Абітурієнти з окупованих територій: як подолати бар’єри до українських університетів
В Україні 30 вересня завершилася вступна кампанія 2023 року. Цьогоріч до українських вищих навчальних закладів вступили 3 686 абітурієнтів з тимчасово окупованих територій України, які змушені були жити в умовах російської агресії. Ця цифра є значно більшою за тогорічні.
Водночас правозахисники вказують на недоліки цьогорічної вступної кампанії, зокрема про це свідчить моніторинг закладів на предмет доступності для абітурієнтів з окупації. Говорять про брак інформації і підтримки з боку України й самі вступники. Зокрема, своїм досвідом вступу до Київського університету імені Шевченка поділилася кримчанка Єлизавета.
ZMINA розбиралася, з якими труднощами під час вступу до закладів вищої освіти стикались абітурієнти з ТОТ цього року та що може зробити держава.
Із самого початку своєї агресії Російська Федерація поставила собі за мету розірвати будь-які зв’язки громадян України зі своєю державою. Країна-агресор впроваджує свою політику колонізації, усунувши українськомовне й кримськотатарське викладання в школах, університетах та систематично знищуючи ідентичність українських громадян на ТОТ.
Водночас окупаційна влада посилює мілітаризацію освітньої сфери на ТОТ. Свою мілітаризаційну політику Росія реалізує через “патріотичне виховання”, до якого дітей залучають як у закладах освіти, починаючи з дитячих садочків, так і під час неформальних заходів численних дитячих та молодіжних організацій.
Станом на початок 2022 року кількість загонів Юнармії в Криму та місті Севастополі сягнула 874, а загальна кількість їхніх членів на українському півострові вимірюється в приблизно 29 тисяч дітей.
Ця розбудована інфраструктура має на меті мотивувати дітей, які здебільшого є громадянами України, виконати свій “громадянський обов’язок” через військову службу в Збройних силах РФ, зокрема воювати проти своєї держави.
Кадет школи-гімназії №10 у тимчасово окупованому Сімферополі складає присягу в каплиці преподобного Серафима СаровськогоТака політична індоктринація задля викривлення в молоді уявлення про світ заборонена на міжнародному рівні і є порушенням міжнародного гуманітарного права в контексті пропаганди добровільного вступу до окупаційної армії. Тож правозахисна спільнота в Україні вважає, що наша держава має максимально сприяти дітям з окупації, які хочуть навчатися в українських вишах, та усувати для них бар’єри на цьому шляху. Це зрештою може врятувати їм життя в далекій перспективі, адже вони не воюватимуть проти своєї країни.
“У 2018 році я почула фразу від людини з ТОТ, що потрібно, щоб на тій стороні були люди, які нам відкриють двері. Ми не можемо втратити жодної дитини, яка звернулася до нас, щоб вступити до українського університету”, – говорить керівниця напряму адвокації у сфері освіти Центру громадянської просвіти “Альменда” Валентина Потапова.
Парадоксальний приріст вступників
Із 2016 року в Україні для молоді з ТОТ Криму, Донеччини та Луганщини існує система спрощеного порядку вступу через освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”. Вона передбачає можливість звернення вступника особисто, за допомогою електронної пошти чи іншими каналами зв’язку до цих центрів. Вступ відбувається за результатами співбесіди й не передбачає складання національного мультипредметного тесту.
Міністерство освіти України на запит видання ZMINA повідомило, що цьогоріч до вишів на підконтрольній території вступило 3 686 абітурієнтів з ТОТ. Як показує статистика, кількість вступників значно збільшилася в порівнянні з останніми двома роками.
“На таку статистику могли вплинути два фактори. По-перше, стало більше тимчасово окупованих територій, і більше людей подаються, по-друге, абітурієнти все ж таки почали більше замислюватись у порівнянні з 2021 роком, де їхнє майбутнє і де слід здобувати освіту”, – пояснює керівниця громадської організації “Донбас SOS” Віолетта Артемчук.
На її думку, така ситуація є наслідком присутності в інформаційному полі наративів про те, що деокупація неодмінно буде і майбутнє наших людей – в Україні.
“Дякуємо Збройним силам України, що вони дають таку надію. Приємно, що збільшується наполегливість абітурієнтів та є розуміння, що освіту треба отримувати там, де вона буде законною, там, де є легітимні освітні документи, а не якийсь папірець”, – додає правозахисниця.
Однією з тих, кому попри наявні бар’єри вдалося вступити цього року до українського вишу, є кримчанка Єлизавета (ім’я змінено з міркувань безпеки. – Ред.). ZMINA розпитала дівчину про її досвід вступу до Київського національного університету ім. Тараса Шевченка.
“З початку повномасштабної війни в мене була депресія. Для мене було нестерпно усвідомлювати цю “теплу ванну” для нас, жителів Криму, яку вони (окупанти. – Ред.) створили в той час, коли їм так легко вбивати українських дітей чи просто запустити ракету в цивільний будинок. Я не могла дивитися на людей із символікою Z. Вони ж підтримують убивство! Якщо так легко вбивають сьогодні, то їм нічого не заважає вбити мене завтра. Жити там – це як жити серед убивць”, – ділиться відчуттями кримчанка.
У минулі роки батьки Єлизавети не хотіли, щоб вона їхала навчатися на підконтрольну Україні територію, бо боялися відпускати її саму. Тож після дев’яти класів дівчина пішла навчатися до коледжу.
“Мої батьки довго боялися мене відпускати. Коли після 9-го я сказала, що хотіла б вступити до українського університету і що мені для цього потрібно завершити екстернатну дистанційну українську школу, де вчителі дистанційно надсилають учням завдання та контрольні роботи, то вони не бажали про це й слухати. Як це так, дівчинка сама кудись далеко поїде, говорили вони. На мої бажання вони відповідали: “Ми тебе все одно не відпустимо. Навіть не намагайся”, – розповідає Єлизавета.
Після коледжу батьки Єлизавети знову відмовилися відпускати її на підконтрольну Україні територію, і дівчина вступила до вишу на півострові. Вона каже, що їй не сподобалося там навчатись і вона була демотивована:
“Я розуміла, що всі ці “атестати” в Криму не є справжніми, що ніде у світі їх не визнають, окрім як у самій Росії. А мені хотілося мати справжній результат мого навчання. Ситуація погіршилася в лютому 2022 року. Мені вже було так морально нестерпно там перебувати, підтримувати ось цю ілюзію дійсності та ілюзію легітимності, що я просто забрала “документи” з вишу і сказала батькам, що більше не можу”.
Студентка каже, що про вступ до українського університету в Криму серед її оточення можна було говорити “лише з тим, у кому ти впевнений, що він з тобою однієї думки”. Про вступ вона говорила лише зі своєю подругою, яка, закінчивши 11 класів та дистанційно навчаючись паралельно в українській школі, таки вступила до українського університету.
Інформаційна доступність
Віолета Артемчук переконана, що результати цьогорічної статистики можна було б покращити, якби всі аспекти вступу комунікувалися з дітьми з ТОТ централізовано. За її словами, абітурієнти та їхні батьки дізнавалися про особливості вступу часто з неофіційних джерел.
Правозахисниця розповіла, що за два дні до завершення вступної кампанії на гарячу лінію “Донбас SOS” написав молодик з питанням, чи може він вступити цього року до українського університету.
Віолета Артемчук“Він усе літо сидів, не знав, що може вступити. Хлопець був дуже розгублений, боявся цих іспитів, але таки йому вдалося вступити”, – розповідає Віолета Артемчук.
Із 21 квітня до 9 травня 2023 року правозахисники громадських організацій проводили моніторинг закладів вищої освіти (ЗВО). Вони мали на меті визначити рівень доступності 20 українських університетів для абітурієнтів з окупації та з’ясувати, наскільки ці заклади були готові для такої категорії вступників.
