ЄСПЛ визнав законним збереження санкцій Швейцарії проти соратника Януковича Іванющенка

2 липня 2026 року Європейський суд з прав людини ухвалив рішення у справі “Іванющенко проти Швейцарії”. Суд не побачив порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на повагу до приватного життя.

Про це повідомила уповноважена Міністерства юстиції у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко.

Фото: Цензор.НЕТ.

За її словами, рішення має велике значення не лише для Швейцарії, а й для інших держав, оскільки визначає підходи до санкційних списків і блокування закордонних активів політично значущих осіб. Окрему увагу суд приділив українському контексту.

Позивачем у справі був колишній народний депутат Юрій Іванющенко, якого вважають наближеним до колишнього президента Віктора Януковича. З лютого 2014 року його ім’я перебуває у швейцарському санкційному списку, який додали до постанови “О-Україна”. На підставі цього документа Швейцарія заблокувала його активи та активи його родини на суму понад 100 мільйонів швейцарських франків.

Іванющенко протягом кількох років намагався домогтися виключення зі списку. За цей час Європейський Союз скасував санкції проти нього у 2017 році, Канада – у 2018 році, Інтерпол видалив відповідні дані у 2019 році, а Монако у 2021 році закрило кримінальне провадження. У 2022 році власне кримінальне провадження закрила й Швейцарія, надавши пріоритет українському розслідуванню. Водночас в Україні досі триває одне кримінальне провадження щодо нього.

У ЄСПЛ Іванющенко стверджував, що включення його до публічного санкційного списку та блокування активів із 2014 року завдали шкоди його репутації й порушили статтю 8 Конвенції. Він також заявляв, що українські правоохоронні органи не довели обґрунтованість підозр, а тому блокування його майна не мало достатніх підстав.

Суд розмежував дві скарги заявника. Він підкреслив, що питання блокування активів стосується права власності, а не права на приватне життя. Оскільки Швейцарія не ратифікувала Протокол №1 до Конвенції, ЄСПЛ не мав юрисдикції розглядати цю частину справи. Натомість суд погодився розглянути скаргу щодо можливого впливу публічного санкційного списку на репутацію заявника.

ЄСПЛ визнав, що перебування імені Іванющенка у відкритому санкційному списку майже дев’ять років становило втручання у його право на повагу до приватного життя. Водночас суд дійшов висновку, що це втручання ґрунтувалося на законі, переслідувало легітимну мету і було пропорційним.

Також суд зауважив, що швейцарське законодавство передбачало правову основу для таких обмежень. Метою заходів було запобігти виведенню коштів колишнього керівництва України та його оточення, забезпечити можливість їх повернення Україні, а також захистити репутацію фінансової системи Швейцарії від коштів сумнівного походження.

Оцінюючи пропорційність втручання, ЄСПЛ порівняв цю справу зі своєю попередньою практикою. Суд звернув увагу, що на відміну від справи “Nada проти Швейцарії”, у випадку Іванющенка санкції запровадила сама Швейцарія на підставі власного законодавства, а заявник мав можливість у будь-який час звернутися з клопотанням про виключення зі списку.

ЄСПЛ також визнав значним суспільний інтерес у публікації санкційного списку. Суд пояснив, що Швейцарія ухвалила відповідні рішення після подій Революції Гідності та усунення Віктора Януковича від влади через серйозні підозри у корупції щодо представників його оточення. Публікація списку мала допомогти фінансовим установам та іншим особам виконувати обов’язки щодо повідомлення про активи.

Суд наголосив, що на момент ухвалення постанови “О-Україна” існував вагомий суспільний інтерес у тому, щоб представники колишнього українського режиму, який загалом вважали корумпованим, підпадали під процедури, спрямовані на конфіскацію незаконно набутого майна. На думку суду, цей інтерес зберігається і зараз.

Оцінюючи питання репутації заявника, ЄСПЛ погодився з висновками Федерального суду Швейцарії. Він зазначив, що репутацію Іванющенка підірвало не саме включення до санкційного списку, а кримінальні провадження, міжнародні запити про правову допомогу та арешт майна, інформація про які вже була публічною. Крім того, заявник не довів, що до внесення до списку мав бездоганну репутацію. ЄСПЛ також звернув увагу, що у санкційному списку містилися лише базові відомості про нього – ім’я, дата народження, статус та факт наближеності до Януковича.

Суд окремо додав, що Швейцарія не була зобов’язана автоматично скасовувати свої санкції лише тому, що аналогічні рішення ухвалили інші держави або міжнародні організації. ЄСПЛ підкреслив особливу роль Швейцарії як одного з ключових світових фінансових центрів, який має право застосовувати власні механізми захисту від фінансових зловживань.

Зрештою, ЄСПЛ також дійшов висновку, що заявник мав доступ до ефективної процедури оскарження, а національні суди належним чином обґрунтували свої рішення. Суд звернув увагу, що Іванющенко не довів, що менш суворі заходи могли б забезпечити ту саму мету.

Україна брала участь у справі як третя сторона. Український уряд підтримав позицію Швейцарії та наголосив, що заявник протягом багатьох років ухилявся від слідства, кілька разів перебував у розшуку, а розслідування затягувалося саме через його відсутність і небажання співпрацювати зі слідством.

ЄСПЛ врахував ці аргументи. Суд встановив, що саме поведінка Іванющенка стала однією з головних причин тривалості кримінального провадження в Україні. Він також звернув увагу, що заявник не співпрацював з українськими правоохоронними органами і не заперечував цього під час розгляду справи.

Крім того, суд вказав на суперечливість позиції заявника: ухиляючись від українського правосуддя та одночасно скаржачись на тривалість санкцій, Іванющенко сам сприяв затягуванню процесу.

Окремо суд визнав, що збройна агресія Росії проти України є обставиною, яка впливає на можливість українських органів ефективно проводити розслідування та здійснювати міжнародну правову співпрацю. ЄСПЛ послався на власну практику у справах “Чайковський проти України” та “Хлєбік проти України”, у яких уже визнавав вплив війни на здатність держави виконувати процесуальні обов’язки.

У підсумку ЄСПЛ одноголосно постановив, що Швейцарія не порушила статтю 8 Конвенції. Суд також підтвердив, що війна Росії проти України є юридично значущою обставиною, яку можуть враховувати держави під час оцінки тривалості розслідувань і збереження санкційних заходів.

Нагадаємо, що у 2023 році суд Євросоюзу задовольнив позов президента-втікача Віктора Януковича та його сина Олександра і скасував санкції, запроваджені проти них Радою ЄС в березні 2021 року.

Адвокати Віктора Януковича стверджували, що вирок українського суду проти нього за державну зраду був політично вмотивованим і процесуально несправедливим.

Водночас інше санкційне рішення ЄС проти Януковичів, ухвалене в серпні 2022-го, діє, тож їм заборонено користуватися активами в Євросоюзі та вʼїжджати на його територію.