Як отримати відшкодування за втрачену власність у Криму?

Центр інформації про права людини представляє думки експертів, що спробували окреслити масштаби катастрофічного порушення права на власність в окупованому Криму та способи відшкодування за відібране майно. 

Юлія Тищенко, експерт Українського незалежного центру політичних досліджень

Підприємств української форми власності сьогодні в Криму де-факто та де-юре не існує. Тому що якщо ви до 1 березня не були перереєстровані відповідно до тих незаконних рішень в Криму, ви не можете працювати і здійснювати свою діяльність. Це звичайне вичавлювання бізнесу з півострова відбувається вже рік.

За низкою питань у плані і землі, і власності було продовжено так званий перехідний період. Можна прогнозувати, що нас можуть очікувати в 2017 році, якщо не раніше, проблеми, пов’язані з власністю на земельні ділянки для малого бізнесу. Тому що сьогодні він фактично значною мірою може діяти за українськими ліцензіями чи патентами. Перехідний період там закінчується через два місяці. 

Залишаються питання щодо рухомого майна і його перереєстрації. Невідомо, як тут будуть розвиватись події надалі. Старт цьому “віджаттю”, цим незаконним націоналізаціям було покладено 17 березня 2015 року рішенням самопроголошеної кримської влади стосовно націоналізації підприємств. 

Ми бачимо поетапні рішення “державної ради” та “кримського уряду”. Вони були дуже поступові стосовно майна державних та недержавних підприємств. 

Нещодавно Аксьонов (Сергій Аксьонов – невизнаний Києвом прем’єр-міністр анексованого Криму – ред.) декларував, що близько 250 державних підприємств було “націоналізовано”, але можна говорити, що ця цифра може виявитись на багато більшою. 

Реєстри закриті. Ми не маємо точної інформації. Але якщо навіть побіжно подивитись на ті частки державного майна, які були націоналізовані в Криму, то ця цифра все одно вища за цифру Аксьонова. 

До речі, вся комунальна власність, починаючи із центрів обслуговування громадян і закінчуючи різними лікарняними установами, також переходить під контроль самопроголошеного Кабміну. Об’єктів комунальної власності можна нарахувати як мінімум 24. 

28 ринків було приватизовано. 82 об’єкти нерухомості, які належали до групи “Приват”, також були приватизовані. Можна говорити про приватизовані підприємства “Кримгаз”, “Укртелеком” групи Ахметова. 

Севастопольський морський завод 28 лютого був переведений у власність “кримського уряду”. А до нього входить ще 12 підприємств. 

Близько 140 підприємств у сфері агропромислового комплексу також було націоналізовано. 

Нещодавно ухвалено постанову, згідно якої майно українського приватного бізнесу можна викуповувати. Але оцінка цього майна робиться у дикій формі. Вам буде потім складно домовитись стосовно реальних сум. 

Власники підприємств подавали до суду скарги щодо “націоналізації” майна, але ці справи не увінчались успіхом. Був скандал стосовно Ялтинської студії, але тим не менш сьогодні ми бачимо, що питання не вирішується і перебуває у підвішеному стані. 

Земельне питання 

Земельна проблема завжди була в Криму контроверсійною, складною. Сьогодні ми можемо і в подальшому прогнозувати її ускладнення, зокрема, після завершення цього перехідного періоду. Земля може ставати певним методом маніпуляції. Особливо це стосується кримських татар. В них можуть “виховувати” таким чином лояльність через процедури виділення землі, її узаконення. Ті рішення, які були ухвалені після 2008 року, можуть виявитись недійсними. Тобто може відбутись анулювання прийнятих до 18 березня рішень про виділення землі. 

Сьогодні ми можемо виділити 5 проблем із землею, з якими живуть у Криму. 

Це маніпуляції із землею, зокрема, стосовно самозахоплень. Цим процесом можна керувати вручну. Скажімо, можуть бути ситуації, коли на самозахоплених місцях вже зведено споруди. Тоді їх можуть знести, що час від часу відбувається, і теоретично земля може бути видана в іншому місці. Але, звичайно, це не вирішує проблеми. 

Неврегульоване питання дооформлення земельних ділянок. Усі рішення про виділення землі, датовані до 14 жовтня 2008 року, фактично визнаються недійсними. Багато громадян, які отримували ці земельні ділянки, не зможуть отримати на них достатньо правоустановчих документів, оскільки було ухвалено відповідну постанову, яка, до речі, також входить у суперечку навіть із законодавством Росії. 

Є проблема отримання ділянки і зведення на ній побудови. Якщо відповідні будівлі зведені, то жодних гарантій того, що вони продовжать своє існування, не існує. 

