Експерти розповіли, як “прописка” обмежує права дітей
Чинний інститут реєстрації місця проживання порушує права деяких дітей на громадянство, охорону здоров’я, освіту та майно.
Таких висновків дійшли автори Зеленої книги системи реєстрації місця проживання в Україні.
Батьки зобов’язані зареєструвати місце проживання дитини впродовж трьох місяців з дня її народження, незалежно від волі власника житла. Законодавство встановлює, що її місце проживання буде таке саме, як у батьків або в одного з них. Якщо в батьків різні адреси проживання, тоді орган Державної міграційної служби (ДМС) реєструє дитину за спеціальною процедурою. Вона передбачає присутність під час візиту до ДМС батьків та згоду на “прописку” кожного з них.
Повідомляється, що подекуди проблеми виникають з реєстрацією дитини, якщо батьки живуть за різними адресами через розлучення. Батьки часто в таких ситуаціях сперечаються про те, у помешканні якого з них має бути зареєстрована дитина. Через те що один з батьків не дає згоди на реєстрацію, дитина тривалий час лишається “непрописаною”. Таким чином, неможливо документально підтвердити її місце проживання, а в разі спірних майнових чи житлових питань виникають складнощі із правом користування помешканням з боку дитини.
За словами представниці Омбудсмана з дотримання прав дітей та сім’ї Аксани Філіпішиної, якщо немає згоди одного з батьків, тоді питання тривалий час вирішується в суді.
“Ми зіткнулися з тим, що один з батьків – за кордоном і з якихось причин не дає згоди на реєстрацію місця проживання своєї дитини. Тоді дітям складніше реалізувати своє право на дошкільну освіту або на повну загальну середню освіту”, – пояснює вона. Згода одного з батьків непотрібна, якщо місце проживання дитини визначено разом з одним із батьків рішенням суду або ж рішенням органу опіки та піклування, а також у разі, зокрема, позбавлення одного з батьків батьківських прав, оголошення його безвісти зниклим.
Правило реєстрації за адресою батьків закладено в ст. 29 Цивільного кодексу. Через цю статтю батьки обмежені в можливості змінити місце проживання, залишивши дитину проживати разом з родичами, хоча Сімейний кодекс дозволяє передавати дитину на виховання фізичним та юридичним особам. На думку експертів, це сприяє закріпленню дуалізму з двома місцями проживання – зареєстрованого та фактичного.
Окрім цього, наявність адреси зареєстрованого місця проживання безпосередньо впливає на отримання паспорта – документа, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Кожен
громадянин, який досяг 14 років, зобов’язаний отримати паспорт.
Автори Зеленої книги звертають увагу: якщо дитина втратила паспорт і потребує нового, то має подавати документи лише за місцем реєстрації. За місцем фактичного проживання документи можуть подати лише ті діти, які не мають “прописки” взагалі. Водночас, як зауважують укладачі книги, ідентифікаційний код кожен громадянин України може отримати в будь-якому відділенні податкової.
За даними загальноукраїнського соціологічного дослідження про інститут “прописки”, у кожної другої особи, яка проживає не за місцем реєстрації, є дитина віком до 18 років. Тоді як серед українців, які живуть за місцем реєстрації, дитину має кожен третій.
Чинна система “прописки” порушує права дітей у межах дошкільної освіти навіть під час реформи децентралізації. Органи місцевого самоврядування встановлюють пільги тільки для дітей, які є членами їхніх територіальних громад. Окрім зарахування до дитячих садочків, за таким принципом враховується пільгове харчування та підвезення шкільними автобусами.
Так, до прикладу, відповідно до рішення Київської міської ради, для зарахування до дитячих садочків комунальної власності за незареєстровану в Києві дитину і встановлено щомісячну плату в понад 2 400 гривень.
За даними соціологічного опитування, у кожної сьомої особи, яка проживає не за місцем реєстрації в містах та намагалася влаштувати дитину до дитячого садка протягом останніх трьох років, виникали з цим проблеми через проживання не за “пропискою”. Про такі труднощі частіше зазначали жителі великих міст – кожен п’ятий у Дніпрі, Львові, Одесі, Харкові, кожен четвертий у Києві та кожен третій у містах Київської агломерації.
Аксана Філіпішина наголошує, що наказ №367 Міністерства освіти та науки перешкоджає дітям у доступі до освіти за місцем проживання, навіть більше: призводить до сегрегації та дискримінації ромських дітей, що не сприяє їхній інтеграції в українське суспільство.
