Ліквідація Міннац’єдності. Що пішло не так з новим міністерством і як це виправити на користь постраждалих від війни

Реорганізація Міністерства з питань реінтеграції та створення на його базі нової установи – Міністерства національної єдності – призвели до розриву єдності державної політики щодо мільйонів громадян, які постраждали від війни: переселенців, мешканців окупації та тих, хто виїхав за кордон. 

Правозахисники критикують владу за ігнорування їхніх закликів, зокрема про пріоритетне збереження зв’язків із громадянами, які залишаються на тимчасово окупованих територіях (ТОТ).

Правозахисна спільнота пропонує уряду перезавантажити Міннац’єдності в міністерство, яке опікується всіма постраждалими від війни – громадянами в окупації та ВПО, а не лише українцями за кордоном. 

Про те, які проблеми спричинила реорганізація Мінреінтеграції і які шляхи для створення державної політики з національної єдності пропонують правозахисники, читайте в матеріалі.  

Після того як наприкінці червня міністр національної єдності Олексій Чернишов отримав підозру в корупції, ЗМІ з посиланням на свої джерела повідомили про ймовірну ліквідацію самого Міннац’єдності. 

“Це було таке “крафтове” міністерство. Ми спробували – не вийшло. Може, не варто його далі й тягнути. Поки взагалі немає остаточної певності, що щось буде”, – розповів УП один з неназваних впливових представників партії “Слуга народу”.

Нардеп Ярослав Железняк, коментуючи цю інформацію, також припустив, що міністерство в результаті “кудись приєднають”. Водночас рішення поки ще не ухвалено, оскільки єдності у влади щодо цього питання немає, уточнив він.

“Є ті, хто вважає, що ідея від початку була мертва, тому треба ліквідувати. Є ті, хто справедливо говорить, що якось воно погано буде виглядати – ліквідувати міністерство єдності”, – написав Железняк.

2 липня очільник Міннац’єдності заперечив інформацію про ліквідацію міністерства. 

13 липня президент Володимир Зеленський після наради з прем’єр-міністром Денисом Шмигалем заявив про підготовку “відчутної управлінської трансформації” й анонсував нову конфігурацію виконавчої влади.

14 липня президент запропонував першій віцепремʼєрці Юлії Свириденко очолити уряд України

“Готуємо й відчутну управлінську трансформацію, яка дасть змогу скоротити видатки на утримання державного апарату, забезпечити значну дерегуляцію та скерувати максимум наявних ресурсів на захист України та українців. Визначаємо майбутню конфігурацію виконавчої влади”, – сказав глава держави.

ЗМІ повідомляють, що призначення нового складу уряду у Верховній Раді планується на 17 липня, наступний день після голосування про відставку. Утім, якою буде архітектура уряду, наразі невідомо. 

7 липня низка громадських організацій закликала владу зрештою визнати факт браку цілісного бачення державної політики національної єдності та штучне звуження фокуса діяльності Міннац’єдності до комунікації із закордонними українцями в окремих країнах. 

Коаліція правозахисних організацій виступає за перезавантаження міністерства і наголошує, що держава повинна проводити комплексну роботу над питаннями соціальної згуртованості в громадах на підконтрольних уряду України територіях, сприяти поверненню громадян, які вимушено виїхали за кордон через війну,  підтримувати та розбудовувати зв’язки зі своїми громадянами в окупації.

“Ми не знаємо, коли будуть звільнені наші землі. Але люди, які залишаються в окупації, є громадянами України та нашим найміцнішим зв’язком із територіями, що тимчасово контролюються країною-агресором. Їм потрібна підтримка з боку держави, урахування їхніх інтересів і потреб під час формування комплексних державних політик”, – йдеться в позиції правозахисних організацій.

Вони вважають, що національна єдність – ключова цінність і що для уряду пріоритетом має бути збереження зв’язків з тими, з ким держава ці зв’язки вимушено втрачає через війну.

Автори позиції пояснюють, що не можна розривати політики щодо людей в окупації, вимушених переселенців та тих, хто виїхав за кордон. Це гнучкі категорії громадян, адже сьогодні людина може проживати в окупації, а завтра – за кордоном, і всі ці категорії громадян мають схожі проблеми й виклики. 

За даними МЗС України, станом на 2024 рік на окупованих територіях проживало приблизно 6 мільйонів українців. За кордон через повномасштабне вторгнення виїхало 7,5 млн громадян України.

За даними Центру економічної стратегії, у листопаді 2024 року за кордоном через війну перебували 5,2 млн українців. ООН повідомляє ще про 1,3 млн біженців у Росії та Білорусі.

За даними Міжнародної організації з міграції (МОМ), станом на березень 2025 року в Україні проживали 3,8 млн внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Кількість переселенців зросла на 188 тисяч з початку 2025 року, а 4,1 млн осіб повернулися до звичного місця проживання.

Читайте також: Зросла кількість ВПО в Україні та шукачів тимчасового захисту за кордоном

Правозахисники пояснюють, що, за різними методиками підрахунків, в Україні від війни постраждали від 10 до 18 млн громадян і держава має напрацьовувати цілісне бачення, візію та, відповідно, єдину державну політику щодо всіх потерпілих від війни громадян.

Історія реорганізації Мінреінтеграції

На початку вересня 2024 року з коментарів народних депутатів стало відомо про плани ліквідувати Мінреінтеграції та передати його функціонал Міністерству розвитку громад, територій та інфраструктури (Мінрозвитку). Жодних пояснень причин та презентації планів реорганізованого міністерства на майбутнє ані Офіс президента, ані народні депутати тоді не надали. Кабмін також проігнорував запит видання ZMINA, де ми просили роз’яснити ці питання. 

Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова пояснила, що на тодішнє рішення ліквідувати Мінреінтеграції могли вплинути одночасно два фактори: 

“Високоефективною в міністерстві була Ірина Верещук, яка, маючи повноваження віцепрем’єр-міністерки, мала змогу розв’язувати багато питань у “ручному режимі”. Багато проблем, власне, так і розв’язувалося. З такими функціями вона могла віддавати обов’язкові для виконання доручення іншим міністерствам. Коли ж вона залишила Мінреінтеграції, нікого іншого настільки ж ефективного у владі, на мій погляд, не знайшлося на заміну. Водночас були ідеї передати питання ВПО під парасольку Міністерства розвитку громад і територій України”.

Відсутність тоді офіційних пояснень з боку влади щодо планів ліквідувати Мінреінтеграції занепокоїла жителів ТОТ та правозахисні організації, згадує голова Кримської правозахисної групи Ольга Скрипник.

Ольга Скрипник у місті Бородянка, Київська область (праворуч)

Олексій Чернишов

Під час реорганізації Мінреінтеграції головна координаторка громадської організації “Донбас SOS” Віолета Артемчук у коментарі ZMINA розповіла, що їй подобається нова назва міністерства. Вона б хотіла, щоб це міністерство було про єдність між українцями за кордоном, на підконтрольній уряду України території та тими співгромадянами, які залишилися в окупації. 

Віолета Артемчук

“Мені б хотілося, щоб нове міністерство надсилало чіткі сигнали на ТОТ, що громадяни не злочинці, а жертви, що держава про них пам’ятає. Це має бути підкріплено законами та іншими нормативними документами. У Міннац’єдності має бути більше публічної комунікації для ТОТ”, – прокоментувала вона. 

Утім, згодом новий міністр заявив про вузький фокус діяльності Міннац’єдності. Він зводився лише до роботи з громадянами України за кордоном. 

Бачення повноважень Міннац’єдності критикували також народні депутати, які входять Комітету ВР з прав людини. 23 грудня 2024 року на засіданні цього комітету Олексій Чернишов представив детальну концепцію свого міністерства. Із презентації випливало, що фокус його діяльності – робота з українцями за кордоном. Уряд створив Агентство національної єдності, яке відкрило відповідні департаменти з хабами в країнах, де наразі проживає найбільша кількість шукачів притулку з України. Також до його повноважень входить створення за кордоном додаткових джерел інформації про Україну на тлі дезінформаційної кампанії Російської Федерації. 

“Ми ж бачимо навалу на Донецьку область, спроби навали на Херсон, Харківську область, а це означає, що внутрішнє переміщення не завершилося, воно збільшується. А умови щодо релокації бізнесу, евакуації громадян, захисту їхніх прав та свобод на підконтрольних уряду України територіях, створення умов ви віддаєте іншим міністерствам. Ми ж ставимо за мету створювати такі умови в Україні, щоб люди не виїжджали з нашої держави, а залишалися тут. Я хотів би, щоб Міннац’єдності опікувалося внутрішньою політикою щодо ВПО”, – прокоментував тоді презентацію народний депутат Руслан Горбенко і додав, що не сумнівається в менеджерських здібностях Олексія Чернишова, який би “потягнув” передані іншим міністерствам напрями Мінреінтеграції. 

У відповідь Чернишов повторив тезу про те, що рішення про представлений ним перерозподіл повноважень між міністерствами ухвалено на рівні Кабміну і що це зроблено для того, щоб заощадити час і не створювати нового міністерства. 

Також тоді народний депутат Богдан Яременко попереджав, що Міннац’єдності дублюватиме функції МЗС України, у якого є Департамент консульської служби й Управління з питань закордонного українства та гуманітарного співробітництва, і функції Міністерства культури та інформаційної політики. 

31 грудня 2024 року уряд ухвалив постанову № 1545, якою передав значну частину повноважень на той момент уже Міннац’єдності до Мінрозвитку. Серед них, зокрема, питання ТОТ, захисту прав українського населення в окупації, відновлення територіальної цілісності України та розвитку територій після реінтеграції. 24 січня 2025 року уряд постановою № 113 остаточно завершив свої трансформаційні процеси. 

Стратегічні виклики та нерозв’язані питання

Правозахисна спільнота вказує, що держава досі, на одинадцятий рік війни, не усунула недоліків у законодавстві про колабораційну діяльність, не надала відповіді, що робити з “документами”, виданими в окупації, зокрема медичними документами, що робити з набутим в окупації правом власності. 

“Коли люди приїжджають з окупації на підконтрольну територію України, як ми, до прикладу, визначаємося з отриманою в окупації вакцинацією? Як ми запобігаємо дублюванню щеплень для дітей як складник отримання соціальних та освітніх послуг? Чи робимо ми їх повторно? Чи взагалі можна так робити? Це тільки щодо медичних документів. Є велика кількість інших видів “документів”, виданих в окупації, які мають для наших громадян наслідки”, – пояснює координаторка напряму правозахисту благодійного фонду “Схід SOS” Юлія Матвійчук. 

Крім того, досі не запроваджено позасудового видавання свідоцтв про народження дітей, які народилися в окупації, та не розв’язано питань низки інших правочинів, вчинених в окупації. 

“Взагалі чинна судова процедура отримання свідоцтва про народження дитини не дуже складна. Але багатьох людей, якщо вони чують “суд”, це зупиняє на шляху до цього. У результаті ми маємо дітей, які недокументовані та які отримують свідоцтво про народження Російської Федерації. Україна на тлі демографічної кризи зберігає бар’єри в отриманні свідоцтв українського зразка, тоді як Росія роздає свої “документи” направо та наліво”, – каже правозахисниця Віолета Артемчук, колеги якої консультують громадян в окупації з найрізноманітніших питань через гарячу лінію “Донбас SOS”.

Правозахисниця наголошує, що питання актів цивільного стану в окупації має бути одним з центральних напрямів діяльності для Міннац’єдності. 

“Свідоцтва про народження – це один з видів документів актів цивільного стану. Коли люди одружуються, то цей акт має за собою правові наслідки. Тут уже виникають питання успадкування майна, опіки над дітьми. Наразі немає механізму підтвердження, що цей акт стався в окупації”, – пояснила Віолета Артемчук.

