“В’язнями Кремля” в Україні має займатися спеціальний орган – правозахисники та родичі заручників

Дата: 31 Жовтня 2016
A+ A- Підписатися

Для більш результативної роботи над звільненням українських політв’язнів у РФ необхідна окрема структура, яка б займалася саме цим питанням.

Із таким відкритим зверненням виступили правозахисники, родичі політв’язнів і народні депутати 28 жовтня під час прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

“Ми просимо дві речі: сформувати спеціальний орган, який би постійно був відповідальним за переговори щодо так званих “кримських в’язнів” і усіх українських політв’язнів, які знаходяться в Росії. Друге – визначити осіб, які будуть у постійній комунікації із рідними політв’язнів, щоб люди розуміли, що відбувається і як рухається справа”, – заявила Світлана Заліщук, народний депутат України.

Основна ідея – зосередити в єдиному центрі зусилля, які зараз розпорошені між урядом, МЗС, адміністрацією президента і Уповноваженим ВР з прав людини.

“Ми бачимо, що роботи робиться багато, але ефекту за два роки – нуль. Важливо створити структуру, яка б об’єднувала всіх, і щоб була людина, яка б займалася питанням політв’язнів, не відволікаючись на інші питання”, – зазначила Наталя Каплан, сестра Олега Сєнцова.

Олександра Матвійчук, голова правління Центру громадянських свобод, зазначила, що це міг би бути єдиний центр, за зразком створеного у рамках СБУ об’єднаного центру, який працює над звільненням полонених та пошуком зниклих безвісти на Донбасі.

За словами родичів політв’язнів, зараз до них доходить дуже мало інформації.

“Не можу сказати, що перед нами зачиняють двері, але ми отримуємо інформацію тільки тоді, коли приходимо і вимагаємо її. Найвагоміша інформація поступає від адвокатів”,зауважив Ігор Котелянець, брат кримського в’язня Євгена Панова.

“Ми розуміємо, що переговори мають бути закритими, але закритість може переходити у “нічогонероблення”, і це нас найбільше турбує. Ми хочемо знати не що там робиться, а бути впевненими, що взагалі щось робиться”, – підкреслив Петро Вигівський, батько Валентина Вигівського.

“Це питання особливо актуальне на тлі останніх заяв Путіна під час  зустрічі нормандської четвірки, який прямо викреслив цю групу людей із обговорення в рамках Мінського формату”, – додала Олександра Матвійчук.

Народний депутат України Ірина Суслова також зауважила, що слід було б підняти питання фінансової допомоги родинам політв’язнів. Наприклад, сім’я Валентина Вигівського залишилася без основного годувальника, а його матері, щоб відвідати його у Росії, на одну поїздку довелося витратити 20 тисяч гривень.

На думку народних депутатів і правозахисників, досягти результату не вдасться без активного залучення міжнародної спільноти.

За словами Ігоря Котелянця, брата Євгена Панова, усі родичі сподіваються перш за все на обмін, “тому що це політичні справи і ні про які справедливі суди мови йти не може” – тим більше, що вже є позитивні прецеденти. Водночас правових підстав для обміну де-факто немає.

“Найбільшою проблемою є статус наших бранців у Росії, тому що у позиції України є певний дуалізм: з одного боку, у нас “російська агресія”, що визнано і європейськими інституціями, а з іншого, де-юре незрозуміло, який статус наших військовополонених. Консолідація українських державних інституцій і правової позиції України є тим кроком, який ми зобов’язані зробити у боротьбі за наших громадян”, – заявив Ігор Луценко, народний депутат України.

Ірина Суслова зазначила, що депутатський корпус вже направив відповідні звернення до Генерального секретаря Ради Європи, голови Комітету міністрів Ради Європи, Комісара Ради Європи з питань прав людини та Омбудсмена РФ з питань прав людини. “Наші вимоги дуже прості – вжити усіх політико-дипломатичних заходів для того, щоб наші громадяни повернулися додому”, – зазначила народний депутат.

Дмитро Білоцерківець зазначив, що доречно було б просити міжнародну спільноту офіційно визнати “в’язнів Кремля” політв’язнями – це дозволить більш прямолінійно вести діалог щодо їхньої долі. Щоправда, можуть виникнути серйозні труднощі під час доказів, що звинувачення є політично вмотивованими: для цього, пояснила Олександра Матвійчук, необхідно співставити матеріали справи із визначеними критеріями, але слідство і суд щодо “шпигунських” справ є повністю закритими.

Водночас, підкреслили Дмитро Білоцерківець та Ігор Луценко, починати потрібно з того, що Росія в будь-якому разі не мала права затримувати українських громадян на українській території. “Ключовий фактор – що кримчан затримували в Криму і засуджували на території РФ. Якщо юридично Європа і світ визнають Крим територією України – це є порушенням”, – зауважив Дмитро Білоцерківець.

На внутрішньому рівні, зазначила Світлана Заліщук, потрібно промоніторити виконання парламентських рекомендацій, ухвалених влітку, у яких зазначено, що повинна зробити Україна на законодавчому і виконавчому рівні для звільнення політв’язнів.

Поділитися:
Якщо ви знайшли помилку, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter