Національну стратегію з прав людини виконано на 28% – правозахисники

Національну стратегію у сфері прав людини в Україні до 2020 року виконано на 28%.

Про таку оцінку імплементації Нацстратегії заявив сьогодні виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Олександр Павліченко під час публічного обговорення. 

“На жаль, наша оцінка не така оптимістична, як у Мін’юсту”, – зауважив Павліченко.

Раніше на цьому заході заступниця міністра юстиції України з питань європейської інтеграції Валерія Коломієць повідомила, що, за оцінкою відомства, Нацстратегію виконано на 54,8%.

За словами Павліченка, УГСПЛ робила оцінку за методологією та індикаторами, розробленими Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини.

Усього було застосовано 209 індикаторів, з них 65 індикаторів результату, які показують прогрес, досягнутий у реалізації прав людини в цьому контексті, 65 структурних індикаторів, які зображають законодавчу та інституційну базу для здійснення заходів, та 79 індикаторів процесу – оцінювання заходів, політик, дій, що вживаються для виконання зобов’язань держави.

Павліченко розповів, що найбільший прогрес у реалізації плану дій досягнуто за такими напрямами, як забезпечення прав учасників антитерористичної операції (виконано на 53%), захист прав внутрішньо переміщених осіб (52%) та протидія домашньому насильству (47%).

Щодо першого напряму йдеться про ухвалення закону, який надав можливість отримати статус учасника бойових дій особам, що брали безпосередню участь в АТО в складі добровольчих формувань, але не ввійшли до складу офіційних.

Для захисту прав переселенців була визначена фактична можливість ВПО брати участь у місцевих виборах, закріплено право ВПО на доступ до безоплатної вторинної допомоги на законодавчому рівні. Лише у 2019 році по таку допомогу звернувся 7771 переселенець.

Також був ухвалений Виборчий кодекс України, яким узагальнено виборче законодавство та надано реальну можливість для внутрішньо переміщених та мобільних усередині країни громадян голосувати на місцевих виборах.

Крім того, 2019 року набув чинності закон про протидію домашньому насильству. Почав діяти механізм термінових заборонних та обмежувальних приписів, застосування яких є значним прогресом у створенні системи боротьби з домашнім насильством. Збільшено кількість притулків та мобільних бригад, з’являються нові служби та регіональні гарячі лінії.

Водночас, на думку аналітиків УГСПЛ, неготовність до ратифікації Стамбульської конвенції свідчить про стереотипізацію проблеми та низький рівень обізнаності представників влади.

Є прогрес і в забезпеченні рівних прав та можливостей жінок і чоловіків – новий Виборчий кодекс зобов’язав політичні сили під час формування партійних списків дотримуватися ґендерного балансу: в кожній п’ятірці кандидатів має бути не менш ніж дві особи кожної статі. Запроваджено посаду Урядового уповноваженого з питань ґендерної політики. У 2019 році кількість депутаток ВРУ збільшилася майже вдвічі й становить 20,5%.

Загалом експерти УГСПЛ зазначають, що найбільше просунулися напрями, які стосувалися певних аспектів “нових викликів”, що великою мірою пояснюється наявністю політичної волі та/або злагодженої роботи законодавчої та виконавчої гілок влади.

Водночас є напрями, щодо яких експерти констатували негативні тенденції і навіть відкочування назад. Йдеться про такі напрями, як протидія дискримінації, захист прав національних меншин та корінних народів, право на охорону здоров’я, а також забезпечення прав громадян України, які проживають у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі повноваження.

Зокрема, за оцінкою УГСПЛ, нульовим був прогрес у виконанні плану дій із запобігання дискримінації. Адже такі важливі завдання, як визначення органу, уповноваженого накладати покарання за дискримінацію, внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за злочини на ґрунті ненависті, не були виконані протягом звітного періоду. Тим часом статистика НПУ та ОГП щодо злочинів, скоєних на ґрунті ненависті, не показує реальної картини та не корелюється з даними громадських моніторингів.

У сфері захисту прав нацменшин та корінних народів не ухвалено засадничих (спеціалізованих) нормативно-правових актів (про засади етнонаціональної політики, про корінні народи тощо) та галузевих (мови в освіті, культурі, інформаційному просторі). Також продовжується тенденція безкарності, яка призводить до нових випадків дискримінації та насильства на расовому ґрунті, скорочуються видатки державного бюджету на заходи щодо національних меншин і корінних народів.

Водночас усього на 4% просунувся план дій у сфері захисту українців, що проживають на ТОТ. Адже не був створений механізм отримання пенсії та інших соціальних виплат мешканцями окупованих територій без необхідності взяття їх на облік ВПО, не відбулося прогресу в розробленні й впровадженні адміністративної позасудової процедури реєстрації фактів народження та смерті на ТОТ.

Нагадаємо, Національна стратегія у сфері прав людини ‒ це перший в історії незалежної України системний документ, покликаний інтегрувати цінності прав людини в різні сфери державної політики. Документ затвердив президент України Петро Порошенко своїм указом від 25 серпня 2015 року №501/2015, а План дій з реалізації Нацстратегії до 2020 року Кабмін ухвалив 23 листопада 2015 року.

У 2018 році близько 20 органів державної влади та 30 громадських організацій почали працювати над змінами до плану дій, але зміни так і не були узгоджені. У лютому 2020 року Міністерство юстиції ліквідувало Директорат з прав людини, доступу до правосуддя та правової обізнаності, який, зокрема, опікувався моніторингом реалізації Національної стратегії у сфері прав людини.