Чи зміняться нелюдські умови життя ув’язених
92 людини, засуджені до довічного ув’язнення, незаконно утримуються в Донецькому СІЗО. Такі висновки зробила прокуратура Донецької області за результатами перевірки дотримання вимог законодавства щодо захисту конституційних прав ув’язнених та засуджених. Окрім цього, самі умови перебування в СІЗО залишають бажати кращого. Тим часом правозахисники переконують, що подібні факти – проблема не лише Донеччини, а всієї України.
Столітнє СІЗО Донецька ще не знало ремонту
У грудні 2011 року заступниця керівника держдепартаменту Наталія Калашник заявила, що зараз перевантажені всі слідчі ізолятори. «У нас у державі їх 32. При цьому 28 з них не пристосовані взагалі, щоб там перебували люди довгий час», – зазначила вона. Тобто, майже 90 відсотків ізоляторів переповнені.
За її словами, багатьом будівлям СІЗО вже по 50-100 років. Щодо Донецького СІЗО, то він побудований у 1911 році. За сто років в ізоляторі жодного разу не робили капітальний ремонт, лише косметичний — щось підфарбовували, лагодили, але комунікації не міняли. Стара будівля робить перебуваня тут нестерпним: влітку ув’язнені потерпають від спеки, а взимку від холоду.
16 лютого голова донецької облдержадміністрації Андрій Шишацький зазначив, що відновлення слідчого ізолятору є у планах області. «Є звернення пенітенціарної служби з цілого ряду питань. Це і будівництво колекторів, і з приводу покупки спеціального устаткування, і з приводу ремонту», – сказав тоді Шишацький. Голова області повідомив, що за підсумками 6 місяців за умови перевиконання обласного бюджету у програмі “Правопорядок” ці звернення будуть включені і розглянуті.
Окрім ремонту існуючого ізолятору, в Донецьку говорять про будівництво нового СІЗО, який має бути наближений до євростандартів. За словами прес-офіцера управління пенітенціарної служби в Донецькій області Антона Глушкова, проект мали розглянути депутати облради. «Питання перебуває у розробці. Йдуть перемови щодо землі. Новий СІЗО буде за межею міста, а не у центрі, як існуючий», – підкреслив Глушков. Тим часом міський голова Олександр Лук’янченко сказав, що «поки до нього з цього приводу ніхто не звертався».
Два метри на людину
«Зараз в ізоляторі Донецька перебуває 2,6 тис. осіб, хоча розрахований він на 3,2 тис. У камерах не сидять по 30-50 людей, всі забезпечені спальними місцями та іншими зручностями, – підкреслив Антон Глушков. – Взагалі режим у СІЗО більше схожий на піонерський табір. Ми намагаємось готувати різні культурні програми». Щодо висновків прокуратури прес-офіцер управління пенітенціарної служби в Донецькій області зазначив, що вони взяті до уваги, але вирішення проблем — справа не одного дня.
Ледь не санаторними умовами нещодавно похвалився і Дніпропетровський СІЗО. На честь 100-річчя ізолятора працівники підготували яскраві брошури, де підкреслили, що «для осіб, які відбувають термін покарання в складі гособслуги, створені всі умови для навчання, відпочинку, релаксації і вивчення православних істин».
Тим часом ізолятор в Донецьку просто не може бути не переповненим. Кількість людей, які потрапляють сюди на короткий термін, іноді досягає 300 осіб на добу. Громадська правозахисна організація “Донецький меморіал” у своїх звітах неодноразово писала, що СІЗО Донецька розрахований дійсно на трохи більше 2 тисяч місць. Але там існує більше 3 тисяч спальних місць, що означає перевищення можливої місткості. Кілька місяців тому пенітенціарна служба Донецької області теж говорила подібне: «Від законодавчих норм у нас йде відмінність в 0,3 кв. метра на людину. Тобто у нас на людину в середньому припадає 2,2 кв. м. замість двох з половиною».
Співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров зазначає, що до СІЗО з незадовільними умовами утримання відносяться слідчі ізолятори Харкова, Дніпропетровська, Криму і Донецька.
«За міжнародними стандартами, на одну людину має бути 4 квадратних метри площі. Відповідно до українського закону – 2,5 метра площі. Тобто, ми маємо, порушення вже на рівні закону», – повідомив Захаров.
