Закордонний паспорт та ID-картка для ідентифікації зниклих безвісти: як слідчі використовують біометричні дані

Слідчі можуть використовувати біометричні закордонні паспорти та ID-картки для встановлення особи зниклих безвісти. У центрах є 3D-сканер, за допомогою якого слідчі зчитують відбитки пальців із біометричних паспортів. Якщо родичі не мають паспорта зниклої людини, слідчі можуть звернутися до Державної міграційної служби, щоб отримати дані, які вона залишила під час оформлення документа.

Про роботу спеціалізованого міжрегіонального центру розповіла перша заступниця начальника головного управління Національної поліції та начальниця слідчого управління ГУНП у Дніпропетровській області Інна Власова, передає ZMINA.

Інна Власова. Фото: Національна поліція України

Спеціалізований міжрегіональний центр розпочав роботу 9 жовтня 2024 року в Дніпрі. Його особливість полягає в тому, що він об’єднує слідчих та працівників оперативних підрозділів поліції трьох областей: Луганської, Донецької та Дніпропетровської. Оскільки частина територій Луганщини та Донеччини перебуває під російською окупацією, слідчі й оперативники цих регіонів працюють у центрі на постійній основі.

Ініціатором створення центру був Максим Цуцкірідзе, який наразі обіймає посаду виконувача обовʼязків голови Національної поліції України. За словами Власової, причиною стали численні скарги родин зниклих безвісти, які втрачали зв’язок зі слідчими та не отримували інформації про пошук рідних.

“До січня 2025 року кримінальні провадження передавали слідчим підрозділам за місцем вчинення злочину. Тому, навіть якщо родичі зниклих безвісти зверталися до поліції за місцем проживання в будь-якому регіоні України, справи щодо злочинів на території Луганщини чи Донеччини скеровували туди за підслідністю. Через це родини втрачали зв’язок зі слідчими й місяцями чекали на інформацію про те, хто веде справу та які дії проводяться“, – пояснює посадовиця.

Вона наголосила, що саме тому вирішили створити міжрегіональний центр, який забезпечує комунікацію з родинами зниклих безвісти по всій Україні. Тут можна особисто подати заяву про зникнення людини, отримати консультацію, а також здати біологічні зразки для подальшої ідентифікації зниклого родича.

“Центр підтримує постійний телефонний зв’язок для оперативного обміну інформацією, яку отримують від родин зниклих безвісти, з центрами в інших областях. Це дає змогу швидше реагувати на звернення від рідних. У нашому центрі ми не лише приймаємо особисто заяви телефоном, а й ведемо реєстр тих, хто їх надає”, – пояснює Власова.

Центр працює зі справами як військових, так і цивільних, які з різних причин залишилися на окупованих територіях.

Також Власова розповіла, що слідчі мають 3D-сканер, за допомогою якого зчитують відбитки пальців із біометричних закордонних паспортів зниклих безвісти, виданих після 2017 року. Якщо родина не має закордонного паспорта зниклої людини, правоохоронці можуть надіслати запит до Державної міграційної служби відповідно до статті 93 КПК України й отримати дані, які людина залишила під час оформлення документа. Це допомагає встановлювати особу зниклого, адже робота центру охоплює не лише пошук, а й ідентифікацію людей.

“Це один із методів ідентифікації тіл військових і цивільних, які повертають в Україну під час репатріації або доправляють із зони бойових дій. Якщо стан тіла дозволяє і воно не понівечене, то у морзі можна зняти відбитки пальців і провести дактилоскопічну експертизу. Особливо це стосується неідентифікованих тіл. Це допоможе встановити особу, але остаточне підтвердження можливе лише після проведення усіх необхідних експертиз“, – зауважила посадовиця.

Окрім закордонного паспорта зниклої людини, рідні можуть надати й український ID-паспорт, під час оформлення якого знімали відбитки пальців.

Нагадаємо, що за інформацією правоохоронних органів, понад 114 тисяч цивільних та військових вважаються безвісти зниклими. Окрім того, є значна кількість невпізнаних тіл, які необхідно ідентифікувати. 

Крім того, українські посадовці наголошують, що реальна кількість зниклих може бути вищою, оскільки доступ до інформації на тимчасово окупованих територіях залишається обмеженим. Остаточна верифікація даних та встановлення долі багатьох зниклих стануть можливими лише після завершення бойових дій і деокупації територій України.

Попри великий обсяг інформації на державних ресурсах, у близьких зниклих безвісти однаково виникає чимало запитань про те, куди звертатися в разі зникнення людини та як саме відбувається пошук.

Також повномасштабна війна гостро поставила питання ідентифікації загиблих.

Як і хто збирає зразки ДНК для ідентифікації? Яка ймовірність помилки під час упізнання репатрійованого тіла? Чи можуть рідні здати зразки ДНК, перебуваючи за кордоном? Відповіді на ці та інші запитання, які надходили ZMINA від родин зниклих, читайте в матеріалі. 

Фото обкладинки: Національна поліція України