Якщо ви сьогодні в будівлю пускаєте квартирантів, суми податків збільшуються в залежності від обсягу тих метрів, які ви здаєте. В Україні їх платили за бажанням. До того орендодавцям додають сплату соціального внеску та медичне страхування. Питання оподаткування такого роду підприємців в окупованому Криму менш ліберальне, ніж це є в Україні. 

Є також проблема “націоналізації” земельних ділянок, незважаючи на те, що ми мало сьогодні чуємо про земельне питання. Значний конфліктний потенціал з цього питання сьогодні зберігається. 

Невідомо, що взагалі робити з розміром шкоди від порушення права власності в Криму. Називаються різні цифри. Петренко (Павло Петренко, міністр юстиції України – ред.) назвав суму більше 1 трильйона гривень. 

Георгій Логвинський, заступник голови парламентського комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин, заступник голови делегації ПАРЄ 

Давайте відповімо на просте запитання: а що Росія хоче зробити в Криму? Ми можемо сказати, що буде з Кримом через рік, через три, через п’ять? Ми зобов’язані відповідати на питання, тому що без цього ми не можемо розуміти, що зробить окупант, відповідно, яку протидію повинні ми здійснювати.

З цих питань випливає наступне: а що ми можемо зробити для захисту права власності, і чи можна реально отримати компенсацію, і яку суму?

Історія Криму за своєю суттю не унікальна. Росія абсолютно такими ж методами здійснювала агресію як в Грузії, Азербайджані, так і в Молдові. Ті ж самі схеми і підходи. Росія готується до кожного подібного нападу, створюючи жорсткі економічні схеми у взаємовідносинах з іншими державами-партнерами, після чого знаходить виправдання анексії. І, звичайно, користуючись нерішучістю наших європейських партнерів і світової спільноти, здійснює фактичний бандитизм.

У сформованій ситуації нам потрібно використовувати національні та міжнародні правові механізми, а також можливості, якими володіють громадяни як в Україні, так і за кордоном.

На міжнародній арені нам кажуть: “Давайте діалог, давайте спілкуватися, давайте знаходити спільну мову”. Але все рідше з цього діалогу виходять результати. Чому? Тому що Росія більше не розуміє розмови мовою прав людини, верховенства права і здорового глузду. Вони роблять все навпаки і йдуть проти правил. Чи можна домовлятися з таким партнером?

Коли ми підписуємо договір, він завжди повинен будуватися на системі win-win. Кожна сторона повинна щось виграти. Але якщо можна взяти щось безкоштовно, навіщо домовлятися? Ми сильніші. Україна повинна показати Росії, що ми сильніші, і ми повинні рухатися в цьому напрямку.

Можливості міжнародних судів

Після аналізу міжнародних документів з’ясувалася дуже цікава річ. У всіх договорах є арбітражні застереження, якщо є спір, то він вирішується шляхом переговорів. Що таке переговори для Росії – ми вже обговорили.

Тільки одна угода щодо захисту інвестицій передбачає певні арбітражні правила, як розглядати спір. Але це до нас не застосовується, тому що преамбула цієї угоди говорить про те, що інвестор однієї країни вкладає майно в іншу країну. У нас в Криму одна країна відібрала майно іншої країни. Тому перспектива подібних суперечок досить відносна, хоча я зустрічався з різними юридичними компаніями, які все ж таки намагаються застосувати так званий метод ефективного контролю.

Це міжнародне правило було виведено з рішення ЄСПЛ щодо Придністров’я, де стороною відповідальності виступала Росія. Вона в своїх договорах говорила: “Вибачте, ми тут ніхто. Нас не було в Придністров’ї”. Але Європейський суд з прав людини встановив факт, що метод ефективного контролю над Придністров’ям знаходиться у Росії. І змусив її виконувати зобов’язання, і вказав на порушення саме з боку Російської Федерації.

Це лише одна з можливостей, яка, будемо сподіватися, дасть якісь плоди.

Єдиний міжнародний договір, який Росія ратифікувала – це Конвенція з захисту прав людини та основних свобод, згідно з якою вона взяла на себе зобов’язання виконання рішень Європейського суду з прав людини.

Суперечливе питання, виконує вона її чи не виконує. З одного боку – виконує, з іншого, по Чечні – не виконує. Питання в бажанні. Якщо змусять – виконає.

Україна ще до референдуму подала перший позов проти Росії, який містив порушення статей Європейської конвенції. Цей позов протягом півроку доповнювався новими фактами. У тому числі за цим позовом, треба віддати належне, ЄСПЛ вперше застосував своє рішення протягом одного дня. Суд зобов’язав як Україну, так і Росію утриматися від дій, які можуть призвести до порушення права на життя, свободу, і зобов’язав зупинити конфлікт.

Розгляд позову вже розпочато. Зараз сторони в письмовому порядку починають відповідати один одному на питання.

