Квест за освітою: через що проходять діти з окупації, щоб навчатися в Україні, і як може допомогти держава

В Україні триває вступна кампанія до вишів, в межах якої абітурієнти з тимчасово окупованих територій (ТОТ) можуть вступити до 30 вересня. Проте на 11-й рік російсько-української війни молодь стикається з численними перешкодами – від інформаційної ізоляції, небезпек виїзду з окупації до бюрократичних перешкод з боку України. 

ZMINA детально пояснює, які системні проблеми існують у доступі дітей до української освіти та як їх усунути для забезпечення рівних освітніх можливостей. 

19-річній Світлані з окупованого Криму вдалося виїхати з півострова взимку цього року. (З міркувань безпеки ім’я та інші ідентифікуючі дані героїні змінені. – Ред). Дівчина розповіла виданню ZMINA, що, проживаючи в Криму, вона усвідомлювала відсутність перспектив для себе. 

“Тобі усюди в обличчя сунеться російська пропаганда. Якщо ти не за Росію, то тобі вона втричі огидніша. Вони (російські окупанти. – Ред.) бомблять моїх родичів і розповідають при цьому, як вони “рятують”. Там немає майбутнього. Ти там можеш завершити університет і далі їдеш в Росію, що для мене взагалі не є перспективою, або залишаєшся в Криму і працюєш в супермаркеті або в окупаційних адміністраціях. Але навіщо мені це? Туризму, який був за України, там вже немає. Навіть самі росіяни через війну бояться їхати в Крим”, – розповідає Світлана. 

Дівчина роками заощаджувала гроші, щоб виїхати на підконтрольну Україні територію. За її підрахунком, дорога з Криму до Києва разом з проживанням, харчуванням та таксі до кордону обійшлася їй приблизно у 60 тисяч гривень.

“Я завжди знала, що хочу поїхати в Україну,з і довго готувалася до цього. Я планувала це зробити ще до 18 років, але завадило повномасштабне вторгнення. А так довелося чекати повноліття“, – розповідає Світлана. 

За оцінкою Центру громадянської просвіти “Альменда”, на всіх тимчасово окупованих територіях можуть проживати 1,6 млн українських дітей.

В умовах російської окупації доступ до української освіти дітям з ТОТ нагадує справжній квест, і правозахисна спільнота щороку надає міністерствам рекомендації про те, як можна полегшити переїзд та інтеграцію молоді на підконтрольній уряду України території. 

Читайте також: Офіс Омбудсмана просить уряд усунути системні проблеми в доступі молоді з окупації до української освіти

У травні Коаліція правозахисних організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих від збройної агресії РФ проти України і , також окреслила та обговорила виклики доступу дітей в окупації до української освіти. Оцінка становища українських дітей на ТОТ, зроблена коаліцією, збігається із висновками Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, який оприлюднив окрему спецдоповідь щодо права дітей на ТОТ на українську освіту. 

Під час обговорення учасники дискусії наголошували на тому, що діти на ТОТ стикаються із системною мілітаризацією, індокринацією, примусовою паспортизацією, русифікацією та знищенням української ідентичності. 

Як наслідок, Україна ризикує отримати покоління своїх громадян, яке після 11 років окупації не знатиме іншої правди, крім нав’язаної Росією.

Читайте також: Чому дітей та молодь з окупованих територій має підтримувати держава і не лише вона

Російська агресія також призвела до освітніх втрат серед українських дітей та молоді на окупованих територіях. Адже РФ усупереч міжнародному праву змінила систему освіти на цих територіях з українських стандартів на російські та прицільно знищує всю українськомовну літературу. Тож діти та молодь не мають можливості навчатися за друкованими матеріалами. 

Світлана розповідає, що вона до восьми років чула українську мову і розуміла її. Але тільки на вільній території вона може безпечно її вивчати. Наразі вона інтенсивно її вивчає, готуючись до вступу в один із університетів у Києві.  

Інформаційна ізоляція дітей та молоді

Обмежений доступ до сайтів українських університетів та Міносвіти через блокування з боку країни-агресора сприяє інформаційній ізоляції дітей та молоді на ТОТ. Особливо гостро ця проблема стоїть для учнів та  абітурієнтів з територій, що перебувають у тимчасовій окупації, починаючи з 2014 року.