Донецька тюрма — це бізнес
Окрім переповненості ізоляторів правозахисники стурбовані епідеміями та тортурами. Десятки людей утримуються без вироків суду. Дійшла до критичної межі ситуація з ув’язненими, хворими на туберкульоз, яких часто тримають разом зі здоровими.
В кінці 2011 року Генпрокурор України Віктор Пшонка заявив про намір випустити з СІЗО деякі категорії ув’язнених. Це стосувалось осіб, які підозрюються у скоєнні нетяжких злочинів і перебувають у СІЗО більше двох місяців. Але наразі вже середина березня, а жодних змін у системі не спостерігається. Чи то механізм прописаний туманно, чи то влада не дуже переймається проблемою.
Саме законності утримання громадян в слідчих ізоляторах та в ізоляторах тимчасового утримання ГУМВС стосувалась перевірка прокуратури Донецької області, проведена у лютому. За повідомленням прес-служби, встановлено, що умови не завжди відповідають вимогам законодавства та міжнародним стандартам.
«В порушення вимог ст.150 Кримінально-виконавчого кодексу України, щодо місця відбування покарання, в СІЗО Донецька незаконно утримуються 92 людини, засуджені до довічного позбавлення волі. Крім того залишається проблема розміщення та лікування в’язнів, хворих на активну форму туберкульозу», – заявили у прес-службі відомства.
Для усунення порушень прокуратура області внесла 28 актів прокурорського реагування працівникам правоохоронних органів та пенітенціарної служби в Донецькій області.
«Вже не перший раз прокуратура оприлюднює подібні заяви, але нічого не змінюється, – розповідає голова Донецької обласної правозахисної організації “Верховенство права” Олександр Кудінов. – Випускати цих ув’язнених ніхто не буде. Багато хто сидить у СІЗО, бо на них просто “повісили” певні злочини. Тюрма — це бізнес. За певну суму кожен там може отримати все, що забажає».
Низи не можуть, верхи – не хочуть
12 березня 2012 року Європейський комітет Ради Європи щодо запобігання тортурам і жорсткому поводженню оприлюднив звіт, який був присвячений правам ув’язнених в київському та харківському СІЗО. У документі повідомляють жахливі факти побиття в’язнів, катування електрошокерами та протигазами.
Факти тортур фіксують не лише у СІЗО, але й у колоніях.
Колишній ув’язнений з Донецька Віталій Омельченко у грудні 2003 року потрапив у виправну колонію Чернігівської області. «Думав, що збожеволію там, – каже Віталій. – Нас примушували працювати в таких умовах, в яких це просто неможливо. Ми повинні були перекидати тонни вугілля на добу у мороз. Нас погано годували, давали прострочені харчі. У колонії така атмосфера, що ми один одного мало не перебили».
Тим часом, коли Омельченко зачепився з адміністрацією, його — цілком здорового, відправили на тубзону в Харківську область, де він заразився туберкульозом. «Я скандал влаштував. Сказали, якщо буду себе погано вести, введуть туберкульому і я прямо тут згорю», – розповів донеччанин.
Під час цьогорічних морозів у Донецькій області через відключення опалення у виправній колонії ледь не назрів бунт. Засуджені скаржились, що температура в житлових приміщеннях +4 градуси. Окрім цього у колонії відключали електрику.
Триста хворих на туберкульоз, ув`язнених у Дніпропетровській колонії, оголосили голодування. Причинами протесту, за словами правозахисників, стала «мінусова температура в камерах через відсутність вікон; хворі цілодобово знаходяться в приміщеннях з льодом, інеєм», а після оголошення голодування ув`язнені були побиті.
“Якщо українська влада буде діяти, то зміни у цій системі можуть відбутись, – вважає правозахисник Євген Захаров. – Звіт Європейського комітету Ради Європи — то просто звіт, якщо не буде конкретних дій. Нещодавно створена Комісія з питань попередження катувань — це вже крок, але поки що вона в стані організації. Сподіваємось, що завдяки їй все ж таки будуть зміни на краще в Україні”.
Вікторія Іщенко, Центр інформації про права людини, Донецьк, для УНІАН
