Законопроєкт № 14057 містить надмірно жорсткі вимоги до медіа й становить ризики цензури – ІМІ
Законопроєкт № 14057, зареєстрований у парламенті 21 вересня 2025 року групою народних депутатів, становить ризик цензури й містить надмірно жорсткі вимоги до медіа.
Так вважають директорка Інституту масової інформації Оксана Романюк та юрист Інституту масової інформації Володимир Зеленчук, пише ІМІ.
Верховна Рада України. Фото з відкритих джерел“Це, безсумнівно, знищить редакційний контроль, професійні стандарти журналістики й перетворить медіа просто на підставки для мікрофонів, які будуть зобов’язані надати ефір будь-кому, хто був згаданий навіть побіжно і непрямо, але хто вважатиме, що згадка в медіа порушує його чи її “особисті права”. І цей будь-хто отримає можливість нав’язувати свою версію подій навіть щодо достовірного матеріалу. Це становить величезні загрози для свободи слова і журналістики як професії загалом“, – вважає Оксана Романюк, директорка Інституту масової інформації.
Серед іншого законопроєкт розширює можливість “попередньої цензури”, тобто можливість заборонити публікацію ще до виходу у світ (зокрема, в онлайн-медіа, соціальних мережах і на інших “вебресурсах”). За оцінкою експертів ІМІ, це класичний приклад prior restraint (попереднє обмеження свободи слова або цензура. – Ред.), який створює загрозу порушення ст. 10 Конвенції з прав людини.
Далі законопроєкт як захід такої “попередньої цензури”, а також як реагування на “порушення особистих прав” пропонує блокування доступу до матеріалу (наприклад, блокування сторінки онлайн-медіа). Це може призвести до надмірного тиску на медіа з метою видалення контенту, а також до зростання самоцензури й зловживань судовими процесами з боку посадовців чи корпорацій. “Такі вимоги мають містити гарантії пропорційності, бути вузькотаргетованими, і це має бути крайнім заходом – пріоритет має віддаватися демократичнішим альтернативам – заходам досудового врегулювання”, – вважає Володимир Зеленчук, юрист Інституту масової інформації.
Ще одним дуже проблемним моментом законопроєкту є розширення права на спростування та права на відповідь у медіа. Тобто будь-яка згадка в медіа про особу означає, що ця особа має право на відповідь, якщо, на думку особи, в публікації порушено її “особисті права”. Водночас ця особа може навіть не бути названа прямо – досить, “щоб з інформації можна було встановити конкретну особу або щоб вона включалася до кола осіб, яких стосується інформація”. Право на відповідь пропонується незалежно від провини поширювача й навіть незалежно від достовірності інформації, що зачепила особисте право.
“Очевидно, запропоновані зміни посилюватимуть позиції тих людей, які зловживають процедурами спростування недостовірної інформації та захисту честі й гідності як формами захисту від обґрунтованих звинувачень журналістів. Як не дивно, багато посадовців та топкорупціонерів, викритих у журналістських текстах, зрідка визнають свою провину і десь так само зрідка отримують вироки суду, наявність яких свідчитиме про дотримання презумпції невинуватості. А тому якісні журналістські розслідування, що стають підставами для досудових розслідувань, теж можуть стати таким надзвичайним явищем”, – зазначив Володимир Зеленчук.
Раніше проєкт журналістських розслідувань Bihus.info заявив, що цей законопроєкт посилює юридичну відповідальність за критичні публікації та може поставити під ризик саме існування журналістських розслідувань.
Журналісти звернули увагу, що в законопроєкті пропонують автоматично визнавати недостовірною інформацію, яку не закріплено в судовому вироку, а також дозволити карати за суб’єктивну думку.