Російська Федерація робить усе можливе, щоб підтримувати цю ізоляцію та обірвати зв’язки громадян України зі своєю державою задля асиміляції та демографічних змін на ТОТ. Через накладені в американській юрисдикції санкції неможливо також тарегтовано проінформувати через соцмережі дітей про освітні можливості в Україні. Тож саме інформування про це є для держави Україна та громадськості чи не одним з найголовніших викликів. 

Розповідь Світлани підтверджує тотальну інформаційну блокаду на Кримському півострові. Адже про те, що вона могла б навчатися онлайн в українській школі, ще перебуваючи в Криму, вона дізналась лише, коли їй вдалося виїхати на підконтрольну уряду України територію.

“А звідки я могла знати, що я мала зарахуватися в українську школу і дистанційно навчатися там? Я цього не знала ні в Криму, ні навіть у Києві, коли я лише приїхала сюди, аж допоки мене ґрунтовно не проконсультувала правозахисниця з Ялти Валентина Потапова. Я буду намагатися цього року вступити в університет, але я не знаю, чи у мене це вийде, бо мені потрібно ще доскладати предмети в українській школі”, – розповідає дівчина.

Вона рекомендує громадським організаціям, які працюють із питаннями реінтеграції окупованих територій, розміщувати свої контакти для консультацій одразу у відділеннях Державної міграційної служби. Адже перше, що роблять діти та молодь, які приїхали з окупації, це йдуть в ДМС за українським паспортом.

Читайте також: З 2014-го до 2023 року лише 4% кримських дітей отримали українські документи про освіту

Світлана також пояснює, що проблема полягає не cтільки в блокуванні доступу до українських сайтів, скільки в самій небезпеці відвідувань таких сторінок.  

“Це дуже легко вираховують російські силовики, і було вже кілька випадків переслідувань за це. Однолітки бояться навіть шукати таку інформацію. На момент мого виїзду там був заблокований майже повністю YouTube. Навіть із VPN відео не завантажувалися, оскільки Росія сама ж собі блокує YouTube. Так само Google та WhatsApp жахливо працювали”, – розповідає Світлана. 

За її словами, на момент її виїзду з Криму на півострові погано працювали VPN-сервіси. 

“Працювали тільки дуже класні, платні, але завантажити їх із Google Play було непросто. Не можна було завантажити перші п’ять і випробовувати, який із них працює. Потрібно було спеціально окремо дізнаватися, який саме буде працювати на той момент”, – розповідає Світлана.

З її пояснень випливає, що вона розцінювала такі умови як відсутність доступу до інформації про українську освіту.

“В Криму я думала, що з усім вже розберуся на місці, коли приїду в Україну і буду в безпеці”, – каже вона. 

Світлана констатує, що діти, які народилися в окупації, навіть не знають, що вони можуть вступати в українські виші. Якщо батьки не проукраїнські і хтось із родичів чи друзів на вільній території України не розкаже їм про навчальні можливості, то вони так і не дізнаються. 

“Це добре, що я застала Україну. Російська окупація почалася, коли мені було вісім. А тим, кому було 5 або 6 років, майже не пам’ятають Крим за України. Вони відповідно не усвідомлюють, що вони – українці, яких окупували, і що вони можуть вступати в українські університети. Це поширена проблема. У них ще більша невизначеність”, – розповідає кримчанка. 

За офіційними даними Міносвіти, у 2024 році з усіх тимчасово окупованих територій, а також з населених пунктів на лінії розмежування та територій ведення бойових дій вступило 11 325 абітурієнтів. Утім, дані свідчать про спадаючу динаміку вступників із Автономної Республіки Крим. Минулого року таких вступників було – 50. Представниця Президента України в АРК Ольга Куришко назвала цю цифру катастрофічною. 

Вища освіта

Водночас експертка з питань внутрішнього переміщення Марія Красненко відзначає низку позитивних змін у сфері вищої освіти для абітурієнтів з ТОТ у порівнянні з періодом після 2014 року. Станом на сьогодні, зокрема, вони мають такі можливості: 

• Майбутні студенти з ТОТ мають гарантоване право на бюджетне місце та стипендію.
• Є можливість вступу без документів українського зразка.
• Вступники з ТОТ можуть не складати національний мультипредметний тест (НМТ), замість цього на базі університету у них буде вступне випробування у формі співбесіди. 
• Спрощена система діє також і під час вступу до закладів фахової передвищої освіти.
• Є можливість подачі документів і складання іспитів особисто чи онлайн.
• Зарахування і вступ можуть відбуватися дистанційно й анонімно.

Крім того, у 2025 році діє оновлений Порядок прийому до закладів вищої освіти, згідно з яким за спрощеною процедурою (без НМТ) можуть вступити не лише ті, хто на даний момент мешкає на окупованих територіях, а й ті, хто виїхав звідти після 1 січня 2025 року. Ті, хто виїхав до цієї дати, вступають на загальних умовах, тобто мають складати НМТ. Вони не матимуть гарантованого права на бюджет, але можуть розраховувати на переведення, якщо з’являється вільне бюджетне місце. 

Читайте також: Став відомий порядок прийому у 2025 році на навчання в університети та коледжі для абітурієнтів з окупованої території

Утім, експерти, правозахисники та Офіс уповноваженого вказують, що попри згадані пільги і спрощення, все ще лишається низка бар’єрів у доступі до української освіти. 

Виїзд з окупації як головна перешкода для навчання

Офіс омбудсмана називає питання організації безпечного виїзду з окупації першочерговою проблемою у доступі дітей та молоді до української освіти. Абітурієнти та їхні батьки змушені проходити через фільтраційні пункти держави-агресора, а території регулярно зазнають обстрілів.

Процес перетину кордонів Російської Федерації і Республіки Білорусь залишається ускладненим. Правозахисникам відомі випадки відмови у перетині з боку уповноважених органів Республіки Білорусь через відсутність українських документів. Щоб вирішити цю проблему, потрібно звертатись до закордонної дипломатичної установи України для отримання довідки на повернення, і цей процес не завжди закінчується успішно.

Читайте також: Пункт пропуску Доманове–Мокрани лишається найбезпечнішим шляхом виїзду з окупації – волонтери

Ситуація ускладнюється непередбачуваністю витрат на території РФ і Білорусі, де абітурієнтів також можуть піддавати додатковій перевірці та залякуванню. Особливо вразливою категорією є вступники без супроводу батьків, які зіштовхуються з юридичними складнощами оформлення документів.

Світлана виїжджала з Криму через Туреччину та Молдову. Утім, за її словами, молдовські прикордонники не хотіли її пропускати до українського кордону, оскільки у неї не було посвідчення особи на повернення в Україну, так званого білого паспорта. 

“Я довго сперечалася із молдовськими прикордонниками. Вони казали, що мене не пропустять в Україну українські прикордонники, тому і вони не пропускають. Я їм пояснювала, що я не знала, що мені потрібно було оформлювати цей документ. Як я, проживаючи в окупації із заблокованими українськими сторінками, могла дізнатися, що мені потрібно було у консульстві робити “білий паспорт”. У мене було на руках лише свідоцтво про народження. Після довгих суперечок вони мене все ж таки пропустили”, – згадує Світлана. 

У травні прессекретар Державної прикордонної служби Андрій Демченко пояснював, що якщо громадянин України зміг дістатися українського кордону, навіть без документів, українські прикордонники мають пропустити його на територію своєї країни.

Головна координаторка ГО “Донбас SOS” Віолета Артемчук , яка консультує українців в окупації через гарячу лінію організації, каже, що під час планування виїзду молодь стикається з численними бюрократичними перешкодами та відсутністю чіткої інформації про процедури.

Правозахисниця наголошує, що структурованість та чіткість інформації допомагає молоді при ухваленні рішення виїзду з окупації. З посиланням на дані організації “Схід SOS”, Віолета Артемчук повідомила, що вступники на ТОТ шукають у гуглі в першу чергу не університет чи інформацію, як скласти іспити, а саме інформацію, як виїхати з окупації. 

