Голова програми миру та прав людини посольства Швейцарії: “Наш пріоритет – забезпечення правосуддя, орієнтованого на постраждалих”

Вже цього тижня, з 15-го по 16 червня, на швейцарському курорті Бюргеншток проходитиме саміт з питань миру в Україні. Його мають відвідати близько 100 глав держав та міжнародних організацій з усього світу. На зустрічі обговорюватимуться питання ядерної, радіаційної та продовольчої безпеки, звільнення всіх полонених та повернення депортованих Росією українців, зокрема дітей. Учасники саміту мають напрацювати спільне бачення побудови справедливого та сталого миру в Україні. Для цього під час зустрічі планують розробити відповідну дорожню карту.

Швейцарія ­– країна, на території якої проходитиме саміт, надає Україні суттєву гуманітарну та фінансову допомогу. Зокрема, вона виділяє значні кошти на реформування освіти, проведення розмінування, підвищення рівня цифровізації, та розвиток енергетики. Все це матиме вирішальне значення для відбудови України.

Напередодні саміту голова програми з питань миру та прав людини посольства Швейцарії в Україні Гаетан Ванне розказав ZMINA про те, як його країна допомагає Україні в умовах війни із пошуком зниклих безвісти, гуманітарним розмінуванням та забезпеченням правосуддя для постраждалих. Зокрема, йшлося про питання Реєстру збитків та співпрацю з громадськими організаціями у сфері прав людини. 

Фото: посольство Швейцарії в Україні

Швейцарія та Україна довгі роки працювали над багатьма спільними проєктами у сфері прав людини. Як змінився підхід до такої співпраці після повномасштабного вторгнення?

Співпраця України та Швейцарії триває не останні два чи десять років, а вже майже 30 років. Вона відбувається у різних напрямах та з найрізноманітніших тем, включаючи питання децентралізації, охорони здоров’я, економічної підтримки тощо. Але, якщо говорити конкретно про швейцарську програму миру та прав людини, яку я очолюю, вона запрацювала в Україні після 2014 року. Звичайно, з лютого 2022-го вона розширилася та змінилася за своєю суттю.

Ми адаптували її до нової ситуації в Україні. І нам довелося зробити це швидко. Після 24 лютого 2022 року швейцарський персонал нашого посольства у Києві був евакуйований за межі України. Але через три місяці, вже у травні 2022-го, ми повернулися й одразу ж розпочали роботу, спрямовану на переформатування нашої програми.  Для цього ми відвідали різні регіони та провели консультації на технічному та політичному рівнях. Це дозволило нам адаптувати програму до нових реалій та потреб. Звичайно, ми багато в чому покладалися на нашу співпрацю з партнерами – державними органами, громадянським суспільством тощо. Однак ми вирішили також розпочати нові види діяльності. Нашою метою, як і раніше, залишається досягнення справедливого та сталого миру в Україні, а також забезпечення справедливості та відповідальності.

Як голова програми миру та прав людини в Україні чи часто ви робите робочі візити у регіони, щоб самостійно оцінити ситуацію на місцях?

Я намагаюся якнайчастіше бувати в різних регіонах – від Харкова, який я нещодавно відвідав удруге, до Черкас, від Миколаєва до Покровська. Під час цих поїздок я маю можливість особисто поговорити з людьми на місцях. Не лише з бенефіціарами нашої програми, а й простими українцями та українками.

Для мене це звичайний підхід – особисто відвідати місце та зрозуміти, що там відбувається – частково тому, що раніше я працював репортером та воєнним кореспондентом. Це також є стратегією та політикою всього посольства Швейцарії в Україні. Мої колеги з відділів міжнародного співробітництва та гуманітарної допомоги здійснюють такі самі виїзди на місця. На відміну від інших посольств, ми намагаємося якнайчастіше відвідувати регіони по всій країні, керуючись при цьому міркуваннями безпеки.

Крім того, ми також маємо мережу партнерських громадських організацій у регіонах. Вони часто мають доступ до місцевої інформації та місць, які нам потрібно відвідати. Вони також краще знають ситуацію на місцях загалом.

Які питання ви ставите пересічним українцям?

Багато в чому це залежить від конкретної ситуації та людини. Мені завжди хочеться поговорити з ними про речі, які їх турбують. Я хочу почути їхню думку про те, що відбувається в Україні і як це впливає на їхнє життя. Я не хочу розпочинати розмову із закритих питань, відповіді на які можна передбачити заздалегідь.

У них теж можуть виникнути питання до мене, наприклад, чому Швейцарія не може відправляти зброю в Україну або як Швейцарія допомагає Україні. Іноді вони можуть критикувати Швейцарію, але важливо їх почути, відповісти на їхні питання та підтримувати відкритий діалог.

Фото: Швейцарський фонд протимінної діяльності (FSD Ukraine)

Посольство Швейцарії в Україні активно співпрацює із неурядовими організаціями. Які результати ви бачите?

Їх багато, і результати, які ми бачимо, є плідними, попри всі виклики війни, з якими стикаються неурядові організації. Наприклад, ми співпрацюємо із Кримською правозахисною групою та Східною правозахисною групою у питаннях моніторингу порушень прав людини та міжнародного гуманітарного права, а також із Центром прав людини ZMINA у питаннях насильницьких зникнень та тортур, яким піддають свавільно затриманих українців.

Truth Hounds співпрацює з нами у сфері проведення тренінгів та менторської підтримки суддів та прокурорів. Таким чином ми намагаємося, щоб їхня діяльність відповідала міжнародним стандартам правосуддя, а справи, які вони розглядають, були прийнятими у судах інших країн, що мають міжнародну юрисдикцію. Ми співпрацюємо з Інститутом миру та порозуміння (IPCG) у питаннях розбудова миру, соціальної згуртованості та перехідного правосуддя.

Розкажіть, будь ласка, які сфери у допомозі Україні є пріоритетними для програми миру та прав людини посольства Швейцарії в Україні?

Перший напрям – підзвітність. Відповідно, це передбачає моніторинг порушень прав людини на тимчасово окупованих територіях у контексті міжнародного гуманітарного права. Цим питанням ми займаємося з 2014 року. А після 2022 року ми збільшили масштаб нашої діяльності.   

Другий напрям – правосуддя. І нашим пріоритетом тут є забезпечення правосуддя, орієнтованого на постраждалих, їхню ситуацію та потреби. Для цього ми співпрацюємо з урядом України та Офісом президента. Також допомагаємо з Реєстром збитків для України. У зв’язку з цим ми фінансуємо проведення консультацій з постраждалими особами, щоб зрозуміти, хто вони і яких збитків та втрат вони зазнали, щоб забезпечити інклюзивність для усіх постраждалих.

Третій напрям – пошук зниклих безвісти. Невизначеність долі близьких залишає глибокий емоційний, психологічний, соціальний, економічний та юридичний слід і впливає на стабільність усього суспільства. Йдеться не лише про військових, а й про цивільних. Тому для нас це надзвичайно важливий напрям.

Четвертий напрям пов’язаний із відновленням та реконструкцією. І насамперед – це гуманітарне розмінування. Для цього Швейцарія виділила протягом наступних чотирьох років 100 мільйонів швейцарських франків, або близько 103 мільйонів євро.

Крім того, ми займаємося діяльністю, пов’язаною з розбудовою миру. Зокрема, наша програма наразі активно причетна до підготовки та організації саміту з питань миру в Україні, який пройде цього тижня у Швейцарії.

Чи не могли б ви розповісти докладніше про пошук зниклих безвісти осіб, адже нещодавно Україна та Швейцарія підписали домовленості про співпрацю у цій сфері?

