У Криму дітей вчать любити війну ще з дошкільного віку – правозахисники
В окупованому Криму, крім постійного згортання прав та свобод людини та посилення політичних репресій, відбувається тотальна мілітаризація суспільної свідомості, дезінформація та культивування ненависті до України в школах.
Про це в ефірі UKRLIFE.TV розповіли представники Кримської правозахисної групи (КПГ) Ольга Скрипник та Ірина Сєдова, анонсуючи тематичний огляд про мілітаризацію окупованого Криму Російською Федерацією.
За словами правозахисниць, дуже важливо виділити у цій царині роботу з дітьми. Адже у ч.1 ст. 29 Конвенції про права дитини зазначено, що готувати дитину до свідомого життя необхідно у вільному суспільстві в атмосфері розуміння, миру, терпимості, рівноправ’я чоловіків та жінок і дружби між усіма народами, етнічними, національними та релігійними групами, а також з особами із числа корінного населення.
Водночас виховання в дітях позитивного ставлення до армії, військових і парамілітарних формувань, схиляння дітей та молоді до служби в армії держави, що окупує, створення позитивного образу війни призводять до порушення цього базового права, закріпленого в міжнародному документі, ратифікованому Російською Федерацією 23 серпня 1993 року.
За словами аналітика КПГ Ірини Сєдової, у Криму дітей та молодь вчать користуватися вогнепальною зброєю, носити військовий однострій. Дітей ознайомлюють із різними видами озброєння, викладають засади рукопашного бою, основи військової науки. Одна з основних цінностей, що її впроваджують у свідомість дітей на таких заняттях, – це перемога у війні шляхом військового конфлікту.
“За допомогою такого виховання у свідомості дітей легалізуються окупація Криму та дії парамілітарних формувань. У такий спосіб мешканців українського півострову з дитинства привчають відчувати себе громадянами Росії та готують їх до захисту інтересів держави, яка окупує, серед іншого, і за допомогою служби в її збройних силах чи то служби в парамілітарних формуваннях”, – пояснила експерт.
За інформацією Ірини Сєдової, значний обсяг такої пропаганди поширюється через де-факто діючу в Криму систему освіти РФ.
“З кінця березня 2014 р. в Криму розпочато впровадження стратегії РФ з освіти та виховання дітей. Зокрема, в цій стратегії йдеться про те, що одним з завдань освіти дітей до 2025 року є “формування у дітей патріотизму, почуття гордості за свою Батьківщину, готовності до захисту інтересів Вітчизни, відповідальності за майбутнє Росії на основі розвитку програм патріотичного виховання дітей, зокрема, воєнно-патріотичного виховання”, – говорить Сєдова.
На цей момент в Криму реалізується держпрограма “Про патріотичне виховання громадян Російської Федерації на 2016–2020 роки”, одна з цілей якої – воєнно-патріотичне виховання громадян Російської Федерації та формування у молоді позитивної мотивації щодо проходження військової служби.
Водночас стаття 51 Женевської конвенції від 12 серпня 1949 року “Про захист цивільного населення під час війни” забороняє будь-яку пропаганду добровільного вступу до армії на окупованих територіях. Ця ж стаття Конвенції забороняє примушувати мешканців окупованої території служити у збройних чи то допоміжних силах держави, що окупує.
За словами представниць КПГ, на території Криму з квітня 2014 року фіксуються системні порушення цієї законодавчої норми.
Зокрема, 17 липня 2015 року на майдані перед палацом Корабелів в Керчі відбулася виставка військової техніки з метою популяризації служби за контрактом у Південному воєнному окрузі.
Мілітаризація свідомості дітей здійснюється не лише військовими та органами влади, в ній беруть участь також й бюджетні установи, суспільні організації та православні священники Московського патріархату.
Як-от, у жовтні 2016 року за програмою проведення “Уроку мужності та патріотизму на прикладі святого воїна Федора Ушакова” було організовано поїздку до військової частини учнів школи № 37 міста Сімферополь.
“Найстрашніше у цьому те, у який спосіб для кримчан через призму пропаганди позиціонується Україна. На тлі усіх цих воєнізованих заходів формується культ ненависті до України та українців. Багато ресурсів виділяється для того, щоб “промити мізки” саме дітям. Адже ж дитина – “чистий аркуш”, її світогляд легше сформувати, ніж світосприйняття дорослих. Через п’ять – сім років такої агресивної мілітаризації дитина буде щиро переконана у тому, що Україна така жахлива, що там дійсно “хунта”, та віритиме у всі ці “страшилки”, поширювані російською пропагандою”, – говорить координаторка КПГ Ольга Скрипник.
За її словами, ще один небезпечний момент мілітаризації – культ насильства, який продукується у такий спосіб, щоб у дітей складалося переконання про існування таких видів злочинів, що їх можна вибачити, можна не брати до уваги. Зокрема, якщо затримали українського активіста, це дозволяється робити, оскільки він прихильник “хунти”. У людей формується думка, що насильство – це нормально. Та використання вибіркового застосування насильства – це теж норма. Тобто когось можна безкарно побити, затримати, викрасти.
Скрипник також розповіла, що засобами монументальної пропаганди (відкриття пам’ятників), через відкриті уроки в школах постає образ безкарності та всенародної любові до різноманітних парамілітарних формувань. Але, відповідно до кримінального кодексу, “кримська самооборона” та кримські “козаки” можуть класифікуватися як “злочинне угруповання”.
“Це люди, котрі на регулярній основі вчиняють всілякі злочини. Їхня ієрархія наближена до військової. Й у них у прямому сенсі слова “руки в крові”. Окрім військових, під час окупації Криму були й справжні жертви, які загинули внаслідок дій кримських парамілітарних формувань. Перша жертва – Решат Аметов. Він був викрадений представниками “кримської самооборони”. Їх особи встановлено, але так зване кримське “слідство” виголосило, що вони усього на всього свідки… …Система пропаганди в Криму створює абсолютно іншу картину світу. Люди щиро вірять, що козаки та ополченці звільняли їх від “українських фашистів”. На них дивляться як на героїв. А що через 5–7 років станеться з тими дітьми, на котрих зараз спрямована ця пропаганда?”, – наголошує Скрипник.
За її словами, в Криму відбувається заміна понять, коли війна постає як свято та перемога у війні – як вирішальна цінність. Але війна – це смерть, зруйновані родини, це горе та сльози. У Криму зараз повністю переінакшується те, що відбувається на Донбасі. Величезна кількість торжеств, присвячених перемозі у війні, створює у суспільній свідомості, передусім у свідомості дітей, відчуття радості від воєнних дій. І неважливо, чи то буде війна на Донбасі, чи військова операція в Сирії, чи десь, де стане Кремлю до потреби.
Правозахисниці переконані, що допоки у Росії є гроші, вона вкладатиме їх у війну та пропаганду. Засіб вирішення проблеми – створення умов, за яких би у Росії такі гроші скінчилися. Саме тому потрібно і надалі підтримувати санкції за беззаконня, які Росія влаштовує в Криму.