Загалом моніторинг показав низку негативних тенденцій, зокрема щодо обсягу інформації, якою виші володіють та яку можуть надати на запит вступникам, до прикладу, про вимоги до документів, що подаються під час вступу, про підтвердження раніше здобутих знань. Результати цього дослідження також підтверджують питання та запити вступників і батьків до громадських організацій.
Раніше Міносвіти анонсувало, що в Україні запрацює понад 165 освітніх центрів “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”.
Проте, як зауважують автори моніторингу та правозахисники Коаліції громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок війни, із року в рік лишається та сама ключова проблема – відсутність ефективної інформаційної кампанії для ТОТ про можливості та умови пільгового вступу.
За оцінкою Віолетти Артемчук, цьогорічна кампанія була найнепрозорішою з усіх вступних кампаній. Абітурієнти та батьки, які телефонували з новоокупованих територій на гарячу лінію “Донбас SOS”, узагалі не знали про пільги та інші гарантовані можливості для вступників. Ба більше, цьогоріч дослідники виявили проблеми з інформуванням про умови вступу від самих ЗВО.
Як зауважує дослідниця з громадської організації “Альменда” Валентина Потапова, інформацію про вступ абітурієнти з ТОТ переважно не знаходять на головних сторінках університетів.
“Немає прямої вкладки, щоб можна було відразу дізнатися про умови вступу для мешканців ТОТ”, – пояснює вона.
Із 20 закладів вищої освіти у восьми була застаріла або неповна інформація. У двох вона була взагалі відсутня. П’ять вишів, окрім даних на своєму сайті, додатково розмістили інформаційні стенди у своїх закладах. І лише один заклад поширював інформаційні флаєри в центрах допомоги переселенцям.
Скриншот сторінки Національного медичного університету імені Богомольця станом на 29 вересня 2023 року. Як відомо, вступна кампанія почалася 1 червня, а завершилася 30 вересня 2023 рокуСоцмережі – це один з майданчиків, доступних на ТОТ, де українська влада та виші можуть також вести інформаційну кампанію. Але тут результати також були невтішними.
“П’ятнадцять вишів мають сторінку у фейсбуці, шість – в інстаграмі та сім – у телеграмі. Утім, лише шість закладів із двадцяти публікують та оновлюють інформацію. Отже, вся інформація, яку ми там виявили, дуже застаріла і написана складною мовою. Найчастіше цитують наказ Міносвіти №271 або його розміщають у ПДФ-файлі. Читайте, любі друзі. Проблема в тому, що там така кількість юридичних термінів та складної лексики, що, коли вперше цей наказ оприлюднили, я й сама не відразу все зрозуміла, що там написано”, – коментує результати моніторингу Валентина Потапова.
Правозахисниця Валентина ПотаповаПравозахисники просять виші своєчасно та систематично оновлювати інформацію про роботу освітніх центрів “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”. Крім того, створювати та розміщувати інформацію важливо відповідно до критеріїв доступності. Необхідно також передбачити окремий розділ або вкладку на офіційній сторінці вишу, де б співробітники розміщували повну та актуальну інформацію про порядок вступу людей з ТОТ.
За словами студентки Єлизавети, до лютого 2022 року, коли можна було перетинати адмінмежу між Кримом та Херсонщиною, багато навіть проукраїнських батьків не думали про необхідність зробити своїм дітям українські паспорти або відкладали на потім. Тепер же кримчанам доводиться витрачати значні кошти та виїжджати до Грузії або через Туреччину та ЄС, щоб зробити українські паспорти.
“Бракувало від України інформаційної кампанії в Криму, яка б доносила людям необхідність робити українські паспорти. Кримчани дивляться українське телебачення в інтернеті. Усі, хто хоче, знайдуть спосіб, як дивитись українське ТБ”, – каже Єлизавета.
Через обмежений доступ до безпечних мобільних мереж на ТОТ правозахисники вважають украй важливим консультування різними каналами зв’язку – електронною поштою, месенджерами та через соціальні мережі.
Єлизавета розповідає, що загалом усю інформацію, необхідну для вступу до українського вишу, вона дізнавалась у своєї кримської подруги, яка раніше вступила.
“Вона мені багато пояснювала, надала контакти для навчання в дистанційній школі. Вся ця інформація була в інтернеті, але мені щось було незрозуміло, що мені робити. Добре, що ця школа спілкувалася через телеграм та ватсап. А от з приймальними комісіями українських університетів я ніяк не могла зв’язатися, бо вони давали мобільний номер. Стільки території перебуває в зоні бойових дій, ну чому не можна прив’язати себе до телеграм чи ватсап? Це ж нічого не коштує. Я писала подрузі в Суми, щоб вона зателефонувала в приймальну комісію в Києві й запитала, що мене цікавило. Добре, що в мене є така подруга”, – ділиться дівчина.
Загалом дослідники дійшли висновку, що абітурієнти з ТОТ самостійно можуть отримати інформацію:
- щодо додаткової сесії НМТ – у 10 ЗВО;
- щодо вступу з ТОТ – у восьми ЗВО;
- щодо здобутого раніше рівня освіти – у 10 ЗВО;
- щодо уповноваженого закладу загальної середньої освіти, де можна скласти річне оцінювання, – у 10 ЗВО;
- щодо особливостей дистанційного складання річного оцінювання та профільного іспиту – в одному ЗВО.
У жодному закладі дослідники не знайшли інформації про те, як підтвердити факт проживання абітурієнта на ТОТ.
Брак підтримки
Крім того, автори дослідження вважають недостатньою підтримку з боку держави та обмеженими можливості ЗВО в забезпеченні абітурієнтів доступними та необхідними послугами, зокрема проживанням, харчуванням та психологічною підтримкою. Наразі університети самостійно забезпечують проживання вступника та супровідних осіб на період вступу, утім практика надання гуртожитків у цей період серед університетів є різною.
Загалом з висновками моніторингу погоджується й правозахисниця “Донбас SOS” Віолета Артемчук.
“Аналіз питань, що надходять на гарячу лінію “Донбас SOS”, показує, що немає прозорості та чіткого розуміння в майбутніх студентів, що вони мають робити та куди йти. Ми як громадська організація вже сьомий рік поспіль робимо все для інформування молоді. Співпраця з державними органами, з представниками університетів задля якісного інформування абітурієнтів з ТОТ про особливості вступу була б украй корисною”, – переконана правозахисниця.
За словами Віолети Артемчук, цьогоріч гаряча лінія “Донбас SOS” отримала 320 телефонних дзвінків від абітурієнтів та батьків, яким фахівці гарячої лінії надають інформаційний супровід на кожному етапі вступу. Правозахисниця додала, що всі абітурієнти з ТОТ, хто телефонував на гарячу лінію, хотіли вступити на технічні спеціальності.
Українська мова та історія України
Інший виклик для абітурієнтів з ТОТ на шляху до українських університетів – необхідність складання іспитів з української мови та історії України. Ці предмети вже 10 років не викладаються на окупованих територіях Криму, Донецької та Луганської областей.
Правозахисники вказують, що, до прикладу, у кримчан немає розуміння, де шукати актуальну інформацію про вивчення історії України, української мови, а ті курси, які є на ютубі, не допомагають у складанні іспитів.
Також, за словами Віолети Артемчук, абітурієнти з ТОТ розповідають про складнощі з економічною географією та іноземними мовами. На ТОТ скоротили години вивчення іноземних мов, а саме викладання вкрай низької якості.
Юристка та правозахисниця Громадського холдингу “Група впливу” Марія Красненко переконана, що дітям з ТОТ нелегко вивчити українську мову або історію України на онлайн-курсах.
Марія Красненко“Згадаємо часи коронавірусної пандемії. Якщо дитина вчиться в класі, це одна ситуація, а якщо – онлайн, це вже зовсім інша. Ми адаптуємо освітній процес до реальних умов. Діти дев’ять років не вчили, не чули української мови, і їхні рідні не говорять українською. Навіть маючи сильне бажання і загугливши курс української мови для 5 класу, дитина на ТОТ належним чином не вивчить українську мову. Тому ми як держава повинні створювати адаптовані курси української мови й історії. Йдеться щонайменше про підходи того, як це викладається”, – наголошує Марія Красненко.
