Як захиститися від SLAPP-позовів в Україні?

Наприкінці вересня 2025 року у Верховній Раді України було зареєстровано законопроєкт №14057, який містить зміни до Цивільного кодексу України. Попри технічну назву, документ одразу привернув увагу медіаекспертів і правозахисників. Адже законопроєкт серед іншого передбачає розширення можливостей для судового блокування матеріалів ще до їх публікації, запровадження надмірно широкого “права на відповідь”, а також можливість блокування вебсторінок онлайн-медіа як “засобу захисту” особистих прав.

Такі положення створюють передумови для попередньої цензури та зловживань судовими процедурами – саме тих явищ, які лежать в основі стратегічних позовів проти громадської участі (SLAPP). У разі ухвалення законопроєкту фігуранти журналістських розслідувань, державні службовці чи бізнес-компанії зможуть легше ініціювати судові справи з метою змусити медіа видалити або заблокувати критичний матеріал, ще до того як його зміст буде перевірено.

Крім того, нове тлумачення “права на відповідь” може стати інструментом для тиску на редакції, примушуючи їх публікувати позиції осіб, яких журналісти згадали у своїх матеріалах, навіть якщо інформація є достовірною.

У результаті, замість посилення правового захисту громадян, законопроєкт фактично підсилює інституційні ризики для свободи слова, відкриваючи нові можливості для юридичного переслідування журналістів, активістів та розслідувачів через SLAPP-механізми.

Проблема зловживань судовими позовами проти журналістів і громадських активістів не є новою для України. На нещодавній дискусії “Коли суд стає інструментом тиску: як захиститися від SLAPP-позовів“, організованій Міждисциплінарним науково-освітнім центром протидії корупції (ACREC) за підтримки Європейського Союзу та Міжнародного фонду “Відродження” у межах спільної ініціативи “Вступаємо в ЄС разом”, експерти, юристи та представники медіа обговорювали правові механізми захисту громадян, активістів і журналістів від подібних судових зловживань.

Саме на основі висновків цієї дискусії, аналізу реальних кейсів та в контексті законопроєкту №14057 ми підготували цю колонку, щоб пояснити, як працюють SLAPP-позови й що потрібно для ефективного захисту.

Що таке SLAPP-позови і як відрізнити їх від інших позовів?

SLAPP-позови (Strategic Lawsuits Against Public Participation) – це судові позови, які формально ґрунтуються на нормах цивільного чи кримінального права, але їхня справжня мета полягає в іншому – залякати, виснажити ресурсами або змусити мовчати журналістів, активістів чи громадських діячів, які порушують суспільно важливі теми.

Такі позови найчастіше подаються не заради перемоги в суді, а для того аби здійснювати психологічний тиск на відповідачів, відволікти їх від основної діяльності, та забрати час і гроші на захист.

“В Рекомендаціях Ради Європи щодо протидії використанню стратегічних позовів проти участі громадськості визначено індикатори, які можуть свідчити, що позов містить ознаки SLAPP. До прикладу, якщо позов подано щодо фактів, які містять офіційні докази; якщо позивач є впливовою особою; якщо до одного і того ж відповідача подано кілька позовів з тих самих підстав та щодо тієї самої інформації; якщо позов супроводжується атакою в медіа або іншими комунікаційно агресивними діями; якщо позов подається до журналіста, а не до поширювача інформації – медіа; якщо вчиняються позивачем процесуальні дії, які свідчать про зловживання своїми правами”, – пояснює Оксана Максименюк, медіаюристка, керівниця юридичного напряму ГО “Інститут розвитку регіональної преси”.

Наприклад, позов, який був заявлений до редакції “Слідство.Інфо”, містив зловживання процесуальними правами позивача, які проявлялись у штучній зміні підсудності справи шляхом залучення співвідповідача, який поширив матеріали журналістського розслідування у себе на сторінці в соціальній мережі. 

“Найбільш цікаво, що ця особа (співвідповідач) мала всього 2 публікації у себе на сторінці в соціальній мережі і предмет спору (розслідування) було закріплено через пару секунд після того, як їх було поширено. Крім того, позивач кілька разів забирав позов, до того часу поки він не потрапив на певного суддю (за допомогою системи автоматизованого розподілу судових справ)“, – додає Оксана Максименюк.

