“Казкова країна з чарівниками”: як державні медіа Білорусі використовують українських дітей з окупованих територій у пропаганді
Діти з окупованих територій України, яких вивозять на так зване оздоровлення та реабілітацію до Республіки Білорусь, майже завжди стають героями пропагандистських сюжетів, які створюють білоруські державні медіа.
Загалом темами таких репортажів є антиукраїнська мілітаризація дітей та їхня готовність воювати проти України, відсутність в Україні системної медицини, тому нібито дітей і везуть до Білорусі, щоб там оздоровити, а також тема “триєдності” українського, російського та білоруського народів.
Водночас про жодну повагу до приватності дітей та стану їхньої психіки під час знімання таких сюжетів не йдеться. У деяких репортажах називають ім’я та прізвище дитини, у деяких – ім’я, місто, звідки дитина приїхала, та вік. До того ж діти регулярно на камеру розповідають про обстріли та поранення, яких зазнали вони самі або їхні близькі.
ZMINA дослідила білоруський медіапростір і розповідає, як саме в Білорусі використовують українських дітей з ТОТ задля поширення російських наративів.
Довести до сліз
Доволі часто в білоруських медіа з’являються сюжети, в яких діти з окупованих територій плачуть, розповідаючи про пережите під час війни. І пропагандисти не переймаються через те, що таке фільмування може призвести до психологічної травми та ретравматизації дітей. Адже вони регулярно згадують про те, що діти, ймовірно, бажають забути – про обстріли та поранення, про загибель близьких.
Наприклад, цей репортаж державного каналу ОНТ і про “дітей з особливою долею, які проходять реабілітацію в Білорусі”. У відео дівчинка років 11–12, титрована як Вероніка з Горлівки, мусить розповідати про свою подругу, яка загинула, коли пішла по хліб. Під час знімання дитину буквально доводять до сліз.
Вероніка з Горлівки. Джерело: ОНТТе саме відбувається і на самому початку відео на ютуб-каналі Белтелерадіокомпанії (національна державна телерадіокомпанія Республіки Білорусь). Уже на перших секундах дівчинка говорить, що це для неї “болюча тема”, інша дитина плаче. Однак авторка репортажу Дар’я Рачко продовжує тиснути на дітей і ставити провокативні запитання, розпитуючи їх про обстріли, питає, чи їм було страшно і чи є нормою вибиті вікна. Загалом увесь свій репортаж Рачко побудувала на ретравматизації дітей з окупованих територій.
Так само діє і її колега Анастасія Бенедисюк у пропагандистському псевдодокументальному фільмі “Донбас. Білорусь поруч”. Особливо показовим є її інтерв’ю з 11-річним хлопчиком Давидом з Маріуполя. У першій серії того самого фільму показано, як дівчата, чиї імена не називають, плачуть на камеру.
Російські наративи
Ще одна група пропагандистських сюжетів у Білорусі будується навколо тверджень, що “укронацисти вбивають російських дітей”, Росія їх рятує, Білорусь – казкова тиха країна, а організатори вивезення – чародії, які лікують і допомагають забути жахи так званої СВО.
Так, на відео, опублікованому в одному з телеграм-каналів, діти з окупованої Херсонщини, які відвідали РБ у березні 2024 року, показують паспорти РФ під коментар Олексія Талая: “Це російські діти з російськими паспортами”.
Джерело: телеграм-канал Олексія ТалаяАбо пропагандистський сюжет групи телеканалів “СТВ | Новости Беларусь” і , у якому зроблено акцент на історіях мінно-вибухових травм, що отримали діти, зокрема Святослав Ричков. Святослав розповідає про те, що осколкове поранення в легені отримав, коли з танка ЗСУ обстріляли їхній паркан. А потім стверджує, що “укропи” до нього навіть швидку не пускали й казали “нехай помирає”.
Проте насправді після драматично описаного журналісткою поранення Святослава Ричкова саме українські військові евакуювали його до військового шпиталю в Бахмуті. А потім у реанімаційному вагоні медичного потяга доправили до лікарні Святого Миколая, що входить до Першого медичного об’єднання Львова.
В іншому випадку на програму радіо “Білорусь” і “Ето другоє”, яку вела Ксенія Лебедєва, привели 11 дітей і відрекомендували їх як дітей “з населених пунктів ДНР”. Підлітки мали розповісти, як вони пережили захоплення своїх міст та що зараз у цих містах відбувається. Слухаючи ці розповіді, складається враження, що діти виголошують на камеру заздалегідь написаний текст. Адже підлітки промовляють лише російські наративи. Кажуть про “спеціальну воєнну операцію”, розповідають, що “українські бойовики обстрілюють місто в хаотичному порядку”, а “Росія їх рятує”, а також що “Маріуполь починає відроджуватись”. Також діти у відповідь на запитання ведучої кажуть, що вони є “російськими дітьми”.
Один із хлопців – знов-таки у відповідь на свідомо провокативне запитання ведучої – каже, що якби він був старший, то пішов би воювати, бо “Україна пришла на мою землю й убиває таких самих, як я”.
До речі, тему антиукраїнської мілітаризації дітей та їхньої готовності воювати проти України білоруська пропаганда також режисує та експлуатує доволі часто. Ось, наприклад, уривок з репортажу про перебування дітей з Донецька та Маріуполя в санаторії “Волма” в червні 2022 року:
“Валерія Ляхова потримала в руках автомат. Каже, зброя не лякає, готова хоч сьогодні в бій за рідну землю, але вік наразі не дозволяє. Лері тринадцять…”
Діти з окупованих Донецька та Маріуполя в санаторії “Волма”, червень 2022 року. Джерело: білоруське державне ЗМІ Особливо характерний контраст, який пропаганда намагається збудувати між нещасними “через Євросоюз, США та нацистів” дітьми з ТОТ України та щасливими дітьми Білорусі, яким “батька” подарував щасливе безтурботне дитинство. Загалом у різних сюжетах вивезення дітей з ТОТ України до Білорусі називають пригодою, яку організували чарівники, що на красивому потягу привезли їх до казкової країни. Тут тихо, смачно годують і влаштовують свято.
Ми – один народ
Також досить часто в білоруських медіа висвітлюють заходи, на яких діти з окупованих територій мають транслювати російську ідеологію “триєдности народів”, “руского міра” та “союзної держави”.
Наприклад, діти з Горлівки після новорічної ялинки в Палаці республіки в Мінську, ймовірно, з подачі організатора групи Павла Чулохіна скандують на камеру: “З вами ми одна сім’я. Ми одна свята Русь – Горлівка та Білорусь!”
Крім цього, українських дітей часто долучають до пропагандистських заходів, на яких дітей з України називають росіянами, а захоплені території – новими регіонами Росії.
Наприклад, затятий прихильник Лукашенка, паралімпієць Олексій Талай, який є ключовою фігурою в депортації дітей з окупованих територій до Білорусі, визнає окуповані території України належними до РФ і в одному з відео називає дівчинку з окупованої Донецької області “русской девочкой”.
Або на відео, відзнятому на одному з концертів у білоруському дитячому таборі “Дубрава”, радник посла РФ з культури Сергій Афонін виголошує перед українськими дітьми з ТОТ ідеологічний порядок денний про те, що, коли “російські хлопці звільнять святу землю Донбасу, перед дітьми відкриються прекрасні перспективи життя на славній землі й Росії, і Білорусі”.
Також дітям організовують усілякі екскурсії “місцями слави” й активно транслюють ці заходи в медіа. Наприклад, для дітей з інвалідністю з Донецька була організована участь у пропагандистській акції Благодійного фонду Олексія Талая, пов’язаній з тематикою так званої Великої Вітчизняної війни, а також екскурсія до “музею ВОВ”. А до програми для дітей з Докучаєвська та Маріуполя внесли візит до Брестської фортеці.
Діти з ТОТ мали покласти в колбу радянські монети. Джерело: телеграм-канал Олексія ТалаяДітей з ТОТ Херсонщини прямо на вокзалі під час від’їзду залучають до участі в акції Талая “Жива пам’ять вдячних нащадків”, що присвячена російському наративу про “Велику Вітчизняну війну”.
Правова аналітикиня Центру прав людини ZMINA Онисія Синюк зазначає, що, коли українських дітей у Білорусі піддають пропаганді та використовують у ній для створення картинки для білоруського та російського споживача, про жодні інтереси дітей у цьому разі не йдеться:
“Ніхто не зважає на те, що такі сюжети ігнорують як міркування безпеки, так і конфіденційності, надаючи особисту інформацію дітей. А також ретравматизують дітей такими питаннями”.
Експертка додає, що потім уже мілітаризованих та індоктринованих дітей, які зазнали впливу на окупованій території, використовують для впливу на їхніх однолітків.