“На основі інформації, яку вони бачать, вони ухвалюють рішення про виїзд або невиїзд. Нам як громадській організації хотілося б відповідати чітко і структуровано нашим додзвонювачам із ТОТ. Але якщо у пов’язаних із Пенсійним фондом питаннях ми можемо уточнити інформацію у цьому відомстві, то у питаннях документів щодо виїзду наразі немає у кого уточнити. Ми намагаємося уточнити, але нам ніхто з відомств та міністерств не надає чітких відповідей”, – пояснює правозахисниця. Вона навела приклади питань, які молодь з ТОТ найчастіше ставить операторам гарячої лінії: 

• Якщо в мене тільки свідоцтво про народження, чи пропустять мене?
• Що таке посвідка на повернення в Україну? Мені її точно видадуть? А скільки часу мені на неї чекати?
• Якщо мою особу не підтвердять і паспорт не видадуть, куди мені діватися і куди мене будуть депортувати?” 

“В нас немає відповідей на ці питання. Не тому, що ми погані або погано шукаємо, а тому, що українські відомства не надають чітких відповідей. До прикладу, ми запитуємо МЗС України, які документи має взяти із собою дитина, яка буде їхати за посвідкою на повернення в українське консульство у Мінську? Нам відповідають, що вони кожен випадок розглядають окремо. Це вони нам можуть таке сказати. Якщо ми таке будемо говорити на гарячій лінії, що має думати людина? Відчувати невизначеність власної долі?” – запитує Артемчук. 

Директорка з адвокації Центру прав людини ZMINA Альона Луньова погоджується, що відсутність чіткої інформації – це не проблема громадських організації, а відповіді на кшталт “ви приїжджайте, а ми там розберемося” не є якісною комунікацією з дітьми та молоддю на ТОТ з боку держави. 

Світлана каже, що розуміє, чому люди відчувають невизначеність під час виїзду. Зі свого боку каже, що вона б все одно поїхала на вільну територію України, оскільки розуміла, що в окупації у неї не буде “нормального життя”. 

“В мене багато друзів в окупації, в яких така ж сама ситуація. Багато хто сумнівається, тому що їм страшно. У них тут немає родичів на вільній території. Це мені пощастило, що у мене є тут у Києві родичі, які свого часу виїхали з Криму і які на мене мене чекали. От якби в мене тут не було жодного родича, я б дійсно подумала, чи виїжджати”, – розповідає Світлана. 

Читайте також: “Навчатися в Києві було моєю мрією”: як Україна залучає абітурієнтів з окупованих і прифронтових територій

Віолета Артемчук рекомендує уряду створити можливість для подання такими дітьми необхідних документів дистанційно та заздалегідь, щоб вони не проводили тривалий час у Мінську, чекаючи на посвідку на повернення в Україну. 

У “Донбас SOS”  також хотіли б, щоб МЗС України визначив чіткий перелік документів для отримання посвідки на повернення. У відомстві кажуть, що для цього підійде будь-який документ українського зразка з фотокарткою. Утім, як вказують правозахисники, в окупації вже є діти, які ніколи не мали таких документів. У них є лише російські “документи” із фотокарткою. 

Крім того, молодь скаржиться, що в українських консульствах великі черги. У “Донбас SOS” рекомендують МЗС України пріоритизувати заяви на повернення в Україну для цієї категорії громадян. 

Благодійний проєкт Helping to Leave допомагає молоді виїжджати з окупації. На сторінці проєкту можна звернутися по допомогу і зробити пожертву для виїзду співгромадянина. 

Представниці Helping to Leave Діна Уріх відомі випадки, коли батьки не надають дітям згоди на виїзд. Раніше підлітки 16–18 років могли виїжджати без дозволу батьків з території Росії, але наразі будь-яка особа до повноліття потребує письмової згоди батьків.

“У нас є звернення за місяці до того, як людині виповниться 18 років. Вони вже планують і чекають повноліття. За останні два місяці зафіксовано 10 випадків, коли люди виїжджали буквально через п’ять днів після повноліття”, – розповідає вона.

