Чому реформа правничої освіти стосується кожного

Реформа правничої освіти в Україні є однією з вимог євроінтеграції та напряму впливає на захист прав людини. Від того, як навчають майбутніх юристів і юристок, залежить не лише якість правосуддя, а й те, чи здатна держава гарантувати права громадян.

Права людини — це не лише теорія з підручників, а спосіб бачити суспільство й оцінювати наслідки власних рішень. Саме ця оптика визначає, чи помітить журналіст/ка порушення в матеріалі, чи усвідомить посадовець/иця ризики для прав людини під час ухвалення рішень, чи зможе юрист/ка стати на захист людини, а не системи. Це стосується медицини, соціальної роботи, освіти — усіх сфер, де щоденні рішення впливають на людей.

Попри такий багатовимірний характер проблеми, починати зміни варто з тих, для кого захист прав є професійним обов’язком, — юристів і юристок. Саме до них передусім звертаються у випадках порушень, саме вони працюють із судами й слідством і трактують закон. Те, яку оптику вони засвоюють під час навчання, прямо визначає, як захищають права людини. Тож реформа правничої освіти може стати початком змін.

Як права людини пов’язані з юридичною освітою 

Реформу правничої освіти обговорюють давно, а новий імпульс ця тема отримала завдяки євроінтеграції. Окрім визначеного зобов’язання Міністерства юстиції здійснити цю реформу за Дорожньою картою з питань верховенства права, зокрема через інституційне розмежування освіти фахівців, відповідну вимогу висувають і європейські партнери, зокрема її згадують у звітах Європейської комісії про розширення, проміжних критеріях вступу.

Зміст реформи полягає не лише в покращенні якості й доступності юридичної освіти, а в зміні всієї системи.

Сьогодні правників в Україні навчають заклади різного підпорядкування: від Міністерства освіти і науки до Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України та Міністерства оборони. Саме спеціалізовані заклади освіти готують основну частину кадрів правоохоронних органів, а отже, більшість юристів/ок, які там працюватимуть.

Навчання в цих закладах порівняно доступне, адже за обсягами державного замовлення вони переважають цивільні університети. Утім, результати фахових іспитів, які складають такі студенти/ки, не вказують на високий рівень здобутих знань.

Окрім сумнівної якості освіти, це створює глибшу системну проблему: у відомчих закладах формується специфічне “правоохоронне” мислення із жорсткою ієрархією та вертикаллю підпорядкування, у межах яких людиноцентричні цінності часто відходять на другий план.

Натомість у країнах ЄС юристів та юристок готують лише цивільні університети, а правознавство часто інтегроване в ширший гуманітарний контекст — разом із психологією, політологією, правами людини. Така модель формує незалежних фахівців та фахівчинь, які здатні застосовувати міжнародні стандарти правової держави, а не відтворювати уставлену логіку “системи”.

Що не так з підготовкою юристів в Україні

Сьогодні нерідко виникає проблема, коли закони містять норми, що суперечать канонам прав людини. Це не завжди результат злого наміру чи навмисний припис. Це може бути й наслідком того, що держслужбовці, які розробляють ці норми, бачать ситуацію лише з власної перспективи. Вони не виходять за межі відомчої логіки, не знають міжнародних стандартів, не звикли ставити собі запитання: “А чи не звужує це рішення чиїхось прав?”

Труднощі виникають, коли громадянин/ка звертається до юристів по захист у випадках порушення своїх прав. Якщо юрист/ка теж “виходець” із системи, то навряд матиме інше бачення. І, навіть усвідомлюючи порушення, залишиться в тіні мовчазної згоди й не надасть належної допомоги.

Саме тому, крім відмежування спеціалізованих закладів освіти від навчання правників, до реформи юридичної освіти загалом потрібно долучати державні органи, неурядові організації та правозахисників. Тема потребує участі тих, хто щодня стикається з наслідками неякісної правничої підготовки.

Чому гальмує реформа правничої освіти

Реформа правничої освіти затримується не тільки тому, що непопулярна серед державних структур, а й тому, що це мало цікавить громадськість. Складно усвідомити, наскільки якість правничої освіти пов’язана з якістю захисту наших прав. Ми фіксуємо порушення, формуємо відповідну реакцію, але зрідка запитуємо, чому ці порушення виникають. А походять вони з освіти — з навчання правників, тобто наших безпосередніх захисників/ць, які є частиною апарату, знають процедури, але не бачать за ними людиноцентричних цінностей.

Тож реформа правничої освіти — це не питання для вузького кола фахівців/чинь. Це про те, яку країну ми будуємо, хто і як судитиме, розслідуватиме, захищатиме. І чи матимуть ці люди не лише юридичні знання, а й відповідне ціннісне бачення, без якого жодне право не працює.

Анастасія Даців, адвокаційна менеджерка з європейської інтеграції Центру прав людини ZMINA для Вчися медіа