досі не можу до кінця усвідомити, що Роми немає. Для мене він – це уособлення спокою та впевненості. Він завжди домагався своїх цілей. І це не просто слова. Просто подивіться на тяглість процесу щодо захисту Протасового Яру, яким “акторам” довелося протистояти Роману: Геннадій Корбан, купи тітушок. За цю ділянку пропонували шалені кошти, щоб він відступив він неї. Але він зібрав навколо себе величезну кількість небайдужих людей. Роман вів їх за собою. І зараз мені дуже боязко як депутатці Київради, як його другу, як тому, хто живе в Києві, що ми в особі Романа Ратушного втратили людину, яка могла принести величезні зміни в Україну. Мені здається, що масштаби цієї втрати нам ще доведеться усвідомити, це відбудеться не зараз, на жаль”. 

 

Батько Романа, журналіст і громадський діяч Тарас Ратушний, написав про його загибель: 

“Коли Рома не повернувся з бойового виходу, я не вірив у його загибель. Доповідь про обставини суперечлива, шпилька на карті – у ворожому тилу, на місці бою – засідка. Пробитися до нього не могли, тим часом документи сина майоріли у ворожих пабліках. 

Хочу подякувати всім, хто щось чув, але все розумів і тримав режим тиші, а також рішуче зупиняв тих, хто не розумів. Усі ви насправді зробили чудо. Цим чудом наші забрали Рому, і тепер він повертається до Києва”.

Висловлюємо щирі співчуття батькові та мамі Романа – Світлані Поваляєвій.

Картка для допомоги родині: 5168 7554 4793 7745, Поваляєва Світлана Вадимівна.