Диктатура чи свобода. Що чекає активістів за президента Зеленського

У перший день свого президентства Володимир Зеленський наказав відчинити ворота до будівлі тоді ще Адміністрації президента. У такий спосіб показав свою відкритість, зокрема і до ймовірних акцій протесту.

Чи можна сказати зараз, що вчинки Зеленського та його команди підтверджують повагу до прав на мирні протести, свободу слова та пересування, і чи стало безпечніше бути активістом в Україні?

Справа Гандзюк на паузі

В одному зі своїх передвиборчих роликів Зеленський згадав про облиту кислотою активістку Катерину Гандзюк, критикуючи свого конкурента Петра Порошенка. Зокрема, Зеленський вимагав посадити “вбивць Гандзюк”.

Катерина стала символом ціни активізму в Україні, доказом того, що за гострі слова можуть убити. Тож покарання причетних до нападу на неї є своєрідним показником здатності правоохоронної системи захистити активізм в Україні.

Через місяць після інавгурації Зеленський зустрівся з батьком Каті Віктором Гандзюком без преси. Але це сталося після того, як чоловік звернувся з відповідним публічним проханням через соцмережі.

Спочатку пан Віктор назвав цю зустріч обнадійливою:

“У попереднього президента бракувало політичної волі. Після зустрічі з новим президентом думаю, що йому в цьому напрямі політичної волі не бракує”.

Уже за місяць Віктор Гандзюк виглядав радше розчарованим:

“Зустріч була обнадійливою, думав, йому вистачить політичної волі і щось заворушиться. Він обіцяв сприяти слідству, але ж тепер слідство зупинили… Як можна сприяти тому, чого не існує? Я розчарований”.

У червні виконавці нападу на Гандзюк таки отримали вироки з мінімальними для такого злочину термінами ув’язнення – завдяки угоді зі слідством, яка була попередньо укладена ще за президентства Порошенка. Але з покаранням замовників справа зависла.

Один з фігурантів – Ігор Павловський, якого відпустили під домашній арешт, – з кінця червня перебуває на волі без жодного запобіжного заходу, оскільки прокуратура не подала клопотання про продовження домашнього арешту. Він ігнорує допити та судові засідання у справі, через що вони переносяться.

Слідство щодо підозрюваного в організації нападу Владислава Мангера призупинили через те, що інший підозрюваний у співучасті в злочині, Олексій Левін, перебуває в розшуку.

Докази проти Мангера адвокати успішно спростовували ще на етапі обрання запобіжного заходу. Тож Мангер також на волі, і коли справа буде передана в суд – незрозуміло. Хоча генпрокурор Луценко обіцяв ще на початку серпня. 

І тут, звісно, можна кивати в бік Генпрокуратури, яку всі сто днів Зеленського очолювали “попередники”. Але Службою безпеки України, а саме вона проводить спільно з ГПУ слідство, вже чотири місяці керує призначений Зеленським Іван Баканов.

Коли на річницю нападу на Гандзюк під СБУ прийшли активісти, до них ніхто не вийшов. А сам Баканов не взяв слухавки, коли йому з-під стін відомства зателефонували активісти.

Акція під СБУ до річниці нападу на Катерину Гандзюк

Активісти ініціативи “Хто замовив Катерину Гандзюк?” вимагали довести до кінця справи не лише офіційно озвучених фігурантів, а й оголосити підозри ексголові Херсонської ОДА Андрію Гордєєву та його заму Євгену Рищуку, які, на переконання активістів, причетні до замовлення нападу.

У червні СБУ провела у Рищука та Гордєєва обшуки у справі Гандзюк, але на цьому все затихло. Активісти переконані, що фігуранти обшуків були про них попереджені.

Тож Зеленському не дають забути про справу Гандзюк: на футбольних матчах розгортали банери із запитанням до новообраного президента про те, чому замовники вбивства не сидять. 

В інших резонансних справах щодо нападів на активістів теж не було помітного просування.

Через півтора місяця перебування на посаді Зеленський окремо згадав про розслідування нападів на активістів. У своєму відеомонолозі президент зазначив, що лише його політичної волі недостатньо для розслідування справ розстрілів на Майдані та вбивств активістів:

“Зараз уже минуло півтора місяця, і я розумію, що моєї політичної волі недостатньо. Немає політичної волі у правоохоронних органів”. 

Тут знову ж таки можна кивати на “попередників” з Генпрокуратури та Міністерства внутрішніх справ.

Ще в червні, реагуючи на петицію щодо звільнення очільника МВС Арсена Авакова, Зеленський пояснив, що не має на це повноважень. Мовляв, це може зробити лише Верховна Рада за поданням Кабміну або за особистим бажанням міністра.

29 серпня, незважаючи на “відсутність політичної волі у правоохоронців”, старого міністра внутрішніх справ Арсена Авакова призначили наново.

Попри те що напередодні під Офісом президента відбулася численна акція протесту громадських активістів.

Нові випадки переслідування активістів: 16-річна порушниця з плакатом

Водночас сто днів Зеленського відзначилися новими фактами переслідування активістів за їхню політичну позицію.

Показовою стала історія з 16-річною Дашею Коц (Дар’я Коцюруба) з Рівного, яка трапилася буквально за кілька днів після інавгурації Зеленського. Дівчину разом із 20-річним другом попросили пройти в райвідділ, де склали адмінпротокол за те, що вони обоє вийшли з мовчазним протестом на центральну площу міста.