Також актуальним лишається питання недискримінаційного доступу дітей в окупації до української освіти та залучення їх до українського освітнього простору. Адже з року в рік кількість учнів, які навчаються в українській школі онлайн з ТОТ, зменшується, констатує освітня омбудсманка Надія Лещик. 

Читайте також: Потрібні нові механізми доступу до освіти для молоді з тимчасово окупованих територій – Куришко

Крім того, досі відсутні відповіді щодо раніше напрацьованих державними органами та громадянським суспільством політики та стратегії, які має ухвалити Кабмін. До прикладу, до них належить проєкт Стратегії відновлення державної влади та реінтеграції деокупованих територій України на період до 2026 року, Стратегія когнітивної деокупації Криму та інші стратегічні документи. 

Наслідки перерозподілу повноважень Мінреінтеграції 

У Коаліції правозахисних організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України і констатують, що поряд з вузьким фокусом Міннац’єдності Мінрозвитку не показало своєї ефективності. 

Після остаточного перерозподілу повноважень Мінрозвитку не відповіло на запит видання ZMINA про свої повноваження та бачення політик щодо ТОТ та ВПО.

26 лютого заступник міністра розвитку громад та територій України Олексій Рябикін заявив, що міністерство почало аналізувати дані щодо ТОТ, щоб напрацювати політики та стратегії реінтеграції. 

До 100 днів нових повноважень Мінрозвитку на пресконференції в Укрінформі оприлюднило слайд із повноваженнями після реорганізації Мінреінтеграції

Але критерії ефективності Мінрозвитку відсутні. Станом на 10 липня на сторінці Мінрозвитку оприлюднено невелику кількість нормативно-правових актів, які стосуються, зокрема: 

• меморіалізація місць пам’яті – три акти;
• питання ТОТ – чотири акти;
• підтримка ВПО – п’ять актів.

Загалом на сторінці міністерства також занадто мало інформації, яка розкриває діяльність міністерства у сфері підтримки зв’язків із громадянами в окупації та ВПО. 

Альона Луньова припускає: Мінрозвитку не очікувало, що робота з викликами внутрішнього переміщення буде такою непростою в реалізації. 

Міністерство має розпочати роботу з оновлення стратегії щодо внутрішньо переміщених осіб, утім цей процес не є активним. 

Правозахисниця також указує, що під час підбиття підсумків 100 днів роботи Мінрозвитку після перерозподілу повноважень Олексій Рябикін анонсував програму “єЖиття” для підтримки ВПО. 

Вона вказує також на те, що Мінрозвитку так і не провело жодної інформаційної кампанії щодо того, що воно отримало нові повноваження стосовно окупованих територій та захисту прав переселенців, що в ньому з’явилися сервіси, через які до нього можуть звертатися бенефіціари, громадські та міжнародні організації. 

“Це заплутало людей остаточно. Вони чули про ліквідацію Мінреінтеграції, думали, що повноваження перейшли до Міннац’єдності. Почали до нього звертатися, а в нього виявився фокус, звужений до роботи з громадянами за кордоном. Повноваження щодо соціального захисту ВПО перейшли до Мінсоцполітики. Я думаю, що переселенці загалом не знають, що вони можуть звернутися до Мінрозвитку, та не знають, з якими саме питаннями”, – пояснила правозахисниця.  

Коаліція правозахисних організацій просила Мінрозвитку провести широку інформаційну кампанію про повноваження, які перейшли до цього міністерства внаслідок реорганізації Мінреінтеграції.

Читайте також: Омбудсман розкритикував реорганізацію Мінреінтеграції, що погіршило захист постраждалих від війни

Експертка “Схід SOS” Юлія Матвійчук також указує на відсутність якісної комунікації від міністерства з чіткими відповідями на різний спектр питань від громадян в окупації. 

“Важливо мати вхідне вікно для розв’язання тих питань. Єдине міністерство має комплексно бачити всі ці проблеми й створювати політику для ТОТ. А розпорошення повноважень не створює єдиного бачення та цілісної картини в одному органі”, – зауважила вона.

