Україна має посилити захист журналістів та забезпечити умови для незалежної діяльності ЗМІ – звіт Єврокомісії
Україна має підвищити ефективність розслідувань правопорушень проти журналістів і працівників ЗМІ та вжити заходів, щоб захистити всі медіа від політичного чи олігархічного впливу.
На це Європейська комісія вказала у своєму Звіті про розширення ЄС за 2025 рік.
Фото: ілюстративне UnsplashЗа оцінкою Єврокомісії, Україна загалом має належні правові гарантії свободи слова, проте необхідно забезпечити сприятливе середовище для вільної та незалежної діяльності ЗМІ. Зокрема, необхідно продовжувати докладати зусиль для гарантування безпеки та захисту журналістів.
У звіті зазначається, що впродовж періоду з вересня 2024 до вересня 2025 року в Україні було зафіксовано низку випадків ймовірного переслідування та залякування журналістів.
“Ці випадки стосуються, зокрема, місцевої та розслідувальної журналістики, тоді як раніше зареєстровані випадки певною мірою розслідувалися правоохоронними органами. Однак ефективність розслідувань правопорушень, скоєних проти журналістів та працівників ЗМІ, потребує покращення”, – звернули увагу в Єврокомісії.
У документі з оцінкою прогресу нашої країни зазначається, що справи про стратегічні позови проти участі громадськості (SLAPP), пов’язані з журналістськими розслідуваннями, залишаються проблемою в Україні. У червні 2025 року була створена робоча група з розроблення законодавства щодо протидії таким позовам та узгодження його з правом ЄС.
У Єврокомісії звернули увагу, що в липні 2025 року був ухвалений закон, який запроваджує адміністративну відповідальність за ототожнення адвоката з його клієнтом.
“Широке захисне положення не забезпечує достатнього балансу із захистом свободи слова, і закон слід переглянути, щоб забезпечити законність, легітимність, необхідність та пропорційність відповідно до міжнародних стандартів”, – наголошується у звіті.
Також у ЄС звернули увагу, що деякі положення законопроєкту № 14057 про внесення змін до Цивільного кодексу потребують перегляду, бо містять ризик обмеження свободи слова, а також потенційно можуть призвести до зростання кількості SLAPP-позовів. Зокрема, як писала ZMINA, у законопроєкті пропонується трактувати визначення “недостовірної інформації” як такої, яка ще не доведена в суді. Тож під загрозою опиняться журналістські розслідування.
Українські незалежні ЗМІ продовжують потерпати від економічного впливу війни, зауважили в Єврокомісії. Раптове скорочення фінансування від міжнародних донорів значно посилило ці труднощі та особливо вплинуло на незалежні регіональні та місцеві ЗМІ. За результатами оцінки, фінансова стійкість місцевих редакцій залишається проблемою.
У звіті зазначається, що прозорість медіавласності певною мірою покращилася, проте Україні треба посилити зусилля, щоб виконати ухвалені поправки, які вимагають більшого розкриття структури медіавласності, включно з кінцевими бенефіціарними власниками.
“Це особливо стосується випадків, коли йдеться про онлайн-платформи та регіональні медіа, де структури власності досі можуть залишатися прихованими. Прогрес України у сфері медіаплюралізму потребує подальших кроків, щоб повною мірою гарантувати плюралізм і захистити всі медіа від політичного чи олігархічного впливу”, – зазначається в документі Єврокомісії.
4 листопада 2025 року Європейська комісія опублікувала звіт про розширення, у якому позитивно оцінила прогрес України за рік з вересня 2024 року. За оцінкою Єврокомісії, загальна рамка основоположних прав в Україні наразі є задовільною.
Нагадаємо, 23 жовтня під час заходу “Шлях до ЄС: погляд громадянського суспільства на прогрес України за переговорними розділами 23 і 24” представили Тіньовий звіт до розділу 23 “Правосуддя та фундаментальні права” та розділу 24 “Юстиція, свобода та безпека” Звіту Європейської комісії щодо прогресу України в межах Пакета розширення Європейського Союзу у 2024 році.
Документ охоплює теми свободи слова, захисту прав дитини, протидії дискримінації, запобігання катуванням і незалежності інституту Омбудсмана, а також містить рекомендації щодо оновлення Національної стратегії з прав людини та вдосконалення державних “дорожніх карт” у цій сфері.
