Лише чверть ЛГБТ-людей на роботі говорить про свою орієнтацію чи гендерну ідентичність – опитування

Громадська організація “Точка опори ЮА” запитала ЛГБТ-людей про те, чи розповідають вони про свою гендерну ідентичність чи сексуальну орієнтацію на своєму місці роботи. Результати опитування свідчать про те, що лише 25% людей, які взяли участь у глибинних інтервʼю, можуть відкрито чи напіввідкрито говорити про свою сексуальну орієнтацію. 

Про це йдеться в дослідженні “(Не)дискримінація ЛГБТКІ+-людей на робочому місці та інклюзивний ринок праці”.

Фото: Newsweek

Також 43% тих, хто брав участь в опитуванні, вирішили приховати цю інформацію, і для 17% це щоденні зусилля.

“Точка опори ЮА” зазначає, що оскільки людей для цього дослідження набирали через соціальні мережі ЛГБТ-організацій та методом “снігової кулі”, звертаючись по допомогу до деяких ЛГБТ-активістів, то люди, які вже відкритіше говорять про свою належність до ЛГБТ-спільноти, з більшою ймовірністю ухвалювали рішення про участь у дослідженні та виходили на звʼязок з координатором, щоб обговорити питання участі в інтервʼю.

Водночас навіть для відкритіших ЛГБТ-людей у розмові про власну ідентичність і приватне життя складно було виявляти відкритість та відвертість. Кілька людей зазначили, що їм доводилося тримати інформацію про свою сексуальну орієнтацію в таємниці й цей факт викликав у них постійний стрес та тривогу через побоювання втратити роботу й опинитися в нестабільному становищі.

“Здійснити камінг-аут можна лише тоді, коли твій добробут, твоє життя і те, як ти почуваєшся на роботі, не залежать від того, що говорять люди навколо. Уявіть, що я приходжу на роботу в організацію, де почуваюся впевнено, бо я експерт, роблю свій внесок у роботу, приношу великий прибуток, не боюся втратити цю роботу, я їм потрібен більше, ніж вони мені. Тоді я можу дозволити собі бути відкритим”, – розповів респондент-гей, якому понад 40 років і який обіймає керівну посаду в організації, директор якої також гей.

У дослідженні зазначається, що існує декілька причин для повного розкриття інформації про гендерну ідентичність і сексуальну орієнтацію, серед яких:

• гендерне самовираження людини не дозволяє їй приховувати свою ідентичність (також може бути частково питанням вибору, наприклад, стиль одягу, колір волосся, татуювання, пірсинг);
• людина працює в організації, яка одночасно декларує повну інклюзію та має інших ЛГБТ-людей, відкритих щодо своєї ідентичності;
• відкритість щодо сексуальної орієнтації є справою принципу, людина зробила заяву про відкритість і намагалася виступати за позитивні зміни на своєму робочому місці та в суспільстві.

Однак, як показує опитування, навіть якщо компанія має чітку політику, що забороняє дискримінацію ЛГБТ-людей, і це декларується як одна з її організаційних цінностей, цей факт необовʼязково спонукає працівників бути повністю відкритими щодо свого приватного життя.

З 40 учасників дослідження 23 ідентифікували себе як цисгендерні геї, 10 – як цисгендерні лесбійки, двоє – як цисгендерні бісексуальні жінки. Одна людина ідентифікувала себе як небінарну особу, одна – як транс-чоловіка, троє визначили свою ґендерну ідентичність як транс-жінки. У звіті немає досвіду інтерсекс-людей. 

Нагадаємо, що журналіст польського державного мовника TVP Info Войцех Шелаг перепросив перед ЛГБТ-людьми за те, що його телеканал робив дискримінаційні сюжети про спільноту.