Вона пояснила, що постраждалі від російської агресії здебільшого не звертаються до громадських організацій з одним питанням. Це почасти комплексні питання. Наразі правозахисники констатують, що в Україні відсутній єдиний державний орган, представники якого надавали б чіткі відповіді громадянам в окупації.  

“Це можуть бути звернення, до прикладу, про те, як повернутися до України, щоб здобути освіту. Як перетнути кордон, яким саме пунктом пропуску краще скористатися, через які країни краще повертатися, що можна, потрібно брати із собою. Наразі єдине вікно, через яке громадяни в окупації можуть звернутися до держави, зникло”, – висловила занепокоєння Юлія Матвійчук.

“Люди не знають багато важливої інформації. Багато про що вони дізнаються не від офіційних представників влади, а від громадських організацій, благодійного сектору, просто від колег, друзів і сусідів. З деяких питань громадські організації не мають відповідей для громадян в окупації. Україна має проводити чітку, прозору політику щодо осіб, які перебувають на ТОТ, і давати їм ці відповіді”, – додала експертка “Схід SOS”.

У травні 2025 року правозахисники коаліції ретельно проаналізували в аналітичній довідці, як уряд перерозподілив повноваження Мінреінтеграції. Вони дійшли висновку, що застереження про втрату частини повноважень щодо людей, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України, висловлені коаліцією ще у вересні 2024 року, підтвердилися. 

Мінреінтеграції мало широке коло повноважень, які були передані не тільки Мінрозвитку. Мінсоцполітики отримало завдання з гуманітарної підтримки:

• координації соціальних програм для ВПО;
• підготовки пропозицій до уряду;
• сприяння поверненню незаконно депортованих дітей.

У документі правозахисники зазначають, що уряд розділив не всі повноваження Мінреінтеграції між іншими міністерствами. Частина з них була “загублена”, коли вносилися зміни до відповідних положень, і наразі їх фактично не реалізує жоден із центральних органів виконавчої влади (ЦОВВ).

Іншу ж частину повноважень уряд не переглядав і не адаптував під реальний стан справ у 2025 році. Їх просто додали до оновленого положення про Мінрозвитку без критичного перегляду формулювань до завдань Мінрозвитку. 

Правозахисники констатують, що Мінрозвитку, як і інші міністерства, фактично не має повноважень щодо реінтеграції ТОТ України.

“В положенні Мінреінтеграції  було завдання з розвитку ТОТ після її реінтеграції та прилеглих до неї територій. До положення про Мінрозвитку ця норма була перенесена без критичного перегляду необхідності впровадження політики реінтеграції тільки після деокупації ТОТ України”, – зауважують автори аналітичної довідки.

Як інший приклад відсутності перегляду оцінювання ефективності та підходів можна навести роботу Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, повноваження щодо якої Мінрозвитку отримало від Мінреінтеграції. Комісія встановлює ці факти в справах військовополонених, цивільних полонених та бранців Кремля.

Раніше низка правозахисних організацій детально окреслювала системні проблеми в реалізації Закону “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей”, та в роботі цієї комісії. 

Останню доповідь про недоліки в системі соціального та правового захисту таких потерпілих підготував Східноукраїнський центр громадянських ініціатив у травні 2025 року. Утім, з реакції Мінрозвитку на висновки доповіді випливає, що міністерство не ініціюватиме перегляду профільного закону та усунення інших системних недоліків.  

Також уряд не передав до жодного органу повноважень із впровадження засад і заходів перехідного правосуддя.

Перехідне правосуддя – важлива складова для примирення й відновлення правопорядку після завершення збройної агресії Росії. Правозахисники наголошують, що уряд має визначити міністерство, яке відповідатиме за його розроблення і реалізацію.

Визначене міністерство має розробити бачення перехідного правосуддя – заходи, що мають допомогти державі та суспільству перейти від стану війни до стану миру, реінтеграційні заходи та постконфліктне відновлення.

