Чи запрацює порядок визнання результатів навчання в окупації: уроки (не)реалізованої Типової програми для ТОТ

28 квітня набрав чинності наказ Міносвіти №338, який затверджує Порядок визнання результатів навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживали на тимчасово окупованій території України. Він має забезпечити для молоді, яка навчалася в закладах освіти на ТОТ, можливість здобути українську середню освіту та отримати документи державного зразка.

Водночас цей Порядок змістовно пов’язаний з Типовою освітньою програмою для ТОТ і не може ефективно функціонувати без її повноцінної реалізації. Адже процедура визнання результатів навчання передбачає складання річного оцінювання з навчальних предметів (інтегрованих курсів) українознавчого компоненту, визначених цією програмою.

Центр громадянської просвіти “Альменда” дослідив, як на практиці імплементується Типова освітня програма для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на тимчасово окупованій території України (далі – Типова освітня програма для ТОТ), затверджена ще в липні 2025 року та задумана як ключовий, підготовлений і адаптований інструмент реалізації Порядку визнання результатів навчання.

У матеріалі читайте відповіді на питання, скільки дітей отримує українську освіту на ТОТ, чи легко батькам та учням знайти інформацію про Типову освітню програму для ТОТ, в яких регіонах і закладах вона використовується, а де ігнорується, чи мають школи та педагоги організаційну і методичну підтримку для впровадження програми та що необхідно для її повноцінної реалізації.

Що таке Типова освітня програма для осіб з ТОТ?

Типова освітня програма українознавчого компоненту для осіб з ТОТ була розроблена та прийнята як важливий інструмент збереження зв’язку з дітьми та молоддю, які проживають в умовах окупації. Вона замислювалася як системне рішення, що вперше комплексно враховує виклики, які протягом майже 12 років залишалися недостатньо охопленими державною освітньою політикою.

Йдеться, зокрема, про: 

• забезпечення збереження української ідентичності через підтримку знань про мову, літературу, культуру та історію України; 
• гарантування безперервності освіти, щоб після виїзду з ТОТ або повернення на підконтрольну територію учні могли без бар’єрів інтегруватися в українську систему освіти; 
• зменшення навчального навантаження завдяки механізмам перезарахування результатів навчання і уникненню дублювання предметів;
• державне визнання результатів навчання через їх офіційне зарахування в межах української освітньої системи; 
• мінімізацію безпекових ризиків шляхом адаптації змісту та форматів навчання до умов окупації, щоб не наражати дітей на додаткові загрози.

Врахування у Типовій освітній програмі ключових викликів мало зупинити негативну тенденцію скорочення кількості здобувачів загальної середньої освіти, які навчаються, перебуваючи на ТОТ. Адже, якщо у першому семестрі 2022–2023 навчального року таким чином навчались 98 134 дітей то у другому семестрі 2024–2025 навчального року – вже 42 557. Тобто кількість скоротилась вдвічі.

Крім того, програма передбачає можливість продовження навчання, якщо учні перемістилися з ТОТ до кінця навчального року, що забезпечує їм більш м’яку та безперервну адаптацію до української системи освіти. Також Типова освітня програма спрямована на подолання системних викликів у процедурі визнання результатів навчання та отримання документів про освіту повнолітніми особами.

Саме ці підходи були трансформовані у конкретні освітні можливості (модельні програми, навчальний план тощо) для мешканців ТОТ, для яких ця програма є критично важливим інструментом доступу до освіти.

Отже, Типова освітня програма українознавчого компоненту відкриває для близько 600 тисяч українських дітей шкільного віку, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, можливість зберігати зв’язок з українською освітою та зберегти громадянську та національну ідентичність. Вона передбачає вивчення ключових предметів українською мовою від інтегрованих курсів у початковій школі до історії України, громадянської освіти, географії та української мови й літератури у 5–11 класах.

Програма суттєво зменшує навчальне навантаження (до 79% у початковій, 87% у базовій та 89% у профільній школі), дозволяючи уникнути дублювання предметів завдяки перезарахуванню результатів навчання. Водночас учні отримують додаткові можливості для підтримки: до 140 годин індивідуальних занять у початковій школі та до 540 годин у базовій і профільній.

Оцінювання здійснюється лише з предметів українознавчого компоненту, тоді як результати з інших дисциплін зараховуються та фіксуються як “атестовано”, що спрощує отримання українського документа про освіту та підготовку до ДПА і НМТ.

Окремою перевагою є безпекова адаптація програми: врахування умов життя на ТОТ, захист персональних даних, психоемоційна підтримка та гнучкі формати навчання робить її реальною і безпечною можливістю для продовження освіти навіть в умовах окупації. (Детальніше у матеріалі: Міністерство освіти і науки України затвердило Типову освітню програму для учнів з тимчасово окупованих територій)

Однак, попри очевидні переваги та потенціал програми, її ефективність визначається не змістом, а практикою впровадження.

Який реальний стан імплементації Типової освітньої програми для ТОТ в Україні?

Наказ Міносвіти №1047 “Про затвердження Типової освітньої програми для навчання на рівнях повної загальної середньої освіти осіб, які проживають або проживали на тимчасово окупованій території України” набув чинності 21 липня 2025 року, напередодні початку навчального року 2025–2026. Це створювало передумови для оперативного впровадження більш адаптованої моделі навчання вже з початку навчального року та переведення здобувачів освіти на ТОТ на більш гнучкі освітні траєкторії.

Як результат, це мало б сприяти збільшенню кількості учнів, які здобувають українську освіту, перебуваючи на ТОТ. 

Водночас кількість таких учнів продовжувала скорочуватись навіть упродовж кількох місяців: з 34 958 осіб станом на 1 жовтня 2025 року до 34 174 станом на 1 січня 2026 року. Таку інформацію “Альменда” отримала у відповідь на офіційний запит до Міністерства освіти та науки України.

Фрагмент відповіді МОН від 14.10.2025

Фрагмент відповіді  МОН від 12.01.2026

Цю тенденцію підтверджують також звернення до громадських організацій від батьків, які перебувають на ТОТ і прагнуть забезпечити своїм дітям доступ до української освіти, а також від осіб, які здобули повну освіту в окупації.

Наприклад, до ГО “ЦГП “Альменда” звернулася юна кримчанка, яка нещодавно перемістилася з тимчасово окупованої території України. Повнолітня дівчина закінчила школу в окупації, але її свідоцтво про середню освіту, як і будь-які інші освітні документи, видані на ТОТ, не визнається Україною. Після переміщення перед нею постало питання працевлаштування, зокрема, вона хотіла долучитися до лав ЗСУ. Водночас реалізувати це бажання вона не змогла через відсутність свідоцтва про здобуття повної загальної середньої освіти українського зразка. Звернення до українських шкіл не дали результату: жоден заклад не погодився зарахувати її на екстернат за Типовою освітньою програмою для ТОТ, хоча така можливість прямо передбачена цією програмою. Більше того, навіть представники МОН не змогли надати інформацію про заклад, який забезпечує таке навчання, і, відповідно, не змогли допомогти у вирішенні ситуації. В результаті молода людина, яка зробила вибір на користь України, фактично залишилася поза системою освіти та позбавлена можливості повноцінної інтеграції в українське суспільство.

Водночас важливо наголосити, що Типова освітня програма для осіб з ТОТ є відокремленим інструментом і може застосовуватися незалежно від наявності Порядку визнання результатів навчання на рівні повної загальної середньої освіти, який станом на сьогодні залишається неприйнятим.

Тож з огляду на викладені факти “Альменда” вирішила провести більш глибоке дослідження того, як впроваджується програма та який реальний стан її імплементації.

Під час дослідження експерти шукали відповіді на такі питання.

• Який фактичний рівень впровадження Типової освітньої програми у закладах загальної середньої освіти?
• У яких регіонах/закладах програма використовується, а де — ігнорується?
• Яка кількість учнів, які перебувають на ТОТ, навчаються за цією програмою?
• Чи поінформовані керівники закладів освіти про можливість і порядок впровадження Типової програми?
• Чи отримують батьки та учні на ТОТ інформацію про можливість навчання за цією програмою?
• Які канали інформування працюють/не працюють?
• Чи можуть учні з ТОТ реально скористатися програмою?
• Чи забезпечені заклади освіти необхідними навчально-методичними матеріалами для реалізації Типової освітньої програми?
• Чи розроблені та доступні адаптовані матеріали з урахуванням специфіки навчання учнів з ТОТ?
• Чи отримують педагоги методичну підтримку щодо впровадження програми?
• Чи проходили вчителі відповідне навчання або підвищення кваліфікації для роботи з учнями з ТОТ?
• Чи мають заклади достатній кадровий ресурс для індивідуальної роботи (консультації, супровід, адаптація)?
• Які додаткові ресурси (методичні, кадрові, організаційні) необхідні для повноцінної реалізації програми?
• Хто несе відповідальність за впровадження програми на рівні держави та закладів освіти?
• Чи здійснюється моніторинг її реалізації з боку МОН?

Усі ці питання згруповано у відповідні блоки, відповіді на які подано далі. 

Чи доступна інформація про Типову освітню програму, зокрема для учнів та їхніх батьків на ТОТ?

Дослідники “Альменди” почали аналіз з офіційного вебсайту МОН як центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки України. Там знайшли одну новину про затвердження Типової освітньої програми для ТОТ.  У публікації окреслено ключові аспекти її впровадження, зокрема можливість здобуття освіти за різними формами: дистанційною, у форматі педагогічного патронату, сімейною та екстернатною формами, що має забезпечити батькам та учням можливість обрати найбільш прийнятний формат навчання.

Водночас на офіційному вебсайті уряду більша частина цієї інформації відсутня, є лише згадка про педагогічний патронат для ТОТ, водночас інформація про платформу та реєстрацію на українознавчий компонент для тих, хто виїхав за кордон, розміщена.

На вебсайті Освітнього омбудсмана знайшли публікацію про можливості навчання в українських школах для дітей з тимчасово окупованих територій, що, зокрема, містить згадку про навчання за Типовою освітньою програмою для ТОТ.

На ютуб-каналі МОН є відео про педагогічний патронат для учнів, що перебувають на ТОТ, проте немає відео про українознавчий компонент для ТОТ. Водночас автори відео пропонують особам, які перебувають на ТОТ, зайти на вебсайт реєстру суб’єктів освітньої діяльності для того, щоб обрати школу. Водночас цей сайт розміщений на домені “gov.ua“, який залишається заблокованим на ТОТ навіть у випадку використання VPN, що чітко вказує на нерозуміння контексту, у якому перебувають діти та молодь в окупації. На ютуб-каналі МОН також розміщений вебінар “Як зберегти зв’язок з українською освітою для дітей на ТОТ і за кордоном”, який хоч і містить розділ про освіту на ТОТ, проте все ж спрямований на педагогічний патронат та не містить згадок про Типову програму для ТОТ.

Також дослідники проаналізовали 10 офіційних вебсайтів обласних військових адміністрацій (ОВА), що становить близько 40% від їх загальної кількості (24). Пошук здійснювали за ключовими словами “українознавчий компонент” та “Типова освітня програма”. Водночас у процесі аналізу виявили системну проблему інформаційної неузгодженості: однакове найменування програм для різних цільових груп (осіб, які перебувають за кордоном, і осіб, які проживають на ТОТ) фактично унеможливлює їх коректну ідентифікацію під час пошуку.

Обидві програми позначаються як такі, що містять українознавчий компонент, а їхні офіційні назви починаються зі слів “Типова освітня програма”, що створює додаткову плутанину для користувачів. У результаті після первинного пошуку подальший відбір і аналіз матеріалів довелося здійснювати вручну. Варто відмітити, що така ситуація з пошуком суттєво ускладнює доступ до інформації для батьків і учнів, зокрема тих, хто перебуває на ТОТ і шукає можливості долучення до української освіти.

Результати дослідження викладені в таблиці:

Таким чином, більшість, а саме 60% проаналізованих сайтів містили інформацію про українознавчий компонент для дітей за кордоном, при цьому деякі мали кілька дописів на цю тему, й лише один вебсайт, що становить 10% від вибірки, містив інформацію щодо українознавчого компонента для дітей, що перебувають на ТОТ.

В яких школах проводять навчання за Типовою освітньою програмою для ТОТ?

Інформації щодо переліку закладів освіти, які забезпечують навчання за такою програмою, або ж щодо особливостей зарахування/переведення на навчання за такою програмою на вебсайті МОН дослідники не знайшли.

У зв’язку з цим “Альменда” надіслала запит до МОН з проханням надати перелік закладів загальної середньої освіти (ЗЗСО), що навчають за Типовою освітньою програмою, щоб перенаправляти туди заявників. У відповідь МОН повідомило, що окремого переліку таких закладів немає, адже програму може імплементувати будь-яка школа. Це свідчить про відсутність системного обліку та координації впровадження програми на рівні державної освітньої політики.

Фрагмент відповіді МОН №4/769-26 від 03.03.2026

“Альменда” також звернулась до 5 обласних військових адміністрацій, частини територій яких перебувають під окупацією, щоб дізнатись, чи є переліки таких шкіл на місцях. Адже зазвичай саме до місцевих шкіл звертаються батьки та молодь. 

Отримані відповіді виявилися неоднорідними: одні ОВА надіслали чіткий перелік закладів освіти, тоді як інші відповіді були неоднозначними. 

Наприклад, фрагмент відповіді Харківської ОВА від 3 березня 2026 року:

Але українознавчий компонент для учнів, які перебувають за кордоном, та Типова освітня програма для осіб з ТОТ – це абсолютно різні речі, передбачені та врегульовані різними нормативними актами.

На думку дослідників, така відповідь може бути зумовлена згаданою раніше плутаниною через однакове використання поняття “українознавчий компонент” у різних Типових освітніх програмах для різних цільових груп.

В цілому на запити “Альменди” ОВА надали таку інформацію.

У Донецькій області за Типовою програмою для ТОТ проводять навчання 2 заклади, у Запорізькій – 27, у Луганській – 16, у Харківській – 13 (водночас пам’ятаємо про не зовсім зрозуміле формулювання у відповіді) й у Херсонській області також 13.

Дослідники також вибірково телефонували та писали запити до закладів освіти, вказаних у відповідях ОВА. 

На цьому етапі проявилась ще одна проблема. Деякі заклади середньої освіти не мають власних вебсайтів або контакти на вебсайтах є неактуальними, інші вказують, зокрема в ЄДЕБО, номери телефонів, що не обслуговуються, ще частина закладів просто не відповідає на дзвінки. Тож очевидно, що й для батьків потенційних учнів вести комунікацію із такими ЗЗСО буде складно.

Загалом представники закладів освіти, з якими вдалось поспілкуватись, мають різний рівень обізнаності щодо Типової освітньої програми для учнів з ТОТ. Для переважної частини представників це було новою інформацією, тобто про Типову освітню програму для учнів з ТОТ вони вперше дізнались під час розмови з дослідниками. Водночас були й ті, хто знає про Типову програму та застосовує її.

Серед таких закладів, наприклад, ліцей №16 Мелітопольської міської ради Запорізької області.

Фрагмент відповіді № 50 від 26 лютого 2026

Фрагмент відповіді № 91/2 від 11.03.2026

А також Слов’янський опорний заклад загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Слов’янської міської ради Донецької області.

Більше того, незрозумілим є факт, що Донецька область, згідно з відповідями ОВА, найменше застосовує Типову програму, попри те, що деякі її території перебувають в окупації ще з 2014 року.

З огляду на те, що перелік закладів, наданий окремими ОВА, не може охоплювати близько 34 тисяч учнів, які перебувають на ТОТ, можна припустити, що значна частина здобувачів освіти або навчається в закладах інших регіонів без чіткої ідентифікації такої практики, або ж продовжує навчання за загальними Типовими освітніми програмами, які жодним чином не враховують їхні освітні потреби та безпековий контекст. Це вказує на фрагментарний характер реалізації програми та відсутність належної координації її впровадження.

Чи отримують вчителі методичну підтримку, щоб проводити навчання за Типовою програмою для ТОТ

На вебсайті МОН у розділі “Типова освітня програма для ТОТ та модельні навчальні програми”  розміщено Модельні навчальні програми, а також навчальні матеріали до Модельних навчальних програм для ТОТ, що дає можливість педагогам краще підготуватись до занять. У розділі “Навчально-методичні матеріали для вчителів із предметів українознавчого компонента” Всеукраїнської школи онлайн містяться допоміжні матеріали для педагогів. Важливо зазначити, що частина з них у своєму описі містить згадування, що матеріали адаптовані для навчання учнів, що перебувають на тимчасово окупованих територіях України. Проте, на жаль, розділ не містить поділу на матеріали для навчання осіб, які перебувають на ТОТ, та тих, хто перебуває за кордоном. 

Водночас під час проведення дослідження “Альменді” не вдалось знайти методичні рекомендації МОН, спрямовані на деталізацію застосування Типової програми для ТОТ. Відсутність таких документів ускладнює її впровадження на рівні закладів освіти, залишаючи педагогів без чітких орієнтирів щодо організації освітнього процесу, оцінювання та взаємодії з учнями, які перебувають в умовах окупації.

З позитивних моментів –  МОН розмістило рекомендації з онлайн-безпеки щодо роботи з учнями  на ТОТ, проте вони мають загальний характер та не стосуються напряму Типової програми для ТОТ. Крім того, вони не враховують повною мірою особливостей перебування учнів на ТОТ. Зокрема згадану в Типовій освітній програмі безпекову ситуацію, обмежений доступ до інтернету й освітніх ресурсів, кадрові обмеження та психоемоційний стан, що створює підвищені ризики для здобувачів освіти, включно з ризиком викриття, тиску та переслідування з боку окупаційних адміністрацій, а також обмеженням або втратою доступу до освіти.

Витяг з наказу МОН  №1047 від 21.07.2025 року

Як відрізняються підходи державної політики до впровадження українознавчого компоненту для учнів за кордоном і на ТОТ

Порівняння державної політики у сфері забезпечення доступу до освіти для дітей, які втратили можливість навчатися в українській школі, показує суттєву нерівномірність підходів та рівня пріоретизації. У випадку дітей, які через повномасштабне вторгнення були змушені виїхати за кордон, Міністерство освіти і науки України відреагувало оперативно та комплексно. Вже у 2023 році МОН видав наказ №1014, який дозволив таким учням навчатися за спрощеною моделлю та опановувати лише українознавчий компонент паралельно з навчанням у школах країни перебування. Це рішення врахувало ключовий виклик подвійного навчального навантаження та створило реальний механізм збереження зв’язку з українською освітою.

Крім нормативного врегулювання, держава забезпечила й практичні інструменти реалізації цієї політики. Була створена спеціальна цифрова платформа “Українознавчий компонент”, розроблена Міносвіти для школярів, які перебувають за кордоном, яка містить зрозумілі роз’яснення, покрокові інструкції та форму для подання заявки на навчання. Важливо, що користувачі можуть одразу обрати заклад освіти з переліку доступних шкіл. Паралельно були підготовлені методичні рекомендації для педагогів, які детально роз’яснюють особливості організації освітнього процесу для цієї категорії учнів.

Комунікаційна підтримка також була системною: МОН підготувало відеороз’яснення, до яких долучалися представники керівництва міністерства, зокрема заступниця міністра освіти і науки України, що забезпечило додаткову довіру та охоплення аудиторії.

Натомість у випадку дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, ситуація принципово інша. Попри те, що проблема доступу до української освіти для цієї категорії дітей існує вже понад 12 років, системні та ефективні механізми її вирішення досі не сформовані. Навіть після затвердження у 2025 році Типової освітньої програми для ТОТ її практична реалізація залишається обмеженою. Зокрема, відсутні відкриті та зрозумілі інструменти доступу до навчання, немає єдиного ресурсу з роз’ясненнями, не визначено перелік закладів освіти, які забезпечують навчання за цією програмою. Відсутність методичних рекомендацій щодо застосування програми додатково ускладнила її реалізацію. Як наслідок, спостерігаються відмови закладів освіти, хаотичність у прийнятті рішень, відсутність єдиної практики та фактична недоступність навчання за цією програмою для тих, хто її найбільше потребує.

