Брак приватності та персоналу: висновки Єврокомітету із запобігання катуванням про умови у психлікарнях та інтернатах України
В українських психіатричних лікарнях та інтернатах для дорослих з інвалідністю здебільшого задовільні умови, проте бракує фахового персоналу. У багатьох недієздатних людей опіка оформлена на директорів закладів, що не гарантує неупередженість таких опікунів.
Про це йдеться в опублікованій доповіді Європейського комітету із запобігання катуванням, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (ЄКЗК).
Фото: фейсбук Офісу Ради Європи в УкраїніУ доповіді ЄКЗК описані умови утримання та поводження з людьми, яких примусово госпіталізували та лікують у психіатричних лікарнях та будинках соціальної опіки (інтернатах та пансіонатах) для людей з інвалідністю та старшого віку. Висновки зроблені під час візиту до України з 26 травня по 6 червня 2025 року.
Делегація відвідала психіатричні лікарні у Львові (клініка психічного здоров’я “Кульпарків”), селі Орлівка (Рівненська область) та селищі Глеваха (Київська область), Грушківський психоневрологічний інтернат (Львівська область), Вінницький обласний пансіонат для осіб з інвалідністю та похилого віку та Барабойський психоневрологічний будинок-інтернат (Одеська область). У закладах у Вінниці та у Львівській області перебували чимало людей, евакуйованих зі сходу України після початку повномасштабної агресії.
У доповіді зазначається, що Комітет не отримав жодних заяв щодо фізичного жорстокого поводження з боку персоналу у цих закладах:
“Загалом там панувала спокійна атмосфера, делегація відзначила добрі стосунки між персоналом та пацієнтами чи мешканцями. Конфлікти між пацієнтами чи мешканцями траплялися час від часу, однак не були серйозними, і персонал реагував оперативно та належним чином”.
У закладах облаштовані різні умови проживання. У відділеннях після ремонту (наприклад, у Львові та Глевасі) люди проживали в добре мебльованих і затишних кімнатах на 20–35 квадратних метрів. Кожні дві–три палати мали спільну ванну кімнату з душем, хоч і не всі з них були повністю доступні для пацієнтів з обмеженою мобільністю. У відділеннях без ремонту умови були гірші – наприклад, кімнати були тісні, бракувало місць для зберігання особистих речей та приватності.
“Відсутність приватності була особливо вражаючою в Орлівці, де спальні не мали дверей, а на вікнах не було штор (навіть у туалетах та душових у чоловічих відділеннях, включаючи ті, що розташовані навпроти жіночого відділення)”, – звертається увага у звіті.
Делегація виявила, що у психіатричних лікарнях загалом вистачає медичного персоналу, проте в інтернатах є потреба у більшій кількості лікарів, медсестер і санітарів. В обох типах закладів бракує фахівців із реабілітації, психологів та соціальних працівників. У відвіданих закладах людей переважно лікували фармпрепаратами. У ЄКЗК закликають українську владу залучати більше кваліфікованого персоналу, щоб розширювати спектр терапевтичних підходів та психосоціальної реабілітації.
У звіті йдеться, що в жодній із психлікарень не ізолювали пацієнтів, проте інколи вдавалися до механічної фіксації на короткий строк – лише як крайній захід.
“У двох лікарнях пацієнтів нерідко фіксували на очах в інших пацієнтів. Крім того, медичний персонал інколи звертався до поліціянтів із проханням допомогти зафіксувати пацієнта. Необхідно вжити заходів для усунення цих практик”, – зауважили в комітеті.
У доповіді відзначається позитивна практика: всі пацієнти мали доступ до правової допомоги (здебільшого за призначенням суду), і судовий розгляд завжди проводився. Правової бази загалом дотримувалися у трьох інтернатах, проте мешканці не отримували достатньо роз’яснень про договори, підписані із закладом.
У комітеті висловили стурбованість, що, попри неодноразові попередні рекомендації, у багатьох юридично недієздатних мешканців трьох відвіданих інтернатів функції опікуна виконував директор закладу.
“Українські органи влади повинні шукати альтернативні рішення, які б краще гарантували незалежність та неупередженість опікунів, а також усунути інші виявлені недоліки”, – йдеться у доповіді.
Нагадаємо, ZMINA писала, що в Україні налічується близько 40 тисяч людей, яких суд визнав недієздатними, внаслідок чого вони втратили низку прав – від вибору, де жити і як лікуватися, до можливості одружитися і голосувати. Правозахисники звертають увагу, що чинна система недієздатності в Україні потребує повної перебудови на засадах підтриманого прийняття рішень.
Раніше ZMINA повідомляла, що в Україні 27 лютого презентували Стратегію реформування інтернатів для дорослих, яку уряд схвалив в кінці 2024 року. Цей документ передбачає створення умов для більш незалежного проживання людей з інвалідністю у громадах, як цього вимагають зобов’язання України при вступі до ЄС.
