Тисячі поранених цивільних не можуть оформити інвалідність через бюрократію та прогалини в системі – дослідження

В Україні цивільні, які отримали поранення через російську агресію, стикаються з численними бар’єрами під час оформлення інвалідності внаслідок війни. Вони роками не можуть пройти процедури через проблеми з медичними документами, затягування кримінальних проваджень та складну систему підтвердження статусу. Попри десятки тисяч поранених цивільних, із 2022-го по 2025 рік до міжвідомчої комісії при Мінветеранів звернулися лише близько 1400 людей.

Про це йдеться у дослідженні “Фіксація шкоди здоров’ю цивільних осіб, завданої російською агресією: виклики встановлення інвалідності внаслідок війни та шляхи їх подолання”, що провів аналітичний центр “Інститут Законодавчих Ідей (ІЗІ)”.

Фото: Shutterstock

Так, минулого тижня центр представив дослідження про труднощі, які проходять цивільні постраждалі – від моменту отримання травми до встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. У дискусії взяли участь представники влади, Офісу омбудсмана, правозахисних організацій, громадського сектору та самі постраждалі.

Голова ІЗІ Тетяна Хутор наголосила, що фіксація шкоди потрібна не лише для збереження доказів воєнних злочинів, а й для того, щоб люди могли отримати компенсацію, реабілітацію та державну підтримку.

Керівник проєктів ІЗІ Андрій Климосюк звернув увагу на великий розрив між реальною кількістю поранених цивільних і тими, хто зміг пройти процедуру встановлення інвалідності внаслідок війни. За даними Моніторингової місії ООН з прав людини, лише у 2025 році поранення отримали понад 12 тисяч цивільних. Водночас із 2022 по 2025 рік до міжвідомчої комісії при Мінветеранів звернулися лише близько 1400 людей.

За словами Климосюка, це свідчить про системні бар’єри, через які постраждалі не можуть реалізувати право на допомогу та компенсацію.

Дослідження описує проблеми на кожному етапі процедури.

Перший етап – первинна фіксація травми у лікарні. Дослідники зазначають, що медики часто не вказують зв’язок травми з бойовими діями. У документах можуть писати лише “перелом” чи “черепно-мозкова травма” без уточнення, що ушкодження людина отримала через російську атаку. Також люди нерідко не можуть вчасно звернутися по допомогу через бойові дії, а частину медичних документів втрачають через руйнування лікарень.

Другий етап – отримання статусу потерпілого у кримінальному провадженні. Для цього людина має подати заяву про злочин та отримати витяг із ЄРДР, але правоохоронці часто затягують внесення даних до реєстру або визнання людини потерпілою. Якщо постраждала людина перебуває у важкому стані, альтернативних механізмів подання заяви фактично немає. Додатковою проблемою стали так звані “магістральні справи”, де фігурують тисячі постраждалих і витяги з ЄРДР не містять конкретних даних про окрему людину.

Третій етап – оцінювання повсякденного функціонування. Попри реформу, яка замінила МСЕК новою системою, люди продовжують стикатися із затягуванням процедур, проблемами через недоліки медичних документів і складним механізмом оскарження рішень.

Найбільш проблемним дослідники назвали четвертий етап – рішення міжвідомчої комісії при Мінветеранів. Майже чверть заяв у 2022–2025 роках отримали відмову, переважно через неповний пакет документів. Обов’язковою умовою залишається висновок судово-медичної експертизи, а її проведення може тривати від одного до чотирьох місяців.

Аналітики також звернули увагу, що людині можуть відмовити через закриття кримінального провадження, навіть якщо сам факт поранення ніхто не заперечує.

П’ятий етап – зміна причини інвалідності та отримання посвідчення. Навіть після позитивного рішення комісії люди стикаються з неправильними формулюваннями причин інвалідності. Наприклад, замість вказівки, що поранення пов’язане з російською агресією, у документах можуть зазначати лише “ушкодження від вибухонебезпечних предметів”. Від формулювання залежить обсяг пільг та державної підтримки.

Представниця громадської організації “Десяте квітня” Анастасія Шепеленко підтвердила ці проблеми на конкретних прикладах. Вона розповіла про мешканця Херсонщини, який після атаки FPV-дрона втратив обидві кінцівки та майже вісім місяців чекав на оформлення направлення через проблеми з первинними документами. Також юристка навела історію 17-річної дівчини, яку поранили під час евакуації у перший день повномасштабного вторгнення. До юристів вона звернулася лише у 2024 році та тільки тоді вперше подала заяву про кримінальний злочин. Ще одна людина після численних операцій та сотні уламків у тілі отримала у 2023 році третю групу інвалідності із формулюванням “загальне захворювання”, без згадки про бойові дії.

Шепеленко наголосила, що людині у важкому стані практично неможливо самостійно пройти всю процедуру без юридичного супроводу.

Після презентації дослідники представили рекомендації. Серед них – зменшити залежність процедури від кримінального провадження та дозволити використовувати ширший перелік доказів: довідки ДСНС, фото, відео, свідчення очевидців та матеріали медіа.

Також експерти пропонують змінити правила відмови у встановленні інвалідності, чітко визначити строки скасування рішень та створити окремий механізм для цивільних постраждалих.

Народний депутат Павло Фролов заявив, що парламентська комісія ще у 2024–2025 роках вимагала від уряду створити реєстр постраждалих від воєнних злочинів і спростити процедури встановлення інвалідності для цивільних. Розробка нового Ветеранського кодексу, за його словами, може створити ризик для цивільних постраждалих, адже чинний закон про статус ветеранів, який зараз дозволяє отримати статус особи з інвалідністю внаслідок війни, можуть скасувати без альтернативного механізму.

Представниця Секретаріату омбудсмана та членкиня міжвідомчої комісії Наталія Тімоніна підтвердила, що багато заяв повертають через неповний пакет документів. Вона також звернула увагу на проблеми дітей, які отримали інвалідність через війну: після досягнення повноліття вони можуть втратити право на частину виплат через відсутність страхового стажу.

Окремий блок заходу присвятили роботі Міжнародного реєстру збитків для України. Голова київського офісу реєстру Ганна Христова пояснила, що міжнародний механізм відрізняється від українських процедур тим, що не вимагає обов’язкового рішення державних органів. Людина може подати ті докази, які реально має. Станом на зараз до реєстру подали вже понад 150 тисяч заяв від фізичних осіб.

Наприкінці заходу учасники закликали створити окремий закон про підтримку цивільних постраждалих від російської агресії, запровадити єдину базу даних людей з інвалідністю внаслідок війни, забезпечити юридичний супровід постраждалих та покращити систему первинної медичної фіксації травм.

Нагадаємо, що за даними Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, за чотири місяці поточного року жертвами російських обстрілів в Україні стали 815 цивільних, ще 1404 дістали різноманітних поранень, а це більше, ніж за аналогічний період будь-якого з років повномасштабного російського вторгнення.