“Транснаціональні репресії”: правозахисники розповіли про те, як режими переслідують своїх критиків за кордоном

Із 2014 року міжнародна правозахисна організація Freedom House зафіксувала щонайменше 608 випадків так званих транснаціональних репресій – випадків переслідувань опонентів владами недемократичних країни, зокрема Китаю, Руанди, Саудівської Аравії, Ірану, Туреччини та Росії. 

Про це свідчать дані звіту організації. 

Критики влади ставали жертвами незаконних депортацій, викрадень, нападів та вбивств. Як розповіли автори звіту, 31 держава вчиняла такі дії в 79 країнах. Від прямих або непрямих репресій з 2014 року постраждали загалом 3,5 мільйона людей. 

“Масштаб і жорстокість цих нападів підкреслюють небезпеку, з якою люди стикаються навіть після того, як тікають, рятуючись від репресій. Люди в усьому світі розповідають про постійну загрозу, яка обмежує їхню здатність говорити вільно”, – розповідає президент Freedom House Майкл Абрамовіц.

Одним з найпоширеніших методів впливу на емігрантів, на думку дослідників, є тиск на членів сім’ї. Влади недемократичних країн нерідко погрожують близьким своїх критиків, щоб змусити їх замовкнути. Вони також намагаються контролювати пересування опозиціонерів, наприклад анулюючи паспорт.

Популярним інструментом тиску стали зломи особистих акаунтів, встановлення шпигунських програм на телефони й ноутбуки, а також кампанії дискредитацій в інтернеті. Остання тактика хоч і не загрожує життю і здоров’ю, як наголошують правозахисники, але досить успішно працює, якщо потрібно змусити людину замовкнути.

Дослідники вважають, що задля вчинення “транснаціональних репресій” деякі країни працюють разом, а тому, щоб запобігти цьому виду переслідувань, треба вивчити способи, за допомогою яких одна держава, наприклад, маніпулює міграційними системами іншої. 

“Оскільки міграційні системи демократичних країн дедалі більше піклуються про національну безпеку, авторитарні держави бачать у цьому можливість контролювати ситуацію за межами своїх кордонів. Наприклад, вони можуть звинуватити людей, які виїхали, в тероризмі “, – пояснює Нейт Шенккан, директор зі стратегічних досліджень Freedom House.

Щоб видати іншій державі опозиціонера, влада країни перебування може діяти, ґрунтуючись на офіційних запитах країни його походження, однак нерідко жертву просто незаконно перевозять на батьківщину.

Володимир Путін та його прессекретар Дмитро Пєсков. Фото: РИА Новости

“Відомо кілька випадків за останні два роки, коли росіяни, які просили притулку в інших країнах, провели понад рік під вартою на підставі цих орієнтувань Інтерполу, випущених за запитом Росії”, – йдеться в доповіді.

Згадали в доповіді й про отруєння “Новачком” колишнього полковника ГРУ і подвійного агента спецслужб Сергія Скрипаля. Freedom House зазначає, що навіть у тих випадках, коли йдеться про використання рідкісних радіоактивних ізотопів або нервово-паралітичних речовин, доступних тільки Росії, влада країни наполегливо заперечує причетність до цих подій.

Серед країн, де режим Володимира Путіна “продемонстрував готовність убивати”, у доповіді називають Німеччину, Великобританію, Болгарію та Україну. 

Викрадений з України турецький опозиціонер Іса Озер

Про Україну в доповіді згадують також, перелічуючи злочини, які вчинила влада Туреччини за кордоном проти своїх критиків. Автори пишуть про інцидент, що стався у вересні минулого року з опозиціонером Ісою Озером, якого затримали в Одесі та відвезли до Туреччини. На батьківщині йому одразу висунули звинувачення, пов’язані з тероризмом. Проте історія Озера не поодинока. 

Із 2014 року влада Азербайджану провела щонайменше п’ять операцій з видавання в Україні, Грузії, Росії та Туреччині. Водночас у чотирьох випадках жертвами таких дій були журналісти та в одному – родичка медійника. Один з прикладів – затримання на території України Фікрета Гусейнова, який на той момент уже мав нідерландське громадянство.

Нагадаємо, що, за словами правозахисників, Україна не є безпечною третьою країною, адже система надання притулку тут демонструє низку порушень прав людини.

Новини про видавання владі різних держав людей, що шукають притулку в Україні, з’являються доволі часто. У 2018 році Генеральна прокуратура екстрадувала інгуша Тимура Тумгоєва до Російської Федерації за запитом ФСБ. Чоловіка затримали українські прикордонники в аеропорту Харкова в червні 2016 року, куди він прибув з Туреччини. У липні 2017 року його звільнили з-під варти після закінчення терміну екстрадиційного арешту. Російські силовики підозрюють Тумгоєва в участі в ІДІЛ на території Сирії. Європейський суд з прав людини двічі відмовляв адвокатам Тумгоєва в припиненні екстрадиції, але Комітет ООН з прав людини зобов’язав українську владу припинити її.

Фотографія обкладинки: Prospect Magazine