Діна Уріх також підтверджує відсутність якісної комунікації з боку держави для того, щоб діти та молодь могли ухвалювати відповідні рішення. 

“Коли працював коридор між Росією та Україною в Сумській області, через який ми повертали людей до 6 серпня 2024 року, про нього була інформація на сторінці Мінреінтеграції. Ми оновлювали цю інформацію, відомості про маршрут були актуальними. Зокрема як працює коридор, на що можна розраховувати тощо. Наразі про Волинський коридор, наскільки мені відомо, немає жодної офіційної інформації, на яку людина може розраховувати”, – розповіла Діна Уріх.

Як відомо, після реорганізації Мінреінтеграції, комунікація із громадянами України в окупації перейшла до Мінрозвитку. 

Читайте також: Омбудсман розкритикував реорганізацію Мінреінтеграції, що погіршило захист постраждалих від війни

Пізнє затвердження порядків вступу

Серед системних проблем, які впливають на доступ до освіти абітурієнтів з ТОТ, Офіс уповноваженого називає запізніле ухвалення Міносвіти порядків прийому на навчання для здобуття вищої та фахової передвищої освіти. Вони затверджуються зазвичай у березні, а цьогоріч Міносвіти затвердило порядок аж у квітні.

Такі пізні строки суттєво ускладнюють процес планування, оскільки вступники не мають чіткої інформації про правила та вимоги, вказують в Офісі уповноваженого.

“Ці затримки також впливають на підготовку необхідних інформаційних матеріалів, організацію вступної кампанії загалом та створюють додаткові труднощі для всіх учасників процесу”, – йдеться у спецдоповіді Омбудсмана.

Крім того, Офіс уповноваженого вказує, що, окрім блокування Росією українських сайтів, абітурієнти з ТОТ почасти бачать застарілу або неповну інформацію про вступ на сторінках українських університетів, що також ускладнює ухвалення рішень щодо вступу.

Фінансові виклики абітурієнтів та студентів з ТОТ

Згідно з результатами комплексного опитування студентства, яке провів релокований з Криму Центр громадянської просвіти “Альменда”, кожному другому студенту грошей вистачає лише на їжу і проїзд, а кожному п’ятому й на це бракує. Третина студентів з ТОТ працює паралельно з навчанням, що може впливати на якість навчання.

“Фокус уваги вступника/студента зміщується на необхідність забезпечувати себе. А час, який має бути відведений на здобуття якісної вищої освіти й інтеграції в нове суспільство, стає часом для заробітку”, – пояснили представники Уповноваженого.

Для частини родин з окупації необхідні на переїзд видатки є непідйомною сумою. Наразі в Україні відсутні інструменти фінансової підтримки від урядових і неурядових організацій для молоді, що наважується на виїзд задля здобуття освіти.

Проблема з документами українського зразка

В Офісі уповноваженого вказують, що батьки та діти досі мають труднощі із оформленням свідоцтва про народження, яке є основним документом для зарахування до шкіл та реалізації інших прав.

Для громадян в окупації судова процедура отримання українського свідоцтва занадто складна, дороговартісна та потребує виїзду на підконтрольну територію України, а Верховна Рада досі не ухвалила законопроєкт №9069, щоб спростити реєстрацію факту народження дитини. 

Читайте також: “Неіснуючі”: як молоді переселенці з окупованих територій мають доводити українське громадянство

Викликом лишається відсутність документів, що посвідчують особу. Особливо ця проблема стосується територій, що були тимчасово окуповані до повномасштабного вторгнення. В Офісі уповноваженого прогнозують, що за кілька років аналогічна проблема може стосуватись і територій, що окуповані з 24 лютого 2022 року: молодь, що досягла 14-річчя, не матиме ID-карток.

Експерти вказують, що в Україні досі відсутні дієві інструменти верифікації людини. Чинний механізм передбачає залучення двох осіб для підтвердження особистості, це стає перешкодою для молоді без контактних осіб на підконтрольній Україні території. Не завжди отримання українських паспортів для молоді з окупації є успішним, і тоді вони змушені судитися з державою в українських судах. 

