Відсутність укриттів є порушенням права на життя ув’язнених – Лубінець Мін’юсту
Моніторингові візити Національного превентивного механізму у 2025 році виявили відсутність укриттів у кількох установах виконання покарань, зокрема в Полтавській, Дніпровській та Дрогобицькій колоніях. Уповноважений Верховної Ради з прав людини назвав це прямим порушенням позитивних обов’язків держави щодо захисту права на життя, гарантованого статтею 27 Конституції та статтею 2 Європейської конвенції з прав людини.
Про це він також говорив під час презентації цієї ж спецдоповіді на засіданні Консультативної ради НПМ 28 травня 2026 року, де зазначив, що відсутність належних захисних споруд, систем оповіщення в місцях несвободи та своєчасних евакуацій створює підвищений ризик для життя засуджених і ув’язнених.
Читайте також: Обстріли соціальних установ: правозахисники вимагають евакуації з прифронтових територій
Під час засідання Уповноважений звернув увагу представника міністра юстиції на вбивство російськими військовими 16 людей у Біленьківській виправній колонії № 99 у Запорізькій області.
“Ми, як інституція, неодноразово зверталися з рекомендаціями щодо евакуації громадян України з цієї виправної колонії. На жаль, ми навіть отримали офіційні відповіді, що немає спроможності. Але як тільки це сталося, спроможність з’явилася”, – цитує Омбудсмана кореспондент видання ZMINA. Водночас Лубінець указав на актуальну проблему відсутності укриття і в Київському СІЗО.
Крім того, монітори НПМ 2025 року зафіксували відсутність захисних укриттів, зокрема в Полтавській установі виконання покарань № 23 та Дніпровській виправній колонії № 89. У Дрогобицькій виправній колонії № 40 укриття доступні лише для частини утримуваних осіб. Це, своєю чергою, також створює нерівні умови захисту та підвищує ризик для життя тих, хто не має доступу до захисних споруд.
Читайте також: У Біленьківській колонії, де внаслідок обстрілу РФ загинули 16 в’язнів, не було жодного сертифікованого укриття
Як відомо, відповідно до урядового положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою № 2286, одне з основних завдань міністерства – формування та реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
В Офісі Уповноваженого нагадують, що, відповідно до статті 27 Конституції України, кожна людина має невіддільне право на життя. Обов’язок держави – захищати життя людини. Згідно зі статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право кожного на життя охороняється законом.
Крім того, у практиці Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) наголошується, що на державу покладається позитивний обов’язок забезпечувати ефективний захист життя та здоров’я всіх осіб, позбавлених волі. Держава зобов’язана вживати розумних превентивних заходів за наявності реальної та невідворотної загрози життю. Уповноважений назвав відсутність належних захисних споруд, систем оповіщення та планів евакуації прямим порушенням позитивних обов’язків держави щодо забезпечення права на життя. Невиконання цього обов’язку може розцінюватися як порушення статті 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Читайте також: У 2025 році звільнили 56 засуджених за хворобою, але 13 помирали в очікуванні – Центр охорони здоровʼя ДКВС
Нагадаємо, що 16 та 18 квітня 2026 року росіяни атакували дронами психоневрологічний інтернат у селі Малижине Золочівської громади на Харківщині. Правозахисна організація “Україна без тортур” закликала державу невідкладно евакуювати мешканців соціальних установ із прифронтових територій, наголосивши, що зволікання створює неприйнятні ризики для людей, які не можуть самостійно подбати про власну безпеку.
Раніше ZMINA повідомляла, що українські платники податків сплатять 1,3 мільйона євро за рішеннями Європейського суду з прав людини через погані умови в місцях несвободи Мін’юсту.
Протягом 2025 року працівники Секретаріату Уповноваженого спільно з представниками громадських організацій здійснили 45 відвідувань пенітенціарних установ, з яких 27 – СІЗО, 13 – виправні колонії та п’ять – табори для тримання військовополонених. Ці установи вони відвідали в Києві та 16 областях: Вінницькій, Волинській, Дніпропетровській, Житомирській, Закарпатській, Запорізькій, Івано-Франківській, Львівській, Одеській, Полтавській, Рівненській, Тернопільській, Харківській, Хмельницькій, Чернівецькій та Чернігівській.
Загалом торік Офіс Уповноваженого Верховної Ради з прав людини відвідав 626 місць несвободи. Окремо відбулися регіональні кластерні відвідування місць несвободи в 10 областях, зокрема у Вінницькій, Волинській, Хмельницькій, Полтавській, Рівненській, Харківській, Закарпатській.
Спецдоповідь отримали президент, Верховна Рада та Кабмін.
Як відомо, у системі Мін’юсту функціонування місць несвободи забезпечується через ДКВС України, до сфери управління якої належать СІЗО, виправні та виховні колонії, виправні центри та табори для тримання військовополонених. Ці установи наділено повноваженнями щодо організації режиму тримання, матеріально-побутового, медичного та соціально-виховного забезпечення утримуваних осіб, а також гарантування дотримання їхніх прав і свобод.
Станом на 31 грудня 2025 року пенітенціарна система України охоплювала 56 виправних колоній мінімального, середнього та максимального рівнів безпеки, 24 СІЗО, п’ять таборів для тримання військовополонених, чотири виправні центри та одну виховну колонію.
Загальна кількість осіб, які перебували в установах виконання покарань та СІЗО, станом на 31 грудня 2025 року становила 34 925 осіб. У порівнянні з попереднім роком цей показник зменшився на 5,9%, що свідчить про подальшу тенденцію до скорочення кількості утримуваних осіб у пенітенціарній системі.
У 2024 році НПМ сформулював та надіслав Міністерству юстиції 48 рекомендацій. З них міністерство виконало вісім, у процесі виконання – 20, не виконано 20.
“Для країни, яка тримає курс на євроінтеграцію, [загалом] такий рівень невиконання у сфері запобігання катуванням є неприпустимим показником. Це означає, що частина органів влади досі сприймає права людини як рекомендацію, а не як обов’язок до виконання”, – підсумував Уповноважений.
