Юрист, який писав про Голодомор, потрапив у російський список “екстремістів”

Дата: 27 Листопада 2015
A+ A- Підписатися

Росія внесла до “Федерального списку екстремістських матеріалів” книгу автора терміну “геноцид”, юриста Рафаеля Лемкіна.

Рафаель Лемкін

Рішення №3151 опубліковано на сайті міністерства юстиції Росії, повідомляє “Історична правда” із посиланням на місцеві ЗМІ.

Йдеться про статтю юриста “Радянський геноцид в Українi” 1953 року, де вперше дане визначення Голодомору 1932-1933 років як геноциду українського народу.

“Якщо радянська програма досягне успіху… Україна загине так само, наче було б убито всіх без винятку українців, – писав дослідник. – Бо вона втратить ту частину, що зберігала і розвивала культуру, віру, об’єднавчі ідеї, давала їй душу. Тобто робила українців нацією, а не просто населенням”.

Як пише видання, кілька історичних досліджень про Голодомор потрапили до переліку “екстремістських” видань ще у 2012 році.

У квітні 2014 року з торгових мереж РФ без рішення суду вилучили наукову монографію російського історика про УПА та ОУН.

У травні 2014 року російський суд визнав “екстремістською” роботу німецького історика про діяльність радянських партизан у Брянській області РФ.

В серпні 2015 року окупаційна влада так званої “ДНР” заявила про намір знищити пам’ятні знаки жертвам Голодомору та репресій у Сніжнянському районі (Донецька область), який найбільше з усіх регіонів УРСР постраждав від Голодомору.

В жовтні 2015 року під час обшуку в Українській бібліотеці Москви слідчі органи РФ в пошуках “видань русофобського характеру” вилучили примірник дитячого журналу “Барвінок”.

Рафаель Лемкін –  основоположник дослідження геноцидів. За життя добивався того, щоб винищення групи людей за національною чи іншими ознаками визнавалося злочином в усьому світі.

Перший юрист, який вивчав геноцид в Україні в контексті міжнародного права.

Лемкін народився в родині євреїв-селян на території нинішньої Білорусі. Навчався у Львівському університеті, мав юридичну практику у Варшаві.

У 1930-х, досліджуючи трагедію винищення турками вірмен, Лемкін запропонував встановити правовий термін “злочини варварства”.

У 1939 році воював проти гітлерівських окупантів у лавах Війська Польського і дістав поранення. В 1941-му виїхав до США. Викладав юриспруденцію у провідних американських університетах.

49 його європейських родичів були знищені під час Голокосту, чотири – вижили. Батьки юриста були вбиті у газовій камері табору смерті “Треблінка” в 1943 році.

У 1944 році Лемкін дав визначення юридичному поняттю “геноцид”. В 1945-1946 роках – був радником Верховного суду США на Нюрнберзькому процесі.

Був ідеологом і промоутером Конвенції ООН “Про запобігання та покарання злочинів геноциду” (прийнята в Парижі 1948 року), яка разом із Загальною декларацією прав людини стала віховим документом післявоєнного міжнародного права.

У вересні 1951 року виступив у Нью-Йорку перед чотиритисячною аудиторією з доповіддю “Радянський геноцид в Україні”, яку згодом було видано 28-ма мовами світу. У 2015 році це видання і визнав “екстремізмом” Мєщанський райсуд Москви.

У жовтні 2015 року Український інститут національної пам’яті зарахував Лемкіна до списку Людей Правди – тих, хто допоміг зберегти і розповісти світові факти про Голодомор.

Вперше “список екстремістів” був опублікований у Росії в 2007 році, і мав 14 пунктів. Станом на 20 листопада 2015 року в переліку – 3152 пункти.

Тим часом дослідники озвучили оновлені дані щодо Голодомору.

Науковці вважають, що найбільш смертоносним для України був червень 1932 року – тоді за добу гинуло 28 тисяч українців, передає Радіо “Свобода” із посиланням на Інститут демографії та соціальних досліджень.

Через голод у 1932–1934 роках загинули 3,9 мільйонів людей, стверджують останні дослідження.

Це становило 13% від загальної кількості населення республіки.

“Згідно з отриманими розрахунками, втрати через надсмертність становлять 3,9 мільйона осіб, тобто це ті, хто не помер би, якби не було голоду. В процесі обчислень з’ясувалося, що підвищення рівня смерті спостерігалося не лише в 1932 і 1933 роках, але і в 1934 році, тому ми давали оцінку трирічному періоду”, – розповідає провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень Наталія Левчук.

За її словами, найбільше від голоду постраждали жителі в Київській та Харківській областях, в кожній загинуло мільйон громадян. Найменше втрат зазнали Чернігівщина та Донеччина.

Понад три з половиною мільйони жертв Голодомору – селяни, майже триста тисяч загиблих – городяни.

Майже четверта частина померлих від голоду в 1932-1933 роках – діти до 10 років. Понад 600 тисяч немовлят не народилися.

“Те, що робилося під час Голодомору, осягнути здоровим глуздом просто не вдається. Держава просто нищила своє населення. Це та подія, яку можна назвати рукотворною катастрофою, яка планувалася і здійснювалася за підтримки керівництва держави, інакше не може бути. Загальні втрати населення Радянського Союзу від голоду ми оцінюємо у 8,7 мільйона осіб, причому в абсолютних цифрах найбільші втрати понесла Україна, потім йде Росія, на третьому місці Казахстан”, – говорить завідувач відділу Інституту демографії та соціальних досліджень Олександр Гладун.

Водночас директор Інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович говорить, що українці навряд чи колись дізнаються остаточну цифру жертв Голодомору, бо радянська влада зробила усе, щоб знищити докази свого злочину. Він додає, що озвучена науковцями цифра є радше консенсусною.

“Ми можемо говорити, що названі цифри – 3,9 мільйона плюс 600 тисяч ненароджений дітей, тобто 4,5 мільйони осіб – це той мінімум втрат, який справді зазнала Україна під час Голодомору, – говорить В’ятрович. – Важливо те, що 80% українців вважають Голодомор геноцидом. Це свідчить про те, що дедалі більше українців знають свою історію і теза про те, що українське минуле розділяє українців, є безпідставною. Якщо навіть тема Голодомору здатна нас об’єднати і зробити єдиною нацією. І між іншим, це є свідченням того, що потуги раніше радянської, а тепер російської пропаганди, зазнали повного краху”, – сказав В’ятрович.

Якби не Голодомор 1932-33 років, населення України нині було би на 4 мільйони більшим, говорять дослідники. 

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: