Як поліція Львівщини почала реформуватися раніше за всю країну

Дата: 22 Грудня 2016 Автор: Маргарита Тарасова
A+ A- Підписатися

І.

Адаптувати роботу правоохоронних органи до потреб громади та зробити її спроможною відповідати на виклики та загрози вирішили у Львівській області. Там порахували: вночі, коли трапляється найбільше злочинів, на службі перебуває лише незначна частина поліцейських. Вони фізично не можуть встигнути на всі події, і у великих районах люди можуть чекати на поліцейського по кілька днів.

Погано організована робота поліції та нерівномірно розподілені обов’язки призводять до того, що дільничні інспектори змушені реагувати на всі виклики: і на дрібні правопорушення, і на серйозні злочини. Вони не можуть приділити всьому достатньо уваги, і часто змушені працювати понаднормово. Більше того: виїжджаючи на подію вночі самостійно, вони наражають себе на небезпеку.

Представники громадськості, поліції та місцевої влади вирішили повністю реорганізувати роботу відділів поліції. З частини працівників вони утворили патрульні групи швидкого реагування. Окрім цього, у поліції взялися рахувати, скільки часу займає прибуття патруля до місця пригоди: у місті він має бути на події за 2 хвилини, а у районі – за 20 хвилин. Експеримент почався у Самборі, потім поширився на Старий Самбір, а згодом і на всю область.

 “Коли машина їздить селом, це дисциплінує населення”, – пояснює Віталій Кіман, представник Самбірської районної ради.

Чітке визначення сфери відповідальності кожного дозволило поліції раціональніше використовувати ресурс дільничних, які тепер зайняті вивченням проблем своєї території та роботою з проблемними мешканцями.

“Люди жалілися на те, що поліція погано працює. Після подій на Майдані люди у Львівській області стали більш активними, вони вимагали, щоб поліція змінювалась”, – пояснює свою мотивацію Юрій Гладун, начальник штабу Головного управління Нацполіції у Львівській області.

“Раніше люди не зверталися до нас, тому що було три варіанти: або поліцейські їдуть довго, або взагалі не їдуть, або краще б і не їхали”, –  підкреслює Сергій Гривняк, заступник начальника штабу.

За час впровадження цього експерименту кількість викликів до поліції у Самбірському районі збільшилась на 87%, у чому поліцейські вбачають доказ дієвості моделі.

“У нас 60% особового складу працює на вулицях. Дільничні працюють лише у робочий час, і вони більше не виїжджають посеред ночі на виклики”, – резюмують поліцейські, додаючи, що поліція переорієнтувалася з роботи зі злочинцями на роботу із громадою.

ІІ.

Проте самої реорганізації поліції недостатньо для того, щоб зробити регіон безпечним. Тому у Самбірському районі, звідки почався експеримент з патрульною поліцією, зробили опитування місцевих мешканців про проблеми безпеки в місті. Жителі району отримали анкети, де могли вказати, що саме вони хочуть покращити у сфері безпеки.

“Ми отримали неочікувані результати. Виявилося, що для людей безпека – це освітлення вулиць, пішохідні переходи, тротуари, камери фіксації”, – розповідає Кіман.

Результати здивували і поліцію: правоохоронці з’ясували, що жителів регіону вдвічі менше цікавить проблема вбивств, ніж проблема алкоспоживання у публічних місцях.

“Зі 100 людей, які телефонують у поліцію, 80 повідомляють не про злочини, але саме ці повідомлення вказують на проблеми, що можуть спричинити злочини. Ми повинні боротися не з похідними, а з причинами”, – вважає Гривняк.

Пізніше таке ж опитування провели і у Старосамбірському районі.

“У кожного району є своя специфіка. Для Старосамбірського району, наприклад, дуже актуальна проблема лісовидобування. Ліси незаконно вирубують, через що будь-який дощ загрожує тут повінню”, – розповідає голова Старосамбірської ради Тетяна Терлецька.  

Ці та інші проблеми знайшли своє відображення у концепціях безпеки, ухвалених на місцевих рівнях. Вони враховують специфіку районів, у яких прийняті, і побудовані як на опитуванні мешканців, так і на оцінках поліції та місцевих активістів. До концепцій також розробили заходи, необхідні для їх реалізації. Відповідальними за них визначили як поліцію, так і органи місцевого самоврядування, районну адміністрацію, міські служби, дирекції шкіл, начальство транспортних підприємств та інших. Таким чином велика кількість різних структур взяли на себе забов’язання у створенні спільного безпечного простору.

“Умовно програми безпеки можна поділити на дві частини: інфраструктурну (наприклад, освітлення вулиць, організація пішохідних переходів) та безпекову (превенція злочинів, реагування на порушення). За безпекову частину відповідає поліція, а за інфраструктурну – місцева влада”, – пояснює Віталій.

“Концепція безпеки інтегрована у концепцію розвитку міста до 2020 року, тому це частина нашої політики”, – додає Терлецька.

Водночас подібну ініціативу не вдалося запровадити у самому місті Самбір. Як пояснює Олег Ільків, керівник юридичного відділу Центру правових та політичних досліджень “Сім”, місцева влада не виявила готовності до співпраці.

Текст створено в рамках роботи експертної групи “Взаємодія поліції та громади” за підтримки Міжнародного фонду “Відродження”

Фото: Центр інформації про права людини, QHA

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: