В Україні необхідно створити єдиний державний орган, який опікуватиметься питаннями пошуку, обліку та звільнення полонених – Коордштаб

Така інституція має координувати всі процеси, пов’язані з пошуком зниклих безвісти, ідентифікацією тіл загиблих і звільненням військовополонених, а також забезпечувати взаємодію з родинами та надавати їм необхідну підтримку.

Про це під час панельної дискусії “Виклики перед державою: системні рішення, яким довіряє суспільство” заявив секретар Координаційного штабу Дмитро Усов.

Дмитро Усов. Фото: фейсбук

За його словами, нинішній розподіл повноважень між різними органами ускладнює координацію та сприяє політизації процесів.

“Будемо відверті – за таких умов складно визначити відповідального за результат. В Україні фактично відсутня єдина інституція, яка формує і реалізує державну політику щодо людей, які перебувають під владою іншої держави”, – наголосив він.

Усов також звернув увагу на міжнародний досвід, де питаннями зниклих безвісти зазвичай опікується один орган.

“Практика інших держав показує ефективність об’єднання функцій – від пошуку й обліку до соціального супроводу – в одному органі. Це підвищує і результативність, і довіру суспільства“, – додає він.

Інші учасники дискусії обговорили проблеми державної політики, які безпосередньо впливають на ефективність пошуку та звільнення українців із російської неволі. Вони вказали на відсутність єдиного координаційного центру, дублювання функцій між відомствами та фрагментованість процедур. Зокрема, як у веденні обліку, так і в реалізації ухвалених рішень.

Окремо спікери зупинилися на питаннях ідентифікації тіл, обміну інформацією та підтримки родин, які змушені звертатися до різних установ у пошуках відповідей.

Учасники заходу зійшлися на думці, що Україні необхідна довгострокова стратегія, яка охоплюватиме весь шлях – від моменту зникнення людини до її повернення та подальшої реінтеграції.

Відомо, що станом на 23 лютого 2026 року в Україні статус зниклих безвісти за особливих обставин мають понад 90 тисяч людей.

Мова йде як про військових, так і про цивільних, серед яких дорослі та навіть діти.

Посадовці уточнюють, що під військовими мають на увазі службовців ЗСУ, Нацгвардії, Нацполіції, Держприкордонслужби, СБУ та розвідувальних органів. 

Нагадаємо, ухвалений у 2021 році Закон “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи” передбачає грошові виплати та інші види допомоги. Та отримати їх можна лише після оформлення статусу такої особи, який встановлює спеціальна комісія при Мінрозвитку. Досвід колишніх бранців свідчить, що через формулювання норм закону та регламент роботи комісії отримати такий статус вдається не всім звільненим цивільним. Найбільш вразливими в цьому сенсі є ті, кого звільнили поза обмінами та хто має самостійно доводити факт свого позбавлення волі.

Щоб розв’язати цю проблему та забезпечити базовою підтримкою всіх постраждалих, наприкінці грудня 2025 року Кабінет Міністрів України ухвалив постанову №1775 щодо першочергових заходів із підтримки цивільних, звільнених з незаконного утримання Росією. Зокрема, йдеться про грошову, медичну, реабілітаційну та правничу допомогу, а також соціальний супровід. У розробці постанови брали участь представники громадських організацій, зокрема Центру прав людини ZMINA.

Фото обкладинки: Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими