Вже понад місяць ми спостерігаємо за "криком душі" спікера Верховної Ради України на сторінках соціальних мереж: усілякими методами він намагається переконати громадян у доцільності, значущості та сучасності того, що пропонує проєкт Цивільного кодексу, підтриманий парламентом у квітні.
Реформа правничої освіти в Україні є однією з вимог євроінтеграції та напряму впливає на захист прав людини. Від того, як навчають майбутніх юристів і юристок, залежить не лише якість правосуддя, а й те, чи здатна держава гарантувати права громадян.
Однак нещодавні вибори у наших угорських сусідів показують, як насправді використовуються національні меншини у внутрішній політиці Угорщини – радше для політичних цілей, а не як механізм представницької демократії.
Постає питання: чи можливо вилучити сімейне право зі структури Цивільного кодексу (тобто зберегти статус-кво) та продовжити розгляд документа без книги шостої, не створюючи додаткових перешкод на і без того складному законодавчому шляху? І навіщо взагалі інтегрувати Сімейний кодекс до Цивільного? Відповіді на ці запитання дає історична ретроспектива та аналіз європейських практик.
Хоча уряд одноголосно позначив цей звіт як найкращий, у колах громадянського суспільства є сумніви щодо відповідності такої оцінки. Як формується звіт про розширення, які оцінки Єврокомісія дала Україні та як оцінена сфера основоположних прав – далі у колонці.
Щоп’ятниці отримуйте найцікавіші матеріали тижня: важливі новини та актуальні анонси, розлогі тексти й корисні інструкції.