Правозахисники також констатують, що у відповідь на цю проблему українські освітні заклади повною мірою не готові надавати послуги у формі дистанційної чи екстернатної освіти людям в окупації. Ба більше, вони часто не враховують необхідності адаптації учнів до освітнього стандарту України та не спроможні усунути прогалини й додатково навчати предметів, які діти не вивчали в школах на ТОТ.
Крім того, з початку повномасштабного вторгнення Росія почала блокувати більшу частину VPN, тому жителі ТОТ змушені постійно змінювати їх та шукати нові, які працюють.
Заступниця представниці президента України в Автономній Республіці Крим Ольга Куришко наголошує на тому, що запорукою успішної реінтеграції ТОТ є долучення дітей до українського освітнього простору. Для цього мають діяти спеціальні освітні програми для дітей, які тривалий час проживали під тиском окупації.
Ольга Куришко“Коли абітурієнт із Криму хоче вступити до українського закладу освіти, йому або їй треба отримати шкільний документ. А для цього дитині потрібно скласти іспит з української мови та історії України. Це загальний підхід для всіх вступників. Але в Криму протягом усіх років окупації не викладають ані української мови, ані історії України. Тому в цьому аспекті є потреба розробити окремі освітні програми та підтримки вступників. У них немає такої можливості та доступу до цих предметів у порівнянні з дітьми, які навчаються в школах на підконтрольній українському уряді території”, – пояснює Ольга Куришко.
З цим погоджується й студентка КНУ ім. Тараса Шевченка Єлизавета. За її словами, на початок окупації вона вже вміла писати та говорити українською, але народжені в окупації діти вже дійсно не мають навіть базових навичок з української.
Єлизавета боялася, що не зможе виїхати з Криму, якщо внаслідок бойових дій непридатною стане незаконна споруда, яку окупанти називають “кримським мостом”. Тому 2022 року вона виїхала до Польщі, де до вступної кампанії 2023 року дистанційно екстерном завершувала 9–11 класи в Міжнародній українській школі, яка розташована в Києві. Потім вона склала в Україні НМТ.
“Я не знала, що є спрощений вступ для кримчан. Про це мені сказала співробітниця освітнього центру КНУ ім. Шевченка “Крим – це Україна”, коли я приїхала на консультацію. Вона пояснила, що я могла, перебуваючи в Криму, замість НМТ пройти співбесіду, за результатами якої діти можуть вступити до вишу. Але мені цей шлях не підійшов, бо в ньому обмежений перелік спеціальностей”, – пояснила Єлизавета.
Згадуючи свій досвід, дівчина каже, що інформація про вступ була доступною, але вона була “неструктурованою” та в різних місцях.
“Напевно, потрібна схема. Телефонуй або пиши сюди, і там тобі вже людина пояснюватиме: роби те, подавай документи, такий-то документ туди-то. Щоб отримати довідку ВПО, відвідай ЦНАП за такою адресою. Я особисто не розуміла, які є держустанови, куди потрібно звертатися. В паспортний стіл чи у відділок поліції, куди?” – згадує Єлизавета.
Ускладнена процедура отримання свідоцтва про освіту
Поміж інших труднощів, з якими стикаються діти з окупованих територій, – ускладнена процедура отримання свідоцтва про базову або повну загальну середню освіту. Чинна процедура ускладнює для них працевлаштування або продовження освіти.
Валентина Потапова пояснює, що зараз в Україні є два способи, як можна отримати таке свідоцтво.
Перший прописано в положенні про індивідуальну освіту, за яким дитина має скласти п’ять тематичних атестацій та пройти два річних оцінювання. Загалом – за сімома предметами, якщо випускник бажає вступити до вишу поза освітніми центрами “Крим-Україна” та “Донбас-Україна”. Другий спосіб передбачений наказом Міносвіти №271, за яким потрібно скласти лише два річних оцінювання з української мови та історії України, якщо абітурієнт вступає до вишів через освітні центри.