Аксана Філіпішина“Міністерство для першочергового зарахування дітей до шкіл прив’язало їх до підтвердження місця їхнього проживання. У методичних рекомендаціях відомство радить школам відмовляти в зарахуванні, якщо дитина документально не може підтвердити проживання на території обслуговування закладу”, – каже представниця Офісу Уповноваженого з прав людини Аксана Філіпішина.
Автори Зеленої книги нагадують, що через високий рівень внутрішньої міграції чимало сімей проживають не за “пропискою”. Крім того, чимало родин живуть у родичів або знайомих та не мають можливості документально підтвердити факт проживання на “території обслуговування навчального закладу”. Також багато родин винаймають житло без укладання договору. Через це вони також не можуть підтвердити факт проживання на такій території.
Проблема з доступом до освіти для такої категорії дітей виникла в сільській місцевості на території об’єднаних територіальних громад, де немає шкіл, а також для дітей, які проживають у так званих містах-супутниках. Зазвичай у таких містах-супутниках, як Ірпінь, Гостомель, Вишневе, Бровари Київської області, інтенсивно розвивається доступне житлове будівництво, однак нові школи та садочки будівельники не зводять.
У кожного шостого мешканця Дніпра, Львова, Одеси, Харкова, який живе не за “пропискою”, виникали проблеми із влаштуванням дитини до школи. Також така проблема виникала в кожної четвертої особи в містах Київської агломерації.
Через такі бар’єри батьки змушені влаштовувати дітей до шкіл у сусідніх населених пунктах, що є незручним для мобільних громадян. Це також не відповідає заявленій концепції Міносвіти “маленькі ніжки – маленька відстань”, адже дитина мусить долати велику відстань до школи лише через те, що не зареєстрована там, де живе фактично.
“Адже батькам зручно, щоб дитина перебувала в навчальному закладі, наближеному до їхнього місця роботи. Це питання як мобільного реагування на екстрену ситуацію з дитиною, так і можливості вчасно забрати її без порушення режиму роботи закладу”, – пояснюється в Зеленій книзі.
Реформа децентралізації не може ефективно відбутися без реформи реєстрації місця проживання. У цьому переконана адвокаційна менеджерка ZMINA Альона Луньова. Якщо змінити модель реєстрації з дозвільної на повідомну і люди зможуть реєструватися там, де фактично проживають, то діти матимуть можливість користуватися дитячими садочками. Адже тоді реєстрація місця проживання стане автоматичною підставою для членства в територіальній громаді.
До кінця року Центр прав людини ZMINA разом із зацікавленими сторонами планує розробити законопроєкт “Про свободу пересування” в новій редакції. Документ має комплексно реформувати інститут реєстрації місця проживання в Україні і зробити комфортнішими відносини між державою з усіма її наявними підсистемами та мобільними громадянами.
Автори реформи пропонують спростити правила обліку дітей, аби дитину міг зареєструвати один з батьків. Місце проживання дитини не обов’язково має бути зареєстровано разом з батьками або одним з них.
Ініціатори нововведень вірять, що чіткий та прозорий облік місця проживання дітей даватиме більше розуміння органам опіки та піклування про дітей, які перебувають під їхньою юрисдикцією. Це має зменшити факти, коли ці органи не знають про проживання дитини на їхній території.
Пропонується, щоб у разі, якщо батьки змінили місце проживання і дитина залишилася зареєстрованою окремо від них, відповідний орган реєстрації автоматично повідомляв орган опіки та піклування про таку дитину. Його співробітники мають відвідати дитину та надати необхідну підтримку або спонукати рідних зареєструвати її.
У Зеленій книзі також йдеться, що чинна система реєстрації місця проживання порушує майнові права дітей та право на проживання у помешканні.
Нагадаємо, Конвенція ООН про права дитини закріпила обов’язок України забезпечувати права кожної дитини, незалежно від, зокрема, її соціального походження, майнового стану, стану здоров’я, її батьків чи законних опікунів або яких-небудь інших обставин.
Водночас діти в Україні мають гарантоване державою право на безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних закладах. Окрім того, стаття 4 Закону “Про освіту” визначає, що дошкільна освіта є обов’язковим первинним складником системи безперервної освіти в Україні, а отже держава визнає пріоритетність дошкільної освіти та забезпечує умови для її здобуття.
Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Свобода пересування для кожного: реформа системи реєстрації місця проживання в Україні”, що реалізується за підтримки Європейського Союзу, а також проєкту “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, який реалізує ПРООН за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.
