Українські правоохоронці та правозахисники вказують на недосконале законодавство про колабораціонізм
Наявне законодавство в Україні про відповідальність за співпрацю з ворогом загрожує багатьом українцям в окупації, адже не має чітких формулювань, за якими можна визначати колабораційну діяльність. Крім того, українські правоохоронці та судді також вважають законодавство в цій сфері недосконалим.
Такі висновки аналітичного звіту про те, як Україна карає за колабораціонізм, оприлюднив Центр прав людини ZMINA під час презентації документа в інформаційному агентстві Ukraine Media Center – Ukrinform.
Альона ЛуньоваЗа словами директорки з адвокації ZMINA Альони Луньової, після початку повномасштабної війни в українському законодавстві з’явилися поняття “колабораційна діяльність” (стаття 111-1 КК України) та “пособництво державі-агресору” (стаття 111-2 КК України). Так держава намагалась охопити всі види можливої співпраці населення з окупантами та встановити межі дозволеної та забороненої діяльності на окупованих територіях.
“Хоча ці статті діють тільки півтора року, до Верховної Ради внесли щонайменше 12 законопроєктів, що пропонують запровадити зміни до них. Але більшість із цих проєктів не враховують практику застосування та складнощі, з якими стикаються правоохоронці та судді. Також ми бачимо, що замість комплексного перегляду підходів до притягнення до відповідальності народні депутати хочуть посилити покарання: збільшити строки ув’язнення, штрафи. Але, на нашу думку, такий підхід не допоможе досягнути справедливості в покаранні за колабораціонізм”, – зазначила Луньова.
Правозахисники дослідили 691 вирок за різними частинами статті 111-1 КК України та сім вироків за статтею 111-2 КК України в Єдиному державному реєстрі судових рішень і вказують на очевидну недосконалість на практиці.
Онисія Синюк“Нечіткість формулювань призводить до широкого тлумачення цих статей, а також ускладнює розмежування між усіма статтями, які стосуються співпраці з державою-агресором. Це створює проблеми як для судово-правоохоронної системи, так і для людей в окупації”, – пояснила правова аналітикиня ZMINA Онисія Синюк.
Правозахисники вказують, що українці, які перебувають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), не мають чіткого розуміння, які дії дозволено, а за які доведеться відповідати. Таке нерозуміння залякує населення в окупації, кажуть правозахисники. Є й інша проблема – неспівмірність порушення та покарання. До цього також призводять труднощі розмежування між статтями 111-1 та 111-2 й нечіткі формулювання.
Наприклад, чоловіка, який добровільно зарізав двох баранів та особисто передав тушки окупантам і “тим самим забезпечив їх окупаційну діяльність на території Боромлянської ОТГ”, засудили до одного року і трьох місяців позбавлення волі із забороною обіймати посади в державних органах влади та органах місцевого самоврядування на 10 років з конфіскацією майна.
Водночас людину, яка “безоплатно надавала матеріальні ресурси в розпорядження військовослужбовцям окупаційних військ РФ”, а саме готувала їжу, прала одяг, також передавала тушки баранів безоплатно іншим російським військовим, покарали у вигляді штрафу в розмірі 17 850 грн з таким самим позбавленням права обіймати виборні посади та з конфіскацією майна.
На всі зазначені проблеми вказують і українські правоохоронці, судді та адвокати. Харківський інститут соціальних досліджень (ХІСД) на замовлення ZMINA протягом липня-серпня 2023 року провів 20 глибинних інтерв’ю з представниками Національної поліції, ДБР та СБУ, а також із суддями та адвокатами, які працюють зі справами про колабораціонізм.
Андрій Черноусов, провідний експерт Харківського інституту соціальних досліджень, розповів, що під час пошуку респондентів для інтерв’ю соціологи зіткнулися з високим рівнем відмов від спілкування на цю тему.
Андрій Черноусов“Професіонали відчувають слабкість “доказів”, які лягають в основу обвинувальних актів, а згодом і вироків, тому одиниці погоджуються говорити та у своїх висновках дуже обережні. Але всі вони єдині в тому, що теперішні конструкції статей КК України, які передбачають відповідальність за колабораційну діяльність, є недосконалими та потребують значної деталізації”, – говорить правозахисник.
Крім того, правоохоронці, судді та адвокати кажуть про значну перевантаженість системи правосуддя. А відсутність достатніх ресурсів призводить, зокрема, до зниження якості розслідування.
“Через те що слідчі навантажені, вони не встигають проводити всі необхідні слідчі дії, вони стараються обмежитися встановленням особи й мінімальною базою доказів для скерування справи до суду, а не детальніше і ретельніше дослідити всі докази, які можливо ще зібрати”, – зазначив в інтерв’ю працівник прокуратури.
Черноусов додає, що склад злочину має передбачати чіткі види діяльності, які можна назвати злочинними. І внесення до Кримінального кодексу України точного переліку видів колабораційної діяльності дозволить карати дійсно винних осіб і не переслідувати всіх, хто залишився в окупації і мусив виживати під контролем окупантів.
Аналітичне дослідження про те, як Україна карає за колабораціонізм, – за посиланням.
Нагадаємо, Комісія з розслідування порушень в Україні, уповноважена Радою ООН з прав людини, рекомендувала українській владі внести зміни до Кримінального кодексу, щоб уточнити визначення колабораціонізму. Також комісія рекомендувала провести подальше розслідування ймовірних випадків застосування тортур та жорстокого поводження щодо людей, яких українські правоохоронці підозрюють у колабораціонізмі.
Раніше Коаліція громадських організацій, що опікуються питаннями захисту прав постраждалих унаслідок війни, представила для української влади дорожню карту на 2023 рік з 10 пріоритетних кроків у сфері захисту прав людини. Документ містить кроки, що мають на меті сприяти притягненню до відповідальності міжнародних злочинців за воєнні злочини, геноцид та злочини проти людяності, скоєні в Україні.
