Європейський комітет регіонів нагородив мера Голої Пристані Олександра Бабича, якого понад рік росіяни тримають у полоні
25 травня у Брюсселі Європейський комітет регіонів нагородив спеціальною відзнакою мера Голої Пристані Олександра Бабича. Оскільки чоловік вже понад рік перебуває у російському полоні, нагороду передали виконавчому директору Асоціації міст України (АМУ) Олександру Слобожану.
Про це на своєму сайті повідомила Асоціація міст України
Фото: Асоціація міст УкраїниСпеціальна відзнака – нагорода, заснована на честь мера Ґданська Павла Адамовича, відомого у Польщі дисидента та одного з лідерів опозиційного руху часів радянської окупації. У 2019 у році під час благодійного концерту в Ґданську на нього напав кримінальний злочинець, який завдав йому смертельні ножові поранення.
Бабича нагородили за відданість своїй країні, яка бореться за право на існування. Виконавчий директор Асоціації міст України наголосив, що нагорода відзначає всіх українських мерів, які продовжують виконувати свої обов’язки незалежно від обставин, часто навіть ризикуючи власним життям.
“Україна вже понад рік бореться з агресією РФ, бореться не лише за свою свободу та безпеку, але й за свободу всієї Європи та демократичного світу. Важливо, що всі зараз розуміють, що ми подолаємо ворога саме спільними зусиллями“, – додав Слобожан.
Нагорода, на думку посадовців, має стати ще одним кроком на шляху звільнення з російського полону усіх представників місцевого самоврядування.
Нагадаємо, Олександра Бабича, як представника української влади, викрали ще на початку російського вторгнення.
Торік 28 березня росіяни прийшли до нього додому, коли він розмовляв з дружиною телефоном. Чоловіка повезли в білому мікроавтобусі із затонованими вікнами до мерії, де він пробув під конвоєм у своєму робочому кабінеті, а потім на цьому ж авто його вивезли з міськради в напрямку Скадовська. Відтоді ні родина, ні його колеги та знайомі не мають змоги з ним поспілкуватись.
Торік деякі медіа та Асоціація міст України повідомили, що Олександра нібито звільнили з полону. Згодом з’ясувалося, що сталася помилка. Дружина вважає, що цей випадок відкинув її боротьбу за визволення чоловіка на кілька кроків назад, адже довелося знову домагатися для нього статусу полоненого.
Ольга розповіла ZMINA, що останні відомості про чоловіка вона отримала від чотирьох різних людей, які бачили його в російському полоні й самі вийшли з нею на зв’язок.
Але головна проблема полягає в тому, що російська сторона відмовляється визнавати сам факт утримання Олександра.
“Мені надіслали повідомлення, що йому так і не висунули обвинувачення. Ми навіть намагалися передати йому передачу, але вони не визнають, що він там. Хоча є свідки, які підтверджують, що він перебуває саме там – у СІЗО №2 в Сімферополі. Його просто приховують. Мені також розповідали, що до нього так само застосовують тортури, як і до інших. У нього навіть почалися проблеми зі здоров’ям”, – каже Ольга.
За її словами, українська влада підтверджує, що її чоловіка внесено до списків на обмін, але вона сама цього перевірити не може.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти – напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу es@humanrights.org.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової Місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду, тощо для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні та притягнення винних до відповідальності.
