Які житлові програми доступні для ВПО і чого в них бракує – пояснення правозахисника

В Україні досі немає національного механізму компенсацій за житло, втрачене на ТОТ, однак запуск програми житлових ваучерів для внутрішньо переміщених осіб може стати першим кроком до масштабнішої державної підтримки людей, які виїхали з окупації та залишилися без домівок.

Про це заявив старший юрист благодійного фонду “Схід SOS” Ярослав Таранець під час презентації та обговорення переліку державних програм підтримки для ВПО.

Фото з особистої сторінки Ярослава Таранця у фейсбуці

За словами Таранця, ключовою державною програмою у сфері відшкодування житлових втрат залишається “єВідновлення”, яка діє з 2023 року. Вона передбачає компенсації за пошкоджене та знищене житло внаслідок повномасштабного вторгнення, і, за даними профільного міністерства, нею вже скористалися понад 150 тисяч українців.

Водночас правозахисник наголошує, що програма не поширюється на житло, зруйноване або втрачене на тимчасово окупованих територіях, – це зафіксовано профільним законом:

“Насправді організація Схід SOS отримує багато запитань, чому люди не можуть отримати компенсацію за житло на ТОТ. Це породжує певну несправедливість. Стільки людей, в яких житло зруйноване в окупації, на сьогодні позбавлені національного компенсаційного механізму. Ми пам’ятаємо, що є Міжнародний реєстр збитків для України, але це довготривалий процес, фіналу якого постраждалі поки не бачать” .

Окремо Таранець звернув увагу на те, що “єВідновлення” охоплює лише втрати з 2022 року, хоча українці втрачали житло від агресії Росії й до повномасштабного вторгнення. За словами правозахисника, наразі у Верховній Раді зареєстровано низку законопроєктів, які мали б врегулювати цю проблему, однак широкої суспільної та політичної дискусії навколо них досі немає.

Серед інших інструментів житлової підтримки для ВПО юрист згадав кредитно-іпотечні програми. Зокрема, програму “єОселя”, яка передбачає пільгове іпотечне кредитування під 3% для визначених категорій та 7% – для інших громадян. Водночас вона залишається недоступною для найбільш уразливих людей через вимоги до рівня доходів.

Також діє іпотечна програма Держмолодьжитла спільно з німецьким державним банком KfW зі ставкою 3% терміном до 30 років. Втім, за словами Таранця, вона має обмежений масштаб. 

“Можна сказати, що час від часу відбувається “розіграш” і методом лотереї визначаються ті, хто може отримати житло за цією програмою. Це відбувається кожні 3-4 місяці. І серед тих, хто може отримати доступ, – це 200-300 людей кожного разу”, – розповів правозахисник.

Менш відомою є програма “Власний дім”, яку реалізують спільно з обласними фондами будівництва. За словами Таранця, вона здебільшого існує формально через мінімальне фінансування з регіональних бюджетів:

“Ми ідентифікували цю програму, коли створювали перелік для ВПО. До цього ми не чули про неї – вона не така масштабна і велика. “Власний дім” реалізується Мінрозвитку спільно з обласними фондами будівництва. Ця програма здебільшого існує суто формально, тому що кожного року з обласних бюджетів на неї виділяються лише 2-3 мільйони грн”.

Обговорення також стосувалося програм безпосереднього забезпечення житлом. Йдеться, зокрема, про житлові ваучери на суму до 2 млн грн для окремих категорій ВПО – учасників бойових дій та людей з інвалідністю внаслідок війни. За словами Таранця, ця програма не є продовженням “єВідновлення” і не є компенсацією за знищене на ТОТ житло, однак це важливий сигнал і перший крок до ширшої підтримки людей, які виїхали з окупації.

Водночас тимчасові рішення такі, як розміщення за постановою №495 та програма “Прихисток”, не можуть бути відповіддю на довгострокові потреби переселенців.

“Це були інструменти екстреного реагування. Але житлова політика має рухатися до сталих і передбачуваних механізмів – як у власності, так і в оренді”, – зазначив юрист.

Він також звернув увагу на програму субсидій на оренду житла від Мінсоцполітики, яка компенсує частину орендної плати залежно від доходів родини. Попри потенціал, програма майже не працює через “тіньовий” ринок оренди та слабку поінформованість орендодавців. За даними аналітичного центру CEDOS, станом на вересень 2025 року зі 187 поданих заявок схвалили лише 86.

Ярослав Таранець наголосив, що держава не може розв’язати житлову проблему шляхом надання квартир усім постраждалим, тому підхід має бути диференційованим і закріпленим у комплексній житловій політиці. Зокрема нещодавно ухвалений закон про житлову політику робить акцент саме на доступній та соціальній оренді. Водночас відповідальність за інтеграцію ВПО, за словами правозахисника, мають брати на себе й органи місцевого самоврядування, розглядаючи переселенців як потенціал розвитку громад – у житловій сфері, працевлаштуванні та соціальних послугах.

Нагадаємо, наприкінці 2025 року коаліція організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України, представила перелік державних програм підтримки для ВПО.

Фото обкладинки: особиста сторінка Ярослава Таранця у фейсбуці