Проєкт нового Кримінального кодексу нарешті визначає катування згідно з Конвенцією ООН – правозахисниця

Проєкт нового Кримінального кодексу України визначає катування відповідно до міжнародного права — це критичний крок після десятиліть невідповідності. Нова стаття обмежує відповідальність за катування лише представниками держави, ліквідуючи суперечність із Конвенцією ООН проти катувань, яка зберігається навіть після часткових змін кримінального законодавства 2022 року.

Про це повідомляє правозахисниця та експертка Центру прав людини ZMINA Марина Демура, проєкт нового Кримінального кодексу також оприлюднила Консультативна місія Європейського Союзу з реформування сектору цивільної безпеки України (КМЄС).

Робоча група з питань розвитку кримінального права в основному завершила обговорення та оновлення Загальної та Особливої частин нового Кримінального кодексу України.

Місія оприлюднила також текст проєкту нового Кримінального кодексу України станом на 22 лютого 2026 року, висновки національних та литовських експертів, а також англомовний переклад.

Правозахисниця та експертка Центру прав людини ZMINA Марина Демура в коментарі виданню ZMINA звернула увагу, що проєкт нового кодексу пропонує статтю про катування відповідно до міжнародного права.

В останній версії проєкту стаття 9.4.3 про катування сформульована таким чином:  

Публічна службова особа або особа, що діє з підбурювання публічної службової особи, з її відома чи за її мовчазної згоди, яка спричинила потерпілій людині сильний біль або фізичне чи моральне страждання шляхом застосування насильства або погрози з метою:

1. 1. примусити потерпілу чи іншу людину вчинити дії, що суперечать їх волі,
   2. отримати від потерпілої чи іншої людини відомості або зізнання,
   3. покарати потерпілу чи іншу людину за дії, скоєні нею чи іншою людиною або в скоєнні яких потерпіла чи інша людина підозрюється, 
   4. залякати чи дискримінувати потерпілу чи іншу людину.

“Наразі у статті 127 Кримінального кодексу України про катування є змішування спеціального і загального суб’єкта катування, тоді як Конвенція проти катувань чітко визначає суб’єктом у цьому злочині лише представника держави. Якщо фізична особа заподіює іншій фізичній особі шкоду, то це має кваліфікуватися як фізичні ушкодження, а не катування”, — пояснила правозахисниця Марина Демура.  

Марина Демура

Як відомо, до повномасштабного вторгнення стаття 127 Кримінального кодексу не окреслювала, що катування може вважатися злочином виключно, якщо воно вчинене службовою особою. Ця стаття визначала, що суб’єктом катувань може бути будь-яка особа, яка досягла віку кримінальної відповідальності, незалежно від того, чи є вона представником державної влади.

Це прямо суперечить профільній ратифікованій Україною Конвенції проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Стаття 1 цієї конвенції містить термін “катування”. Це означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисне заподіюються сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або від третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дії, які вчинила вона або третя особа чи у вчиненні яких вона підозрюється, а також залякати чи примусити її або третю особу, чи з будь-якої причини, що ґрунтується на дискримінації будь-якого виду. Такий біль або страждання заподіюються державними посадовими особами чи іншими особами, які виступають як офіційні, чи з їх підбурювання, чи з їх відома, чи за їх мовчазної згоди. Тобто суб’єктом катувань може бути лише функціонер держави – “спеціальний суб’єкт”.

У грудні 2022 року Верховна Рада ухвалила Закон “Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення відповідальності за катування” №2812-IX29. Цими змінами законодавець додав до статті 127 КК частину 3, яка запровадила спеціальний суб’єкт злочину. 

“Діяння, передбачені частиною першою або другою цієї статті, вчинені представником держави, у тому числі іноземної, – караються позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років”, — йдеться у частині третій статті.

Попри ці зміни, кримінальне законодавство все одно неповною мірою відповідає міжнародним стандартам, оскільки дія статті 127 КК продовжує розповсюджуватися й на загального суб’єкта, зокрема, на фізичних осіб, що суперечить Конвенції проти катувань та положенням інших міжнародних договорів.

На ці недоліки також вказав Комітету ООН проти катувань у заключних зауваженнях від 17 липня 2025 року за результатами 82-ї сесії. 

Комітет, зокрема, зауважив, що основне визначення катування в пункті 1 статті 127, яке карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років, не вимагає участі як суб’єкта державного посадовця або іншої особи, що діє в офіційній якості. Таким чином, виконавцем злочину може вважатися будь-яка особа. Вчинення такого злочину представником держави, в тому числі іноземним представником, розглядається як кваліфікуюча обставина тільки відповідно до ч. 3 статті 127.

Крім того, комітет із занепокоєнням зазначає, що в статті 442-1 Кримінального кодексу, яка передбачає криміналізацію катувань як злочину проти людяності, відсутні деякі елементи складу злочину.

Комітет рекомендував Україні продовжувати приводити положення статті 127 Кримінального кодексу у відповідність зі статтею 1 конвенції, забезпечуючи можливість встановлення винних і включення до складу основного злочину катування дій, вчинених з будь-якої причини, заснованої на дискримінації будь-якого роду, а також забезпечити, щоб за основний злочин катування передбачалися відповідні заходи покарання, що враховують його тяжкий характер, відповідно до пункту 2 статті 4 конвенції;

• чітко інкорпорувати в Кримінальний кодекс принцип відповідальності керівництва за злочин катування;
• вжити законодавчих заходів, необхідних для того, щоб жоден акт катування не підлягав амністії та помилуванню;
• продовжити гармонізацію положень статті 442-1 Кримінального кодексу, що криміналізують катування як злочин проти людяності, та чітко кваліфікувати злочин катування як воєнний злочин у статті 438 Кримінального кодексу.

Читайте також: Правозахисники просять парламент доопрацювати статтю про катування в Кримінальному кодексі, щоб вона не суперечила міжнародним стандартам

Тим часом робочій групі з питань розвитку кримінального права можна надіслати чіткі, лаконічні, конструктивні зауваження або пропозиції стосовно удосконалення положень проєкту нового Кримінального кодексу України через форму, розміщену на сторінці КМЄС.  Члени робочої групи за можливості намагатимуться розглянути усі висловлені думки та надати відповіді на найбільш суттєві з них.

Як відомо, робоча група ставить за мету осучаснити та виправити недоліки чинного українського кримінального законодавства.