Що робити, якщо проти вас подали SLAPP-позов?

Коли журналіст або активіст отримує повістку до суду у справі, що має ознаки стратегічного позову проти громадської участі, перша реакція – це розгубленість або ігнорування. Водночас саме від перших кроків залежить подальший результат справи. Важливо розуміти, що навіть якщо позов виглядає безпідставним, він може суттєво виснажити відповідача, якщо діяти непрофесійно чи хаотично.

Оксана Максименюк радить у таких ситуаціях діяти спокійно, але оперативно.

Насамперед, за її словами, потрібно звернутися за професійною юридичною допомогою до медіаюристів. Таку допомогу, наприклад, надають адвокати, які співпрацюють з ІРРП.

Наступний крок – це аналіз самого SLAPP-позову та додатків до нього з метою вибудування “правильної” стратегії захисту.

“Оскільки українське законодавство щодо протидії SLAPP-позовам наразі перебуває лише на стадії розробки, слід керуватися чинними правовими нормами, які вже передбачають окремі механізми захисту від таких позовів, хоча вони поки що не настільки ефективні, як хотілося б”, – каже експертка.

Передусім йдеться про процесуальні запобіжники, що дозволяють суду реагувати на зловживання правом з боку позивача (наприклад, якщо позов подано явно з метою перешкодити журналістській роботі або створити фінансовий тиск). Проте на практиці такі інструменти часто не працюють через небажання судів втручатися на ранніх стадіях розгляду.

До прикладу, у справі “Слідство.Інфо”, про яку згадувалось раніше, редакція подала до суду заяву про зловживання позивачем процесуальними правами з проханням залишити позовну заяву без розгляду. Однак суд відмовив у задоволенні вказаної заяви посилаючись на той факт, що в цьому випадку позивач буде позбавлений можливості захистити своє право у суді. Надалі заява про відвід судді також не була задоволена, що свідчить про неможливість захисту медіа до завершення повного розгляду справи в суді.

Звичайно, у процесі захисту від SLAPP-позовів варто уникати і типових помилок. Найбільшим ризиком у цьому контексті є недооцінка ситуації. SLAPP-позови нерідко виглядають “кумедно” або “явно безпідставно”, тож відповідачі нехтують юридичним представництвом або не готують належних доказів.

Проте навіть такі справи можуть затягуватися роками і створювати відчутний тиск на медіаредакції або активістів.

До найчастіших помилок, яких можуть припускатися журналісти або активісти, коли стикаються з подібними позовами, варто віднести:

• ігнорування позовів;
• не подання доказів до суду;
• не звернення до фахових адвокатів для захисту у суді.

Аби уникнути подібних позовів на майбутнє, варто, в першу чергу:

• публікувати достовірну та перевірену інформацію;
• не забувати зберігати докази, на яких ґрунтуються матеріали;
• залучати юристів для оцінки юридичних ризиків на стадії підготовки матеріалів до публікації.

Замість підсумків

Проблема SLAPP-позовів в Україні потребує системного вирішення не лише через індивідуальні зусилля журналістів, юристів чи громадських організацій, а й на рівні законодавчої політики. В умовах євроінтеграції Україна має унікальну можливість запровадити правові стандарти ЄС у сфері захисту свободи вираження поглядів і громадської участі, зокрема шляхом імплементації Анти-SLAPP директиви Європейського Союзу(Директива (ЄС) 2024/1069). Цей документ передбачає раннє відсівання безпідставних позовів, можливість компенсації відповідачам витрат на захист, а також запроваджує поняття “зловживання судовим процесом” як форму перешкоджання свободі слова.

Імплементація таких положень – це не лише технічне зобов’язання у межах переговорів про вступ до ЄС, а реальний крок до створення безпечних умов для журналістів і громадських активістів. Адже справжня європейська інтеграція – це про захист тих, хто говорить правду в інтересах суспільства.

Андрій Білецький, адміністративний директор Міждисциплінарного науково-освітнього центру протидії корупції НаУКМА