Правозахисниця вважає, що варто уніфікувати до єдиної процедури отримання свідоцтва для тих абітурієнтів з ТОТ, хто хоче вступати до українського вишу, і для тих, хто лише ще думає про це.
“Ця дитина лише мріє переїхати до вільної частини України й, можливо, розмірковує про вступ до вишу через один-п’ять років. Проте їй потрібен освітній документ, який дозволить знайти першу роботу. Бо ж ви знаєте, що для оформлення “трудової книжки” потрібно подати освітній документ. А такого документа в дітей, які виїхали з ТОТ, немає”, – пояснює Валентина Потапова.
Вона додає, що такі випускники вишів для отримання свідоцтва про освіту мають проходити дуже важку форму, яка займає майже два місяці. А якщо це зробити під час вступу, то ця процедура займатиме три дні. Ба більше, у разі звернення дитини протягом навчального року, такі іспити відбуваються наприкінці року, на відміну від триденного періоду під час звернення через освітні центри.
Коаліція просить владу ухвалити окремий наказ, яке внесе зміни до Положення про індивідуальну форму здобуття повної загальної середньої освіти. Ці зміни пропонують механізм підтвердження результатів навчання та проходження періодів навчання за курс загальної середньої освіти, отриманих на ТОТ, за аналогією з механізмом наказу Міносвіти № 271 зі строками звернення протягом календарного року.
Також правозахисники пропонують зробити таку процедуру дистанційною, щоб абітурієнт міг отримати освітній документ про загальну середню освіту в електронному вигляді з відповідним внесенням до Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Адже через повномасштабну війну діти з ТОТ різних років навчання часто не можуть виїхати з цієї території, зокрема через відсутність коштів або через загрозу життю. Якщо їм таки вдається виїхати з ТОТ, вони можуть перебувати в інших країнах.
Як долати освітні виклики: напрацювання єдиного бачення
Віолета Артемчук вказує, що з автономією університетів кожен виш має свої правила вступу. Утім, вони мають бути єдиними та зрозумілими для такої категорії вступників.
Самих вступників правозахисниця просить не боятися, а поступово готуватися до вступу.
“Потрібно знаходити можливості, щоб готуватися до іспитів, бо без них не обійтися. І звертайтеся, будь ласка, до громадських організацій, які працюють у цій темі, і там точно вас не полишать. До прикладу, “Донбас SOS” веде абітурієнтів від першого звернення до вступу”, – закликала Віолета Артемчук.
Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок війни, вважає, що Україні потрібно напрацювати спільне бачення реалізації права на освіту для своїх співгромадян на ТОТ та на деокупованих територіях України. Така комісія допомогла б розв’язати проблему рівного доступу до освіти для всіх дітей незалежно від їхнього місця проживання та знайти шляхи подолання наслідків російської пропаганди в освітній сфері.
Правозахисники вважають, що вже зараз потрібно створити робочу групу із залученням міжнародних та національних організацій, яка б розробляла та впроваджувала освітні програми та методики для навчання дітей, що тривалий час проживали на ТОТ та зазнали впливу російської пропаганди.
У коаліції вказують, що освітні проблеми, пов’язані з наслідками збройної агресії та тимчасової окупації частини території України, стосуються різних освітніх рівнів (від дошкільної до вищої освіти) та різних суб’єктів, зокрема учнів, учителів, директорів шкіл, керівників департаментів. Наразі розв’язання цих питань та регулювання належить до повноважень різних директоратів Міносвіти, що на практиці призводить до складнощів у формуванні відповідних політик. Тому правозахисники пропонують створити в структурі Міносвіти профільний директорат з питань освіти жителів тимчасово окупованих та деокупованих територій.
Такий директорат мав би відповідати за розроблення та реалізацію освітніх політик на цих територіях і забезпечував би підтримку вчителів, які перебували в окупації, зокрема психологічну підтримку.