Дар’ю і її друга мотивувала вийти на вулицю обіцянка Зеленського піти у відставку, щойно він порушить закон. Таким порушенням активісти вважали призначення головою тоді ще Адміністрації президента Андрія Богдана, який підпадав під люстрацію.

Мовчазний протест у Рівному

Молоді люди просто стояли і тримали плакати з вимогою імпічменту Зеленського. Співробітники поліції назвали цю акцію несанкціонованою, бо, мовляв, її учасники не зробили попередньої заявки.

“Відсутність сповіщення органів влади про намір провести мирне зібрання не є правопорушенням, бо в Україні не існує “порядку організації або проведення зборів, мітингів, вуличних походів і демонстрацій”, – пояснила директорка Amnesty International Оксана Покальчук, яка вийшла з одиночним протестом під МВС через ситуацію в Рівному.

Врешті з’явилася заява на фейсбук-сторінці Зеленського, де він закликав “МВС не вживати заходів проти політичних протестувальників, якщо люди не порушують правопорядку”.

“Ніякого затримання не було, але правоохоронці могли діяти м’якше. В поліції проведуть службову перевірку”, – пообіцяв президент.

Дар’я назвала це “відвертою брехнею”, бо затримання таки було.

Про результати перевірки, яку обіцяв Зеленський, нічого невідомо. Дар’ю і її колегу Рівненський міський суд таки визнав порушниками.

Через апеляційний суд за два з половиною місяці активістам вдалося підтвердити свою невинуватість, довівши, що дії поліції і рішення суду першої інстанції були неправомірними.

Вилучені наклади газет з карикатурами на Зеленського

Ще одна “яскрава” історія – це затримання пенсіонера, що під час парламентської кампанії роздавав газети з карикатурою на Зеленського, на якій президента було зображено в казані, з підписом “Баканов? Я нащот етого чєрта”.

У такий спосіб була обіграна ситуація в Борисполі, коли Зеленський вигнав з наради секретаря міської ради Ярослава Годунка.

Газета з карикатурою на Зеленського

Через день поліція знову почала зупиняти розповсюджувачів та вилучати наклади газети, хоча це вже були інші номери, без карикатури.

Газети вилучили у п’ятьох розповсюджувачів. На двох з них склали адмінпротоколи. За словами головного редактора видання Віталія Усенка, йому ніхто чітко не пояснив, за що вилучають газети.

Після першого випадку в адмінпротоколі поліція вказала на порушення ведення політичної агітації.

Головний редактор заперечує, що автори матеріалів порушували виборче законодавство. Мовляв, там немає антиагітації. А саме – заклику голосувати проти когось.

Переслідування за відеоролик

За кілька днів до стоденки Зеленського в активіста “Солідарної молоді” з молодіжної партії Петра Порошенка, волонтера руху “Відсіч” Дениса Любченка провели обшук через ролик, на якому Володимира Зеленського нібито збиває вантажівка.

Денис Любченко – активіст “Солідарної молоді” з молодіжної партії Петра Порошенка

Тоді критики Зеленського обурилися, чому за такою логікою поліція не відкрила провадження за кадри з фільму “Слуга народу”, де головний герой, якого грав Зеленський, розстрілює депутатів Верховної Ради.

У липні на фейсбук-сторінці “Команда Зеленського” знову нагадали про цей ролик, повідомивши, що поліція вже встановила автора відео з вантажівкою.

“Доля автора буде несолодкою – обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на той самий строк. Нацполіція працює максимально ефективно, і винні будуть покарані найближчим часом”, – заявили в “Команді Зеленського”.

Як розповів активіст і близький соратник Любченка Ярослав Бондаренко, обшук в активіста “Відсічі” проводили представники поліції у співпраці з кіберполіцією:

“Правоохоронці вели себе нахабно, юристів не дозволяли викликати. Під час обшуку забрали всю техніку, навіть старенький телефон його бабусі, яка теж була у квартирі і відкрила двері. Дениса застали, коли він ще спав”.

Підсумки без оптимізму

Підсумувавши заяви та кроки новообраної влади, наразі не маємо особливого оптимізму щодо майбутнього дотримання прав і свобод громадян.

Попри це під ОП вже відбулося кілька акцій, яким правоохоронці не перешкоджали. Так, під Офісом президента з наметами оселилися ветерани АТО, яким немає куди повертатися, бо їхні домівки залишилися на окупованих територіях.

І хоча заступниця голови ОП попросила прибрати намети, а між нею і учасниками виникла суперечка, зрештою ті навіть зустрілися особисто із Зеленським, який пообіцяв за місяць презентувати шляхи вирішення житлового питання.

Водночас на акцію “Ні – капітуляції” 24 серпня в ОП не відреагували. А 19 вересня під приводом “замінованої” Банкової правоохоронці навіть спробували не пропустити людей, які знову прийшли протестувати проти “капітуляції перед Росією”.

З одного боку, на тлі закритості Банкової за Порошенка сам факт, що можна вільно потрапити під ОП, – вже прогрес на шляху гарантування прав і свобод громадян. З іншого – за популістською картинкою відкритості до народу, але гострою реакцією на критику ховається ризик перетворення нинішнього президента в узурпатора в умовах одноосібної влади.

Зеленського порівнюють з білоруським президентом Лукашенком за “розбір польотів” серед високопосадовців. Активним громадянам залишається сподіватися, що він не повторить “білоруського” стилю і в розгоні акцій протесту.  

Мар’яна П’єцух, у співпраці з Центром прав людини ZMINA для Української правди