Правозахисна спільнота в Україні закликала нардепів не підтримувати законопроєкти щодо міжнародних злочинів, вказавши на низку їхніх недоліків

Правозахисні коаліції “Україна. Пʼята ранку” та глобальної ініціативи “Трибунал для Путіна” закликали депутатів Верховної Ради не підтримувати прийняття законопроєктів, які мають на меті регулювати розгляд міжнародних злочинів на національному рівні окремим законом.

Про це йдеться у першій спільній заяві двох коаліцій.

5 грудня 2024 року Верховна Рада прийняла законопроєкти “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини” (№11538) та “Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України у зв’язку із прийняттям Закону України “Про кримінальну відповідальність за міжнародні злочини”” (№11539) за основу у першому читанні. 

Представники правозахисних організацій, які тривалий час працюють задля забезпечення відповідальності за міжнародні злочини, вчинені в умовах збройної агресії проти України, вважають, що прийняття цих законопроєктів не сприяє майбутнім розслідуванням та ставить під сумнів перспективу вже відкритих кримінальних проваджень.  

Вони запевняють, що пропонований у законопроєктах підхід регулювати розгляд міжнародних злочинів на національному рівні окремим законом є невиправданим.

Також правозахисники акцентували, що самі проєкти не врахували позицію суддів, прокурорів, слідчих та суспільства, і в реальності зведуть нанівець чимало ефективних процесів правосуддя.

Вони закликали нардепів не підтримувати прийняття законопроєктів  №11538 та №11539 з низки причин.

По-перше, на їхнє переконання, ці проєкти можуть підірвати розслідування найтяжчих злочинів в Україні. 

Вони зазначили, у разі прийняття цих документів слідчим, прокурорам та суддям потрібно буде застосовувати новий окремий закон до фактів, що мали місце після прийняття №11538 та №11539, а Кримінальний кодекс (КК) та Кримінально процесуальний кодекс (КПК) – до тих, що були раніше. 

Автори заяви запевняють, що законопроєкти містять плутану термінологію, яка подекуди не узгоджується із міжнародним правом, зокрема Римським статутом Міжнародного кримінального суду. 

По-друге, вони зазначають, що законопроєкти у разі їхнього прийняття можуть бути визнані неконституційними. 

“Це означає, що введення законів у дію не буде гарантувати, що вони будуть запроваджені у сталу практику правосуддя”, – зазначили вони. 

Як акцентували правозахисники, Конституція України закріплює принцип верховенства права та визначає, що закони приймаються на основі Конституції України та мають відповідати їй. Його реалізація на практиці вимагає також юридичної визначеності, що зобов’язує до передбачуваності застосування правових норм та недопущення можливостей їх довільного трактування. 

Правозахисники наголосили, в Україні не передбачена можливість встановлення кримінальної відповідальності чи її деталізація інакше, ніж через внесення змін до чинного Кримінального кодексу України. 

“Прийняття окремого закону, який паралельно з дією КК буде визначати засади відправлення правосуддя щодо окремої категорії злочинів, може призвести до порушення юридичної визначеності на практиці, створити виклик для слідчих, прокурорів та суддів в частині застосування норм законодавства”, – пояснюється у заяві правозахисників.

Вони наголосили, що про це зазначав й науково-експертний висновок Апарату Верховної Ради, який “вочевидь, не було враховано під час розгляду законопроєкту”.

“Наявні проблеми із законопроєктами неможливо вирішити правками між першим та другим читаннями, оскільки вони стосуються самої їхньої суті. Регламент парламенту не дозволяє настільки докорінне перероблення законопроєктів між першим та другим читанням. До того ж автори №11538 та №11539 не були й раніше відкриті до обговорення, тож навряд можна розраховувати на погодження радикальних змін, ще й у короткий період, що залишився для внесення правок до другого читання”, – йдеться у заяві. 

Правозахисні коаліції закликали народних депутатів не приймати законопроєкт №11538 та пов’язаний з ним №11539 від 2 вересня 2024 року та відновити ґрунтовні обговорення, щоб знайти оптимальний шлях імплементації положень Римського статуту в українське законодавство.