Дійсно, такі домовленості були підписані між нашими двома урядами. Ми перебували у постійному контакті з Уповноваженим з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. Ми, між іншим, надали обладнання – комп’ютери, принтери, телефони та сервери – їхнім регіональним офісам. Ми також активно співпрацюємо з Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими та Державним центром судово-медичних експертиз. Ми забезпечуємо обладнанням для аналізу ДНК їхні обласні центри судово-медичних експертиз, причому не лише у Києві, а й у Запоріжжі, Миколаєві, Черкасах та Рівному. Ми також надали обладнання для збереження людських останків. Цю діяльність ми проводили минулого року і плануємо продовжувати її з врахуванням існуючих та нових потреб.

Фото: посольство Швейцарії в Україні

Чи співпрацюєте ви з Міжнародним Комітетом Червоного Хреста, штаб-квартира якого розташована у Швейцарії, та як оцінюєте його роботу в Україні?

Ми співпрацюємо з МКЧХ. Зокрема, ми фінансуємо Бюро Центрального агентства Міжнародного Комітету Червоного Хреста з розшуку. Його головний офіс знаходиться в Женеві, а основною метою є збір та централізація інформації щодо можливого місцеперебування людей, які мають право на захист відповідно до міжнародного гуманітарного права, – як українців, так і росіян. Бюро у таких випадках виступає нейтральним посередником, який передає відповідну інформацію тій чи іншій стороні.  

Я усвідомлюю, що МКЧХ багато критикують. Зараз його критикують менше, ніж раніше, оскільки він робить багато всього. Я б не хотів виступати тут їхнім адвокатом і розповідати про те, як саме вони працюють і якої політики дотримуються в Україні. Але ми точно знаємо, що вони роблять все відповідно до свого мандата.

І все це заради того, щоб виконувати свою роботу якомога краще. Ми також закликаємо представників влади обох сторін конфлікту співпрацювати з МКЧХ. Від роботи МКЧХ виграють усі сторони, особливо люди, які не знають місцеперебування своїх родичів, як з одного боку, так і з іншого.

Що для вас означає повага до прав людини?

Стаття 54 Федеральної конституції Швейцарської Конфедерації прямо говорить, що Швейцарія поважає права людини і заохочує інші країни робити те саме. А пріоритетом нашої зовнішньої політики є дотримання прав людини та забезпечення мирного співіснування різних народів. Той факт, що це закріплено у Конституції нашої країни, свідчить про те, наскільки пріоритетними є ці питання для нас.  

Таким чином, програма, яку я очолюю в Україні, керується тими самими принципами – сприяти відновленню миру та дотримання прав людини.

Висловлю свою особисту думку. Як я вже казав, я працював воєнним кореспондентом понад 15 років. Серед іншого я був на Донбасі у 2014 році, у Лівії у 2012 році, у Сирії, Кот-д’Івуарі, Демократичній Республіці Конго, на Кавказі, в Грузії у 2008 році. Свою роль я бачив у тому, щоб приїхати на місце конфлікту, що перебуває у гарячій фазі чи заморожений, побачити все на власні очі та інформувати людей про те, що там відбувається і як цей конфлікт та його наслідки впливають на населення постраждалих країн чи регіонів. Потім інші органи та люди, громадянське суспільство чи уряд, повинні були опрацювати цю інформацію і діяти відповідним чином. Отже, сьогодні я перебуваю в позиції того, хто має враховувати факти та діяти. Якщо раніше я просто збирав інформацію та передав її, то тепер моє завдання бути одним із тих, хто щось робить.

Нещодавно на Євробаченні-2024 перемогли представники Швейцарії Nemo з піснею The Code. Це перша небінарна людина, яка перемогла у конкурсі. Чи підтримує Швейцарія якісь проєкти щодо підтримки ЛГБТ+-спільноти в Україні?

Як я вже зазначав раніше, у центрі нашої уваги є люди, які зазнали тієї чи іншої форми насильства. Тобто наше завдання – це завжди проводити адвокаційну роботу, спрямовану на боротьбу з будь-якою дискримінацією. Якщо говорити про конкретні проєкти, то минулого року ми надали підтримку кінофестивалю “Сані Бані”, який фокусується на тематиці ЛГБТ+ спільноти. У цьому конкретному напрямі в Україні ми здебільшого діємо через багатосторонні механізми.

Розкажіть, будь ласка, докладніше про гуманітарне розмінування?

2023 року Швейцарія виділила 15,7 млн ​​швейцарських франків на гуманітарне розмінування України. Я вже згадував, що Швейцарія виділила 100 мільйонів швейцарських франків на ці ж цілі у 2024–2027 роки.

Якщо наводити конкретні приклади, то, можливо, ви чули про воркшоп, який відбувся у Києві навесні і був присвячений гуманітарному розмінуванню. Швейцарія також є співорганізатором конференції з тієї ж теми, що відбудеться у Лозанні у жовтні 2024 року.

Основним пріоритетом нашої діяльності є розмінування об’єктів соціальної інфраструктури (шкіл, лікарень тощо), рекреаційних зон та сільськогосподарських угідь, а також надання обладнання та технічної допомоги. Ми співпрацюємо зі Швейцарським фондом протимінної діяльності (FSD). Вони працюють в Україні з 2015 року. Ми підтримуємо їхні зусилля щодо розмінування Харківської області. Такий самий масштабний проєкт ми плануємо запустити і на Херсонщині.

Розмінування та відновлення сільськогосподарських земель є ще одним нашим пріоритетом. Ці зусилля реалізуються спільно зі Всесвітньою продовольчою програмою та Продовольчою і сільськогосподарською організацією ООН.

Ми також підтримуємо зусилля щодо підвищення обізнаності про ризики спільно зі Швейцарським фондом протимінної діяльності (FSD). Це включає роботу з дітьми в школах – онлайн або офлайн.

Фото: Швейцарський фонд протимінної діяльності (FSD Ukraine)

Подібні програми миру та прав людини є в посольствах Швейцарії в інших країнах світу. Чи є контекст України, підходи, які Швейцарія тут застосовує, у чомусь особливими та відмінними від інших? Чи застосовуєте ви досвід інших країн тут або навпаки?

Програма миру та прав людини є особливою. Ми втілюємо її у приблизно 20 країнах зі складним контекстом. Здебільшого ми фокусуємося на питаннях протидії актам жорстокості, насильства та війни. Кожна така програма має власну специфіку, яка залежить від контексту країни, де вона реалізується. Досвід, отриманий нами у цих країнах, дозволяє нам проводити такі самі заходи в інших частинах світу. Але за умови їхньої адаптації до місцевих реалій. Тобто це не має бути сліпим копіюванням того, що вже було зроблено раніше і в іншому місці.

На жаль, масштаб порушень прав людини під час повномасштабної війни в Україні вражає. Водночас важливо, щоб громадськість в Україні та світі не закривала на це очі і знала про справжню ситуацію. На вашу думку, як можна підтримувати інтерес до теми порушень прав людини в Україні у таких країнах, як Швейцарія?

Якщо говорити про якесь загальне бачення, то це швидше питання до тих, хто займається журналістською діяльністю, а не до нас. На мою думку, інформувати про те, що відбувається в Україні, треба так, щоб не перевантажувати людей інформацією.

Цілком достатньо буде просто повідомляти факти, які говорять самі за себе. Тут ми можемо згадати про події в Бучі і про те, яким шоком це стало для багатьох людей у всьому світі. Можу також згадати швейцарську журналістку, яка здобула дві престижні міжнародні нагороди за висвітлення подій у Бучі. Із цього можна зробити висновок, що швейцарська публіка є проінформованою про те, що відбувається в Україні.

Існує інтерес до цієї теми серед швейцарського населення. Слід згадати, що Швейцарія прийняла близько 80 тисяч біженців з України. З них понад 65 тисяч досі перебувають у Швейцарії. Тобто швейцарці стежать за тим, що тут відбувається і продовжують максимально підтримувати Україну.