Читайте також: Як громадянам в окупації отримати паспорт України

Діна Уріх розповіла про історію повнолітньої дівчини, яка виїхала з тимчасово окупованого Криму в Польщу зі свідоцтвом про народження. В українському консульстві їй сказали, що не можуть підтвердити її особу, її батьків також немає в реєстрах. Дівчина зверталася за підтримкою до державних інституцій, зокрема до Уповноваженого Верховної Ради з прав людини, на що вона отримала відповідь, що їй потрібно звернутися в суд. Дівчина вже понад рік перебуває у Польщі. 

Без українського паспорта така молодь не може вчитися, працювати, отримати статус внутрішньо переміщеної особи, відкрити банківський рахунок, отримати безоплатну медичну допомогу або ж навіть орендувати житло. 

Потреба у цілісній державній політиці

Правозахисна спільнота наголошує, що формування цілісної державної політики із захисту українських дітей і молоді, які проживають в окупації, на сьогодні є критично важливим. Вони наполягають на розробці та впровадженні тих заходів, які дозволять підтримувати зв’язки українців в окупації зі своєю державою та підтримувати охочих виїхати з окупації на вільну територію України. 

Читайте також: Потрібні нові механізми доступу до освіти для молоді з тимчасово окупованих територій – Куришко

Коаліція наполягає на необхідності розробити Концепцію доступу до освіти для дітей з ТОТ України, яка має передбачати комплекс заходів для подолання освітніх втрат, адаптації до українського контенту, розвитку громадянської стійкості та протидії дезінформації.

Крім того, правозахисники вважають, що необхідно запровадити цільові програми підтримки – зокрема короткострокові інтеграційні курси зі стипендіями, які дозволять молоді швидше адаптуватися до українського освітнього середовища та ринку праці.

Не менш важливим є інформаційний супровід таких ініціатив, зокрема кампанії Міносвіти, які мають стимулювати зацікавленість і довіру серед дітей і батьків, які перебувають на ТОТ.

Крім того, важливо враховувати, як діти із ТОТ сприймаються на підконтрольній території України, де можуть бути упередження щодо них, зокрема через інформаційну блокаду росіян та відповідно недостатній рівень інформування серед громадян.

Важливо також зберігати та підтримувати переміщені освітні заклади, які дають можливість дітям з ТОТ навчатися за українською програмою, а освітні центри “Крим-Україна” та “Донбас-Україна” реформувати у єдиний координаційний освітній центр. Такий центр має забезпечити інтеграцію учнів і студентів з усіх окупованих територій та сприяти їхньому безперешкодному доступу до освіти після виїзду.

“Це небо і земля”

Наостанок ми запитали Світлану, яка наважилась на складний виїзд заради доступу до освіти, чи вартувало це таких зусиль та ресурсів. Адже тільки на переїзд на підконтрольну територію вона витратила 60 тисяч гривень, і це суттєва сума.

Дівчина каже, що у жодному разі не шкодує, що переїхала в Київ:

“Ви не розумієте, як це жити в російській окупації, поки ви це не побачите. Поки сам туди не приїдеш, не зрозумієш, наскільки у тебе обмежені свободи, свобода вибору. Там ти живеш, ніби під куполом. А тут у мене відчуття, що увесь світ відкритий для тебе і ти живеш, як людина на європейському рівні”. 

Читайте також: Діти з ТОТ або після депортації отримуватимуть одноразову допомогу у 50 тисяч гривень для реінтеграції

Світлана радить дітям та абітурієнтам виїжджати з окупації.

“Я раджу усім нічого не боятись. Навіть якщо виникають якісь проблеми з документами, це вартує того. Навіть якби мені сказали, що у мене будуть додаткові проблеми, я б все одно сюди приїхала. Якщо ти хочеш нормального життя, будь ласка, виїжджай. Згадуй, бро, що ти – українець і просто їдь. Як би страшно не було, воно окупиться. Тут у п’ять разів крутіша освіта. Мої друзі, які тут навчаються, підтверджують, що вона на європейському рівні. Це небо і земля. Тут наш менталітет і дуже багато можливостей”, – резюмує вона і висловлює жаль, що не всі діти в окупації дізнаються про ці можливості.