“Діти-переселенці можуть стати новим ресурсом для школи” – психолог
Нова школа та однокласники, нові вчителі та нові правила… Дитині, яка вимушена була покинути рідний дім на сході України чи в Криму, довелося подорослішати швидше.
“У моїй школі під час лекції про тероризм розплакалася одна дівчина… Виявилося, що вона – вимушена переселенка. “Я приїхала звідти. Я знаю, що таке війна”, – сказала учениця. У залі запала тиша. У мене в самої все всередині обірвалося… Та я як соціальний педагог витримала паузу. Важливо було в цю хвилину проявити почуття підтримки, показати, що дівчинка в безпеці і вона не одна”, – пригадує соціальний педагог київської школи № 263 Тетяна Гулько.
Схожі історії міг би розказати кожний психолог та соціальний педагог тих шкіл, де навчаються діти внутрішньо-переміщених осіб. Як адаптувати дітей-внутрішніх переселенців у школі – це стало новим викликом для освітян.
Допомогти дитині інтегруватися в новий шкільний колектив, включити її в освітній процес, зменшити рівень стресу, не виділяти з-поміж інших учнів як “жертву”, мотивувати вчитися й досягати успіхів у навчанні – це та невелика частина роботи, яку виконують шкільні психологи. І права на помилку в них немає – адже часто від цього залежить, які життєві кроки робитиме “їхня” дитина далі.
Соціальні педагоги Деснянського району Києва готові ділитися професійним досвідом і вчитися новому. Так, за сприяння Тетяни Гулєвич, директора Деснянського центру практичної психології Управління освіти Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, відбувся навчальний семінар для шкільних психологів.
Вели семінар Анна Ленчовська, виконавчий директор ГО КОЦ “Простір Толерантності”, та Мирослав Грінберг, методист Міжнародного дитячого міжнаціонального табору “Джерела толерантності”.
“Трохи змінити погляд на переселенців: не тільки допомагати дитині, яка пережила часто негативний досвід. А й зрозуміти, що діти можуть стати новим ресурсом для школи. Наприклад, дитина може бути талановитим математиком, гарно співати чи танцювати, бути майстром чи майстринею на всі руки… Для школи така дитина може стати відкриттям. Якраз ковдру дати, щоб зігрітися взимку – це не така вже й проблема. Дуже важливо психологічно працювати, як з батьками, так і з дітьми”, – коментує Мирослав Грінберг.
“Набираючи дітей до міжнаціонального табору “Будуємо мости, а не стіни”, зізнаюся, ми мали побоювання, як діти-переселенці будуть комунікувати з іншими вихованцями. Ми були вражені – наскільки легко вони пішли на контакт. Ми зрозуміли, що це просто діти. І вони хочуть продовжувати спілкуватися”, – розповідає Анна Ленчовська.
Під час семінару близько 25 освітян ділилися досвідом роботи з дітьми-переселенцями, опановували нові методики, шукали можливості уникнути конфліктних ситуацій чи розв’язати ті, що вже виникли.
Це непросто, кажуть психологи. Але часто допомагають самі діти. Як висловилася одна з учасниць семінару: “Чому би граблі не навчали, та серце вірить у дива”.
Фото Ірини Виртосу, Центр інформації про права людини
Семінар-практикум шкільних психологів відбувся в рамках проекту “Спільне майбутнє українського суспільства після Майдану. Сприяння взаєморозумінню і співпраці в превенції конфліктів”. За підтримки Інституту з міжнародного співробітництва Асоціації народних університетів Німеччини (DVV International) та Інформаційно-дослідницького центру “Інтеграція та Розвиток”.