Концепція перехідного правосуддя також критично важлива задля забезпечення справедливості для потерпілих та гарантування міжнародних стандартів.

Читайте також: Уряду потрібно створити орган з належними повноваженнями в питаннях перехідного правосуддя – правозахисниця

Крім того, правозахисники коаліції дійшли висновку, що, попри визначення Мінрозвитку головним органом з формування та реалізації державної політики з питань дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України, повноваження зі збору, аналізу та узагальнення інформації про дотримання норм МГП на ТОТ України за ним так і не були закріплені. У підсумку це може вплинути на можливість забезпечення правосуддя і притягнення винних до відповідальності.

Серед іншого уряд пропустив повноваження з реалізації державної політики в захисті прав і свобод, які було порушено внаслідок тимчасової окупації частини території України або втрати контролю над її частиною. Невизначеними серед повноважень ЦОВВ залишаються:

• координація заходів, спрямованих на захист і відновлення права на активи державної, комунальної та приватної власності, що перебувають на ТОТ;
• координація й контроль заходів, спрямованих на відновлення функціонування фінансових установ і стабілізацію банківської системи, адміністративних послуг і служб на ТОТ у процесі їхньої реінтеграції та прилеглих до них територій;
• участь у координації підготовчих заходів, спрямованих на створення належних передумов для організації підготовки та проведення виборів відповідно до закону після деокупації ТОТ;
• разом з Міносвіти, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, до сфери управління яких належать заклади освіти, сприяння здобуттю освіти ВПО та громадянами України, що проживають в окупації.

Коаліція правозахисних організацій указує, що такий підхід у перспективі матиме негативний вплив на жителів ТОТ. Адже їхні проблеми втрачатимуть пріоритет для держави, і, як наслідок, це сприятиме подальшому поглибленню розривів зв’язків.

Крім того, вони вказують, що після реорганізації Мінреінтеграції уряд не вніс змін до установчого документа про Міністерство культури та стратегічних комунікацій (МКСК). 

Серед основних завдань МКСК надалі зазначається “участь у формуванні та реалізації державної політики з питань ТОТ України у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі та населення, що на них проживає, з метою їх реінтеграції в єдиний культурний та інформаційний простір України”.

Це міністерство “визначає перспективи та пріоритетні напрями реінтеграції населення, що проживає на ТОТ, в єдиний культурний та інформаційний простір України, забезпечує їх реалізацію”. 

Коаліція наголошує, що уряд має визначити, який орган є відповідальним за координацію відповідних заходів, та передбачити повноваження стосовно їхнього розроблення. Це також дозволить забезпечити ефективне використання ресурсів, координацію стратегії на всіх рівнях та уникнути непорозумінь між різними державними інституціями.

Коаліція також констатує, що поза увагою уряду залишився комплекс заходів з розв’язання гуманітарних питань, які охоплюють як повноваження щодо взаємодії з міжнародними гуманітарними організаціями для сприяння наданню гуманітарної допомоги та проведенню гуманітарних операцій, так і координацію дій з організації гуманітарних коридорів або евакуації цивільного населення.

Попри формальне закріплення окремих повноважень за Мінсоцполітики та Мінрозвитку, на практиці правозахисники фіксують брак належної координації й інституційного забезпечення цих процесів.

Повноваження Мінсоцполітики зводяться до регулювання гуманітарної допомоги як вантажів, що перетинають державний кордон у спеціальному порядку та звільняються від митного оподаткування. Мінсоцполітики не потребує створення додаткових структур чи інструментів координації, а працює з автоматизованою системою гуманітарної допомоги (АСГД).

Хоча за Мінрозвитку формально закріплено повноваження з координації евакуації цивільного населення, на практиці в коаліції є питання до реальної ситуації з реалізацією цих повноважень, якості такої координації та загалом роботи.

Так, до прикладу, за період із січня до квітня 2025 року відбулося лише два засідання координаційного штабу, що свідчить про фрагментарність організаційної спроможності в цій сфері, переконані правозахисники.

