Заборона виселення ВПО з місць тимчасового проживання не гарантує сталого захисту права на житло – аналіз законопроєктів

У Верховній Раді зареєстровано два законопроєкти, які пропонують заборонити виселення внутрішньо переміщених осіб з місць тимчасового проживання (МТП) на період воєнного стану та після його завершення. Водночас експерти застерігають, що попри задекларовану мету — захист житлових прав ВПО — обидві ініціативи можуть мати протилежний ефект і загальмувати розвиток сталих рішень у сфері житлової політики.

Про це йдеться в детальному аналізі законопроєктів, підготовленому Коаліцією організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих внаслідок збройної агресії проти України. ">і

Фото: Дрогобицька районна військова адміністрація

Йдеться про законопроєкт №14219, зареєстрований 17 листопада 2025 року, та альтернативний до нього законопроєкт №14219-1 від 21 листопада. Станом на 29 січня 2026 року обидва документи перебувають на розгляді парламентського Комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій.

Обидва законопроєкти пропонують закріпити на рівні закону заборону виселення ВПО з МТП — упродовж дії воєнного стану та щонайменше шести місяців після його припинення. Автори ініціатив наголошують, що це має гарантувати людям житлову стабільність і захист від примусових рішень з боку органів влади чи балансоутримувачів приміщень.

Втім, як зазначають правозахисники, такий підхід суперечить уже затвердженій державній політиці у сфері внутрішнього переміщення. Місця тимчасового проживання за своєю природою є екстреним і тимчасовим рішенням, а не повноцінним житлом. Це визнає і Стратегія державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2025 року, яка передбачає поетапне розселення ВПО з місць компактного проживання та розвиток соціального і тимчасового житла.

“Водночас “консервація” практики тривалого проживання ВПО в МТП на рівні закону може призвести до формування закритих осередків ВПО, які не підтримують активних соціальних зв’язків із приймаючою громадою. Відповідно процес інтеграції та налагодження самостійного життя на новому місці для них може бути більш тривалим і складним”, — наголошують правозахисники.

Наразі питання заселення та виселення з МТП врегульоване постановою Кабінету Міністрів №930 від 1 вересня 2023 року. Документ визначає підстави для виселення — зокрема систематичне порушення правил проживання, наявність у ВПО придатного для проживання житла поза зоною бойових дій або тривалу відсутність без повідомлення адміністрації.

Законопроєкт №14219 фактично нівелює більшість цих підстав, запроваджуючи майже повну заборону виселення. Це, на думку експертів, створює ризики для безпеки інших мешканців МТП, адже унеможливлює реагування на систематичні порушення правил проживання.

Крім того, заборона виселення поширюється і на випадки, коли людина має у власності придатне для проживання житло в безпечному регіоні. Це може призвести до дефіциту місць у МТП для тих, хто справді не має альтернатив після евакуації.

Окрему занепокоєність викликає те, що законодавча заборона виселення може заблокувати процес трансформації МТП у більш сталі житлові рішення — соціальне житло, житло для тимчасового проживання або оселі підтриманого проживання. За чинним порядком виключення МТП з відповідного переліку можливе лише після переселення мешканців, однак нові законодавчі обмеження можуть значно звузити можливості органів влади діяти гнучко.

Законопроєкт №14219-1 пропонує ширше врегулювання — зокрема дає визначення МТП та вводить заборону виселення без надання іншого житла, насамперед для непрацездатних осіб. Однак у період воєнного стану ці гарантії фактично поширюються на всіх ВПО.

Попри певні відмінності, альтернативний законопроєкт також містить низку ризиків. Зокрема він не передбачає винятків для випадків тривалої відсутності особи в МТП і не робить чіткого розмежування між примусовим виселенням та виїздом за власною ініціативою. Це може спричинити правову невизначеність і додаткові зобов’язання для держави.

Крім того, обидва законопроєкти пропонують змінити підхід до оплати комунальних послуг, фактично перекладаючи цей обов’язок на ВПО або третіх осіб. Таке формулювання створює ризик звуження вже гарантованого механізму державної компенсації, що вже викликало зауваження з боку Головного науково-експертного управління парламенту.

Автори аналізу наголошують, що держава має інвестувати у довгострокові рішення — розвиток соціального та доступного житла, підтримане проживання, орендні програми та реальну інтеграцію людей у громади. Жоден із поданих законопроєктів у нинішній редакції не гарантує сталого захисту права ВПО на житло — і ризикує закріпити тимчасові рішення як постійну норму.

“Позитивний ефект, на досягнення якого спрямовані обидва законопроєкти, може бути досягнутий посиленням контролю за дотриманням виконання положень постанови №930, щоб убезпечити ВПО від безпідставного виселення або інших порушень їхніх прав”, – підсумовують експерти. 

З повним текстом детального аналізу можна ознайомитися за посиланням.

Нагадаємо, у вересні 2025 року уряд ухвалив рішення про виділення субвенції на ремонти та переоблаштування місць тимчасового проживання (МТП) для внутрішньо переміщених осіб. 1 млрд грн субвенції з державного бюджету спрямували на реконструкцію, реставрацію, ремонт і переобладнання нежитлових приміщень у житлові. Станом на 26 грудня 2025 року між громадами розподілили лише 535 млн грн, що становить 53,5% від загального обсягу субвенції. Невикористані кошти, відповідно до умов програми та Бюджетного кодексу України, повертають до державного бюджету.

Народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО Павло Фролов заявив, що причинами неповного освоєння коштів стали обмежений час – гроші виділили лише у вересні – та відсутність електроенергії після російських обстрілів, що ускладнило проведення робіт.