Комунікаційна політика також демонструє розрив у підходах. Якщо для дітей за кордоном створено окремий інформаційний ресурс і проведено масштабну інформаційну кампанію, то для дітей на ТОТ такі інструменти фактично відсутні. Попри те, що програма була ухвалена напередодні 2025–2026 навчального року і мала б впроваджуватися вже з 1 вересня, значна кількість закладів освіти не була належним чином поінформована про її існування. Крім того, у наявних відеоматеріалах МОН щодо освіти на ТОТ пропонується користуватися державними вебресурсами з доменом “gov.ua”, які на тимчасово окупованих територіях часто є недоступними навіть із використанням VPN. Це свідчить про недостатнє врахування реального безпекового та технічного контексту, у якому перебувають діти.

Методичні рекомендації МОН детально регламентують навчання дітей за кордоном, проте не містять аналогічного рівня деталізації щодо навчання дітей на ТОТ. Вони не враховують специфічних ризиків, пов’язаних з окупацією, зокрема можливість переслідування за навчання за українськими програмами, обмежений доступ до інтернету, психологічний стан дітей та необхідність адаптації освітнього контенту до безпекових умов.

Таким чином, у той час як для однієї категорії дітей держава створила цілісну екосистему доступу до освіти: від нормативної бази до практичних інструментів і комунікації, то для дітей, які перебувають на тимчасово окупованих територіях, навіть базові елементи такої системи залишаються фрагментарними або відсутніми. Це свідчить про різний рівень фактичної пріоретизації цих категорій у державній політиці та потребує окремого аналізу причин такої диспропорції і наявності бар’єрів, що стримують ефективну реалізацію освітніх рішень для дітей на ТОТ.

Витяг з наказу МОН №1047 від 21.07.2025 року

Причини розриву між ухваленням і практичною реалізацією Типової освітньої програми для ТОТ

Спираючись на наведені вище дані, автори дослідження роблять висновки про причини недостатньо ефективної реалізації ТОП для ТОТ, зокрема нормативного характеру. 

З одного боку, затвердження Типової освітньої програми наказом МОН створює формальні передумови для її впровадження, оскільки документ містить базові положення, необхідні щонайменше для її апробації. Водночас чинне законодавство фактично обмежує можливості її застосування на рівні закладів освіти. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону  “Про повну загальну середню освіту” ,” заклад освіти розробляє та використовує одну освітню програму на кожному рівні (циклі) повної загальної середньої освіти або наскрізну освітню програму, розроблену для декількох рівнів освіти”. Таким чином, заклади загальної середньої освіти не мають чітко визначеної правової можливості одночасно застосовувати “повну” Типову освітню програму та Типову освітню програму для ТОТ, що створює колізію та стримує її впровадження.

Водночас деякі заклади освіти знайшли вихід з такої ситуації та застосовують власну освітню програму, що враховує типову освітню програму або інші освітні програми, затверджені педагогічною радою закладу. Наприклад, Освітня програма ліцею №16 Мелітопольської міської ради Запорізької області регламентується, крім загальних типових програм, й наказом МОН від 07.08.2025 №1119 “Про затвердження Типової освітньої програми для навчання дітей, які виїхали з України внаслідок повномасштабного вторгнення Російської Федерації і здобувають освіту одночасно в закладах освіти країни перебування та України”.

Поряд із нормативними обмеженнями суттєвим чинником, що стримує реалізацію ТОП для ТОТ, є відсутність чітких методичних і організаційних орієнтирів її впровадження на рівні закладів освіти. Попри можливість застосування програми у різних формах здобуття освіти (дистанційній, екстернатній, сімейній тощо), не визначено механізмів її поєднання з чинними освітніми програмами, розподілу навчального часу та організації індивідуальної роботи з учнями. У поєднанні з відсутністю належної підготовки педагогів і додатковим навантаженням це створює ситуацію, за якої заклади освіти не мають достатньої інституційної спроможності для системного впровадження програми. 

У випадку із компонентом для дітей, які під час повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, МОН проводило серію навчань для педагогів для кращого розуміння українознавчого компонента для українських школярів за кордоном. Схожих навчань з українознавчого компонента для навчання дітей на ТОТ не проводилось.  

Таким чином відсутність методичних рекомендацій щодо самої реалізації Типової освітньої програми для ТОТ або відсутність окремого розділу у Методичних рекомендаціях щодо окремих питань здобуття освіти в закладах загальної середньої освіти в умовах воєнного стану в Україні негативно впливає на мотивацію закладів освіти враховувати норми цієї програми.

Адже, за законодавством, застосування тої чи іншої Типової програми здійснюється за бажанням самого закладу освіти, тому існує реальний ризик, що програму для ТОТ можуть взагалі не застосувати.

Крім того, окремим фактором, що стримує реалізацію ТОП для ТОТ, є відсутність системно розроблених і доступних навчально-методичних матеріалів, адаптованих до умов навчання учнів на тимчасово окупованих територіях. Зокрема, бракує матеріалів до інтегрованих курсів українознавчого компоненту, інструментів для організації індивідуального навчання, а також чітких рекомендацій щодо оцінювання результатів навчання. У поєднанні з обмеженою методичною підтримкою педагогів це ускладнює практичне застосування програми та знижує її ефективність.

Негативно впливає на реалізацію програми і відсутність чітко визначених і впроваджених безпекових протоколів організації освітнього процесу в умовах окупації. З огляду на підвищені ризики, пов’язані з можливим моніторингом, тиском або переслідуванням з боку окупаційних адміністрацій, будь-яке навчання без належного врахування безпекових аспектів може створювати загрози для дітей та їхніх батьків.

Сукупність наведених чинників свідчить, що недостатньо ефективна реалізація ТОП для ТОТ має системний характер і зумовлена не окремими недоліками, а комплексом взаємопов’язаних проблем. Нормативна невизначеність, відсутність чітких механізмів впровадження, обмежена методична та кадрова спроможність закладів освіти, брак адаптованих навчально-методичних матеріалів, а також ігнорування безпекового компонента формують середовище, у якому задекларований державний інструмент фактично не реалізується на практиці. У результаті значна частина дітей, які перебувають на ТОТ, або не охоплена цією програмою, або змушена навчатися в умовах, які не відповідають їхнім освітнім потребам і безпековим викликам.

Крім того, попри наявність такого інструмента, як Типова освітня програма для ТОТ, та достатній час для її впровадження, система фактично знову опиняється на етапі “запуску”, а не повноцінної реалізації Порядку визнання результатів навчання.

Таким чином, ключова проблема полягає не у відсутності нормативних рішень чи інструментів, а у відсутності системної пріоритезації їх впровадження та узгодженої імплементації. Наявність законодавчих змін, затвердженого Порядку та розробленої Типової освітньої програми не трансформується у реальний доступ до освіти для дітей і молоді з ТОТ. У результаті держава ризикує втратити зв’язок із цією категорією громадян саме на етапі, коли такі інструменти вже створені.

Що має зробити МОН, щоб Порядок визнання результатів навчання на ТОТ реально працював

З метою усунення виявлених системних бар’єрів першочерговим завданням є забезпечення повноцінної реалізації Порядку визнання результатів навчання на рівнях повної загальної середньої освіти. Саме цей інструмент має забезпечити практичну можливість для осіб, які проживали на тимчасово окупованих територіях, підтвердити результати навчання та отримати документи державного зразка.

Водночас ефективність реалізації Порядку безпосередньо залежить від впровадження Типової освітньої програми для ТОТ у закладах загальної середньої освіти, яка є його ключовим операційним інструментом. Саме через навчання за цією програмою, зокрема в екстернатній формі, забезпечується можливість проходження річного оцінювання з предметів українознавчого компоненту, що є необхідною умовою процедури визнання результатів навчання.

У зв’язку з цим автори дослідження закликають Міністерство освіти і науки України зосередити зусилля на практичній реалізації Порядку, зокрема через:

• належне інформування закладів освіти щодо його застосування та можливостей використання Типової освітньої програми для ТОТ;
• розробку і поширення методичних рекомендацій;
• розширення кола закладів освіти, які фактично забезпечують навчання за цією програмою, у тому числі за екстернатною формою.

Лише за умови узгодженого впровадження Порядку та Типової освітньої програми як взаємопов’язаних інструментів можливо забезпечити його практичну дієвість, а не формальне існування, і, відповідно, гарантувати реалізацію права на освіту та створити передумови для освітньої та соціально-економічної інтеграції осіб, які перемістилися з ТОТ.