Багато експертів скептично ставляться до швидкості розгляду. Але на сьогоднішній день це найефективніший метод, і будемо сподіватися, що з часом ми можемо прискорити розгляд цього позову.

Інформацію в позові засекречено, тому що вона містить дані від СБУ і прокуратури, які є секретними.

Я був одним з ініціаторів експертної ради на базі Міністерства юстиції України. Експертна рада – це всі топові українські юридичні компанії, також правозахисні організації, які створили і взяли на себе зобов’язання безкоштовно надавати допомогу як державі, так і громадянам щодо проблем, пов’язаних з Кримом. Ці експерти не лише самі працюють над позовами. Цей напрямок очолює відомий адвокат, експерт-правозахисник Аркадій Бущенко. Також був залучений один з топових адвокатів світу, який захищає в суперечках Грузію. Одна юридична компанія надала його безкоштовно для захисту інтересів України в Європейському суді з прав людини.

Сума збитків та конфіскація майна Росії

На сьогоднішній день при Кабінеті міністрів діє робоча група, куди увійшли правоохоронні органи для того, щоб підрахувати, скільки збитків Україні заподіяла Росія.

За допомогою податкової бази даних ми змогли встановити 4 000 підприємств в анексованому Криму, які мають державну або комунальну форму або якимось чином держава була причетна до управління підприємством. Сума попередніх збитків – це 1 200 000 000 гривень.

Сьогодні ті особи, які постраждали, можуть приєднатися до державного позову до ЄСПЛ, якщо людина може індивідуально звернутися до суду. Тут, правда, є спірне юридичне питання, чи повинен він звертатися до кримського суду. Бо якщо ми візьмемо справу “Туреччина проти Кіпру”, то там ЄСПЛ постановив, що дійсно потрібно звертатися навіть в незаконний суд. Але наш випадок відрізняється, тому що Законом про окуповані території ми змінили підсудність. На Кіпрі не було судів. А у нас вони є. Сьогодні в Києві є такі суди, і це буде питання новації в юриспруденції.

Порядок виконання Росією рішення суду теж можливий. Ми знаємо, що ЮКОС отримав компенсацію понад півтора мільярда.

Я дивився аналіз юристів, які супроводжували ЮКОС, і вони абсолютно правовими методами збираються заарештовувати майно України за кордоном. А його багато. Є боргові зобов’язання, є Паризький клуб, є акції, які котуються на біржі, – все це майно може бути в правовому полі конфісковано.

Можливості національних судів

Другий напрямок, яким Україна займається, – національно-правовий. Він більш перспективний через швидкість реалізації. Якщо майно того чи іншого громадянина або держави було експропрійовано, то це є порушення Кримінального кодексу, зокрема ст. 191 (заволодіння майном), 109, 110 (заволодіння владою і порушення територіальної цілісності).

На основі заяви з інформацією про конфісковане майно відкривається кримінальне провадження на території України. Всі причетні до цього злочину автоматично підпадають під слідство, будуть винесені вироки, і рано чи пізно ми їх все одно спіймаємо і посадимо. Це також дає нам можливість накладати арешти на майно співучасників злочинів. Співучасником може бути Газпром або інші державні активи Росії.

Міжнародне право не надає жодних міжнародних імунітетів на це майно. На даний час кожен, хто потребує допомоги, може звернутися до моєї приймальні. Ми дамо стратегію, допоможемо з правоохоронними органами. Цей напрямок перспективний, щоб компенсувати існуючі витрати.  

Ми повинні чітко розуміти, що якщо ми не будемо продовжувати нашу діяльність: фіксувати факти, заарештовувати кораблі, що ми робимо разом з правозахисниками, заарештовувати літаки і кожною дією показувати, що Крим – це не заморожений конфлікт, а наша територія, то безумовно, у нас буде проблема. Але якщо ми об’єднаємося і будемо продовжувати ці дії, то я впевнений, що Крим повернеться, і досить швидко. 

Андрій Клименко, економічний експерт благодійного фонду “Майдан закордонних справ”

Рівно два місяці тому я робив доповідь в Atlantic Counts у Вашингтоні з прав людини в анексуваному Криму, і коли я сказав, що за самими попередніми оцінками у нас експропрійовано 400 державних і 300 приватних підприємств, то там був шок. Для них права власності священні і недоторкані. У них права власності як приватні, так і інших держав у Конституції, у законодавстві абсолютно жорстко закріплені. 

Відповідно до нашого аналізу, за цей рік там відбулося кілька етапів “націоналізації” власності. Перший – коли “республіка Крим” експропріювала державну власність України і власність Коломойського. При цьому там були дуже великі потяги російських державних монополій взяти участь у цьому, але тут з’явилися санкції, резолюція Генасамблеї ООН, і вони побоялися. Тому все майно брали на баланс адміністрації окупаційної влади Криму. 

