Майнові права дітей: як захистити без перегинів, розповідають експерти

Дата: 27 Грудня 2019
A+ A- Підписатися

За чинної системи реєстрації місця проживання українські діти не застраховані від порушень їхніх майнових прав та права на проживання в житлі. 

Про це під час конференції “Система реєстрації місця проживання: шляхи та основні етапи реформування” повідомила Аксана Філіпішина, представниця з дотримання прав дитини та сім’ї Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.  

Вона нагадала, що українське законодавство захищає дітей від незаконного втручання в право на їхнє майно. Будь-який правочин щодо нерухомості дітей та їхнього права користування житлом має здійснюватися лише за згодою органу опіки та піклування. Та, щоб укласти договір іпотеки, батьки подекуди знімають з реєстрації своїх дітей. У такий спосіб вони оминають орган опіки та піклування, який має дозволити передати в заставу нерухомість, право на фактичне користування якою мала дитина.

Аксана Філіпішина

За словами Філіпішиної, якщо батьки не можуть виконати умов договору, а іпотекодержатель і У розумінні Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель – кредитор. подає позов до суду, батьки звертаються до органів опіки та піклування і до Офісу Омбудсмана для того, щоб вони захистили майнові права дітей і вступили в судові справи. Та судова практика показує, що судді не стають на бік дитини в таких спорах, адже за дітей відповідальними є батьки. 

Водночас, коли батьки відчужують житло, у якому було зареєстроване місце проживання дитини, а нове помешкання набувається через іпотеку, є ризик того, що дитина може бути не зареєстрованою в новому помешканні. Адже цього не дозволяють іпотекодержателі. Відтак дитина проживатиме без реєстрації до повної сплати суми іпотечної застави. Це призводить до ризиків, пов’язаних, зокрема, з доступом до навчального закладу, отриманням паспорта та виїздом за кордон.

Також іпотекодержатель може порушити умови договору і зареєструвати в помешканні навіть своїх дітей. У законодавстві немає норм, які б забороняли йому реєструвати інших осіб.  

Окрім того, проблеми виникають, коли орендодавці не хочуть укладати договори з родинами, які мають дітей. Цивільний кодекс передбачає, що якщо дитина вселяється в житло, то його власник не зможе продати помешкання чи подарувати його без дозволу органу опіки та піклування. Це ж саме стосується дострокового припинення договору оренди з родиною, у якій є дитина. 

До кінця року Центр прав людини ZMINA разом із зацікавленими сторонами планує розробити законопроєкт “Про свободу пересування” в новій редакції. Документ має комплексно реформувати інститут реєстрації місця проживання в Україні і зробити комфортнішими відносини між державою з усіма її наявними підсистемами та мобільними громадянами.

Подолання цих недоліків автори реформи бачать в інтеграції Державного реєстру речових прав та їхніх обтяжень з Єдиним демографічним реєстром. Це дозволило б нотаріусам та державним реєстраторам відстежувати зміни місця проживання дитини під час юридично значущої дії. 

Водночас пропонується змінити правила нотаріальних дій, передбачивши обов’язок батьків надавати дозвіл органу опіки та піклування або акт обстеження нового місця проживання дитини під час зміни її місця проживання не пізніше ніж за шість місяців до укладання відповідної угоди. Це має мінімізувати ризики, коли батьки раптово змінюють місце проживання дитини, щоб відчужити житло, яким вона має право користуватися. 

Окрім цього, автори реформи пропонують переглянути роль органу опіки та піклування в захисті прав дитини. Вони нагадують, що сімейне законодавство повністю покладає відповідальність за дитину на батьків. Держава бере відповідальність за дітей у певних випадках, коли батьки не можуть виконувати своїх обов’язків, наприклад за складних життєвих обставин. 

“Чи може орган опіки та піклування адекватно оцінити ситуацію, коли родина продає власну однокімнатну квартиру в столиці, щоб купити двокімнатну в Броварах? Це погіршення житлових умов для дитини? Орган опіки такий дозвіл не дасть, бо Київ – місто, а Бровари – значно менше місто. Потрібно переглянути, чи мусить держава брати відповідальність за всіх дітей України і чи має вона завжди втручатись у право приватної власності. Такого патерналістського захисту дітей немає в жодній європейській країні”, – пояснила менеджерка з адвокації ZMINA Альона Луньова.  

“Бувають складні ситуації. Якщо батьки продають квартиру, у якій прописано три дитини, щоб лікувати одну з них, то орган опіки згоду на це дасть. Вони бояться відповідальності”, – розповідає Олег Простибоженко, очільник секції з цивільного права і процесу Національної асоціації адвокатів України. Він зауважує, що в органах опіки та піклування немає уніфікованих правил, у яких випадках вони мають надавати згоду на правочини, а тому в них різна практика. 

Так само порушуються права статусних дітей на користування житлом родичів, зокрема йдеться про дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. 

Учні Глинської спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату, Сумська область

“2014 року Верховний Суд визначив: якщо такі діти не є членами родини власника, то у них немає гарантованого права на це житло”, – повідомила Аксана Філіпішина.

Автори реформи пропонують спростити процедуру зняття дитини з реєстрації, але водночас наділити орган опіки та піклування повноваженнями реагувати, якщо дитину зняли з реєстрації і не зареєстрували в новому місці.  

“Потрібно створити механізм, який би “маякував” у ЦНАПі чи відділі реєстрації, що батьки виписались, а дитина лишилась у житлі. Це означатиме, що органу опіки та піклування треба перевірити, чи вона дійсно там лишилась і з ким саме, та попросити родичів, щоб вони прописали дитину”, – переконаний Олег Простибоженко.  

Олег Простибоженко

Дуалізм із реєстрацією місця проживання зберігається також у статусних дітей. Наразі їх не реєструють у дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях чи в інтернатних закладах. Вони зберігають місце реєстрації за попереднім місцем проживання батьків або одного з батьків. Експерти пов’язують це з радянським минулим, коли житловий фонд був у власності держави. У такий спосіб раніше дитина зберігала право користування та приватизації. 

Автори реформи наголошують, що до дітей треба запровадити підхід, який передбачає необхідність реєструвати їх там, де вони проживають. 

Як відомо, Конвенція ООН про права дитини закріпила обов’язок України забезпечувати права кожної дитини, незалежно від, зокрема, її соціального походження, майнового стану, стану здоров’я і народження дитини, її батьків чи законних опікунів або будь-яких інших обставин.

Нагадаємо, у грудні Центр прав людини ZMINA оприлюднив для уряду України Зелену книгу системи реєстрації місця проживання. Документ також розкриває, як чинний інститут “прописки” порушує права деяких дітей на громадянство, охорону здоров’я та освіту.  


Цей матеріал підготовлено в межах проєкту “Свобода пересування для кожного: реформа системи реєстрації місця проживання в Україні”, що реалізується за підтримки Європейського Союзу, а також проєкту “Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні”, який реалізує ПРООН за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: