Учні бачать булінг частіше, ніж учителі: опитування МОН виявило розбіжності у сприйнятті шкільного насильства

Попри те що більшість учителів стверджують, що у класах, де вони викладають, випадків булінгу немає, відповіді учнів демонструють протилежну картину. За результатами першої хвилі опитування, 68,4% педагогів не зафіксували цькування серед учнів, тоді як третина школярів у Києві та західних регіонах повідомила про регулярні прояви булінгу.

Про це повідомляє Міністерство освіти і науки України із посиланням на результати дослідження “Булінг і толерантність у закладах освіти”, що тривало у 2023–2025 роках.

Фото: Pexels

На рівні школи про систематичний булінг заявили 18,5% вчителів, найбільше – у північних областях, найменше – у східних. У Києві лише 12,3% педагогів визнали проблему, водночас серед учнів столиці таких – 33,8%.

Фахівці зауважують, що дані базуються на самозвітах і можуть бути заниженими через страх або небажання освітян говорити про проблеми відкрито.

Під час другої хвилі опитування вже 20,6% вчителів підтвердили наявність булінгу у школі. Також 5,2% зазначили, що ситуація погіршилася з початком повномасштабного вторгнення. Найвищий рівень визнання булінгу виявили у Києві та на півночі країни, найнижчий – на Сході та Півдні.

Лише 0,3% учасників першої хвилі опитування зізналися, що нічого не зробили, коли стали свідками булінгу. Найчастіше педагоги говорили з агресором (36,6%) або постраждалою дитиною (33,3%). Батьків нападника залучали 25,1% вчителів, батьків постраждалого – 19,8%.

Адміністративні дії траплялися рідше: керівництво школи залучали у 17,9% випадків, а офіційні інструменти з Порядку реагування використовували лише 8,7%. Поліцію викликали у 3,6% ситуацій. Шкільного психолога залучали у 30,6% випадків.

Кластерний аналіз відповідей дозволив виділити три основні моделі реагування: перша – пасивна або неструктурована (нічого не зробили, вагалися з відповіддю, викликали поліцію), друга – формалізована (директор, протокол, звернення до батьків), третя – орієнтована на комунікацію (розмови з учасниками конфлікту, допомога психолога). Відповідь “булінгу не було” не потрапила до жодної з груп.

Під час другої хвилі, коли йшлося про ситуації, коли учні чи їхні батьки самі повідомляли про булінг, третина (30,8%) вчителів не намагалася втрутитися.

Ті, хто реагували, переважно проводили індивідуальні бесіди – з агресором (46,9%) або з постраждалою дитиною (45,1%). Частина залучала психолога (43,5%) або викликала до школи батьків кривдника (34,7%) чи постраждалого (29,2%). Формалізовані дії – створення комісії (11,0%), застосування протоколу реагування (12,3%) чи виклик поліції (7,8%) – залишалися малопоширеними.

У другій хвилі аналіз показав чотири типи дій: пасивні, формалізовані, адміністративно-сімейні (залучення батьків і керівництва), комунікативні (бесіди з учасниками конфлікту). Окремо стоїть залучення психолога – ця дія не пов’язана з іншими моделями і сприймається окремо.

Серед опитаних, які стали свідками булінгу під час другої хвилі, 6,4% також не втручалися.

Молодші вчителі (до 24 років включно) частіше самі вирішували ситуації і спілкувалися з учасниками конфлікту. Досвідчені педагоги (45+ років) схилялися до адміністративного підходу, залучаючи керівництво.

Попри різницю в посадах, учителі, адміністратори та психологи обирали схожі стратегії реагування.

Хоч вчителі часто стають свідками булінгу, лише 1,7% сказали, що діти звертаються до них з такими скаргами постійно. Ще 16,6% зазначили, що такі звернення трапляються час від часу.

Довідка. У першій хвилі опитування (листопад 2023 – січень 2024) взяли участь понад 10 тисяч освітян з усієї України, крім тимчасово окупованих територій. Після статистичного зважування репрезентативна вибірка склала 3 804 особи. У другій хвилі (листопад 2024 – січень 2025) опитали понад 11 тисяч освітян, з яких після зважування відібрали 5 656.

У першій хвилі переважали жінки – 89,6% респондентів, чоловіків було 10,4%. Найбільше учасників було віком 35–44 та 45–55 років – по 29,3%. Найменше – серед наймолодших (18–24 роки – 4,1%) і найстарших (65+ – 2,3%). У другій хвилі частка жінок становила 89,8%. Найбільше респондентів були віком 45–54 роки (30,3%) і 35–44 роки (27,7%). Молодих педагогів (18–24 роки) було лише 3,3%.

Нагадаємо, що упродовж 2024 року в українських школах зареєстрували 219 випадків булінгу.