Приклад. Спочатку була ідея, щоб шматок Придніпровської залізниці, яка є в Криму, відразу увійшов в РЖД. Але РЖД швидко згадала, що у неї є міжнародний бізнес, біржа, акції, і що вона сама – відкрите акціонерне товариство, і з’явилося підприємство-прокладка. 

На другому етапі пішли приватні підприємства. Ми нарахували близько 300 за відкритими джерелами. Я думаю, що їх кількість більша. Це і “Укртелеком”, і майно мобільних операторів, і т. д. 

Третій етап настав вже зараз. Росіяни перестали боятися. Вони вже відчули себе безкарними завдяки беззубій політиці Кабміну і президента України, гаранта наших конституційних прав. Чому? Спочатку вони взяли санаторії у власність так званої “Республіки Крим”, а потім – держдачі, завод “Масандра”. Вже зараз взялися за заповідник в Алушті. Вони почали безбоязно брати майно на баланс Управління справами президента Російської Федерації. 

Якщо спочатку вони об’єднали всі кримські порти (в Керчі – 3, у Севастополі – 2), то сьогодні вони вже поступово передають контроль над цими підприємствами Росморпорту. А Росморпорт – це державне підприємство. 

І нарешті зараз починається четвертий етап, коли починає з’являтися інвестор. Ось прийшло останнє повідомлення, що енергетична кампанія з Татарстану, яка володіє кількома електростанціями, хоче інвестувати в розвиток електростанцій в Криму. Все це виглядає досить цікаво. 

Недоторканне право 

Для наших західних союзників порушення права на власність – це набагато більший аргумент, ніж, вибачте за цинізм, одна або дві загиблі на сході людини. Тому що право власності – це фундамент, який чіпати не можна. Зачепив власність – значить, ти щойно зліз з баобаба. 

У питання власності є багато серйозних нюансів. Наприклад, у Криму залишилося приблизно 1800 одиниць рухомого складу: вагони, тепловози, електровози і т. д. І ці хлопці “Укрзалізниці” виставляють рахунок. Тому що цей рухомий склад місце займає. За це потрібно платити. Тобто цинізм і нахабство не мають меж. У відповідь я не бачу більшого цинізму і нахабства з боку тих державних органів України, які повинні цим займатися. 

Власність релігійних організацій. Ми ж розуміємо, що окрім РПЦ МП там не буде нічого. Тому  об’єкти Української православної церкви КП, мусульманські, протестантські, іудаїстські поступово будуть не зареєстровані і віджаті. 

Власність приватних осіб. Ніхто ніколи не рахував, скільки десятків тисяч об’єктів власності у вигляді квартир, будинків, гаражів і так далі там знаходиться у власності громадян України, які живуть у Києві, Луганську, Запоріжжі. Я стверджую, що це десятки тисяч об’єктів. 

І буде ситуація, на мій погляд, розвиватися таким чином. Ніхто не їде в Крим, це означає, що більшість не платить за комунальні послуги. Квартиру в такому випадку визнають безхозною. Тисячі квартир, що належать українцям з материка, будуть оголошені безхозними, прийняті у комунальну власність і знайдуть своїх нових власників. 

Адекватність оцінки збитку 

Знаєте, я працюю економічним експертом вже 20 років. У нас в команді завжди була дуже потужна структура оцінки майна. Ми вже дійшли свого часу до такої стадії, коли ти під’їжджаєш до готелю, дивишся на нього і кажеш власнику: “Ну, що десятки мільйонів доларів ти витратив!” Він каже: “А звідки ви знаєте? Це секретна інформація”. Це просто відчуття експертів-оцінювачів. Вони в Україні дуже сильні. Їх, на мій погляд, потрібно залучати до цієї роботи. 

За моїми відчуттями, сума збитку від Росії в Криму – це трильйон доларів. Я взагалі мало не впав зі стільця, коли вперше почув від пана міністра юстиції про трильйон гривень. Я ніколи не став би викидати в пресу цей трильйон гривень. За яким курсом? Не менше трильйона доларів, якщо рахувати все, як підказує мій професійний досвід. 

Було б дуже ефективно, якщо у нас був би віце-прем’єр з Криму, Рада міністрів Криму в екзилі і був би той координуючий центр, який би зібрав всі ці громадські ініціативи. 

Я думаю, що нам потрібно подумати над створенням Фонду повернення Криму. І всі гроші, які вдасться відсудити, відбити, конфіскувати у тих зрадників в Криму, щоб вони не розчинилися в нашому бюджеті, а надходили туди, конвертувалися, диверсифікувалися, лягали на депозити. Ми за ці гроші будемо в Крим повертатися і будемо відновлювати те, що там порушено.