“Відсутність чітко визначеного координуючого органу з достатніми ресурсами та міжвідомчим мандатом створює ризики неефективності у реагуванні на гуманітарні виклики, зокрема щодо створення умов для безпечної евакуації, розселення та доступу до допомоги у зоні конфлікту”, – йдеться в аналітичній довідці. 

Благодійний фонд “Схід SOS” зазначає, що в Мінреінтеграції був великий досвід у координації евакуації населення з ТОТ та з території ведення бойових дій і його розміщення. Йшлося, зокрема, і про людей з інвалідністю та людей похилого віку. Цей виклик залишається, оскільки залежно від регіону допомога і захист постраждалого населення різняться в контексті тих сервісів та послуг, які можуть надати в тому чи іншому регіоні.

У благодійному фонді регулярно нагадують уряду про літніх людей з інвалідністю, які евакуюються через рух лінії фронту і яким бракує місць у геріатричних закладах України. Вони фактично стали невидимою категорією громадян.

“Виникають великі системні питання, як-от з розміщенням ВПО з інвалідністю, який благодійний сектор не може самостійно без держави розв’язати. Навіть коли ми намагаємося їх розв’язати, у нас після цього виникає дуже багато проблем. Наприклад, ми збудуємо геріатричний заклад, а громада не хоче його утримувати, тому що немає фінансів. Тобто ось ці питання, якими держава не займається, не розв’язуються. Тим часом ситуація з розміщенням ВПО старшого віку з інвалідністю в закладах наближається до гуманітарної катастрофи”, – пояснила Юлія Матвійчук.

Вона додала, що евакуація – це велике комплексне питання відновлення документів, переоформлення пенсій та низка інших питань. 

Поза увагою залишилися також заходи щодо захисту прав депортованих за національною ознакою. Йдеться, зокрема, про вивчення й аналіз проблеми депортованих громадян, розроблення заходів щодо їхнього культурного та мовного розвитку, ухвалення рішень про надання та позбавлення статусу особи, депортованої за національною ознакою, сприяння діяльності органів виконавчої влади у сфері міжнародного співробітництва щодо розв’язання проблем осіб, депортованих за національною ознакою.

Наразі серед повноважень Мінрозвитку визначено лише організацію та фінансування заходів, спрямованих на облаштування потерпілих від злочину депортації громадян, їхню адаптацію та інтеграцію в українське суспільство. Захист прав цієї групи надалі слід розглядати як важливу частину забезпечення справедливості та прав людини, а також визнання історичних травм, кажуть автори аналітичної довідки.

Також ретельний аналіз повноважень показав, що поза увагою лишився комплекс заходів проти впливу вибухонебезпечних предметів. Ідеться про інформування населення щодо небезпеки вибухонебезпечних предметів, про надання допомоги потерпілим та обстеження території стосовно наявності в її межах вибухонебезпечних предметів, маркування і складання мап територій, забруднених та ймовірно забруднених вибухонебезпечними предметами.

Невизначеність повноважень Мінрозвитку в цій сфері може негативно вплинути на ефективність протимінної діяльності та створити непередбачувані ризики для безпеки населення на звільнених територіях.

Поза увагою лишився комплекс заходів щодо довкілля, зокрема координація діяльності, пов’язаної зі зменшенням шкоди навколишньому природному середовищу на ТОТ та прилеглих до них територіях.

Правозахисники вважають, що це питання потребує окремої уваги, з одного боку, для фіксації стану завданої шкоди, з іншого – для інтеграції природоохоронних заходів у загальний реінтеграційний процес. Визначення цих конкретних повноважень за конкретним органом дозволить ефективно керувати відновленням довкілля в цих регіонах.

Незакріпленими за ЦОВВ також залишилося повноваження із забезпечення працевлаштування ВПО та питання соціального забезпечення осіб, які виїхали за кордон. Коаліція вважає, що відсутність координації з інформування ВПО про можливості працевлаштування та створення умов для їхньої інтеграції в новому середовищі може потенційно послабити досягнення, які були в попередній період, коли питання зайнятості й інформування про це визначались як один із пріоритетів Мінреінтеграції, відповідно до державної стратегії. 

Втрата повноважень та підходи влади свідчать про подальші ризики втрати цілісної політики реінтеграції ТОТ і деокупованих територій України з фокусом уваги на людей, які там проживають, та на їхню підтримку. Коаліція правозахисних організацій закликала секретаріат Кабміну проаналізувати не визначені за жодним ЦОВВ повноваження з урахуванням їхнього значення для реінтеграції населення ТОТ України та розбудови сталого миру. Кабмін закликають визначити ЦОВВ, яким будуть передані повноваження колишнього Мінреінтеграції, що не були перерозподілені.

Правозахисні організації у своїй позиції від 7 липня наголошують, що саме людський вимір повинен стати ключовим для перезавантаження та посилення міністерства, яке має забезпечувати формування та реалізацію державної політики з питань:

• постраждалих унаслідок збройної агресії проти України;
• ТОТ і захисту прав громадян України, які на них проживають, з метою підтримки зв’язків та реінтеграції в єдиний правовий, інформаційний, соціально-економічний, культурний і освітній простори України;
• ВПО і громадян України, які вимушено виїхали за кордон, щодо сприяння реалізації їхніх прав і свобод, створення умов для добровільного повернення або інтеграції на новому місці проживання;
• соціальної згуртованості та розбудови довготривалого справедливого миру, запровадження підходів перехідного правосуддя.

Ці політики взаємопов’язані й не можуть бути сформовані різними суб’єктами без належної синхронізації. У коаліції пояснюють, що найкращим рішенням було б поєднати ці питання в одному міністерстві, яке б відповідало за формування та реалізацію державної політики щодо постраждалих унаслідок збройної агресії проти України. Цим міністерством може стати Міннац’єдності, якщо його перезавантажити, кадрово посилити та забезпечити необхідними фінансовими й організаційними ресурсами. 

Альона Луньова

“Для нас важливо, що було робоче міністерство з пріоритетом на постраждалих від війни людей, з належними повноваженнями та вмотивованою командою. Ми чітко бачимо, що в Мінрозвитку такого пріоритету немає попри артикульовані заяви. Передумов, що воно ефективно опікуватиметься питаннями ТОТ, немає”, – підкреслила Альона Луньова. 

Попри те що Міннац’єдності стало провальним експериментом, це не означає, що воно не має бути оновленою версією Мінреінтеграції, яке має опікуватися питаннями тих, хто виїхав за кордон, хто залишається в окупації, ВПО, вирішенням внутрішніх соціальних конфліктів та опікуватися єдністю, переконана правозахисниця, наголошуючи на створенні нового мандата міністерства. 

Якщо влада дійде висновку, що в Україні не потрібне це міністерство, коаліція пропонує інший варіант – зберегти в уряді посаду віцепрем’єр-міністра з питань національної єдності України без міністерства, але з профільними заступниками в кожному міністерстві. Адже врахування інтересів постраждалого населення та реінтеграції є наскрізними й мають бути взяті до уваги в усіх сферах – від освіти до енергетики. У такому разі має бути створений Офіс національної єдності, який забезпечуватиме діяльність віцепрем’єр-міністра.

“У такому разі потрібно робити Офіс національної єдності за прикладом Офісу європейської інтеграції й призначати заступників у кожному міністерстві. Тут є своя логіка: надто сильно війна вдарила по всіх сферах життя людей, і це означає, що будь-яка галузь потребуватиме експертизи в контексті війни й подолання її наслідків, зокрема для цивільного населення. В уряді можуть бути заступники з питань реінтеграції або національної єдності. Модальність має бути обрана залежно від того, що потрібно державі. Якщо держава ставить за мету розбудувати національну єдність і це є пріоритетом, то важливо шукати шляхи найефективнішої реалізації цієї ідеї”, – пояснила правозахисниця.