ВПО з окупованих територій стикаються із системними бар’єрами доступу до документів, житла і соцзахисту – звіт ООН
Внутрішньо переміщені особи (ВПО), які виїхали з тимчасово окупованих Росією територій України, стикаються з комплексними порушеннями прав – від відсутності документів до обмеженого доступу до житла, роботи та соціального забезпечення.
Про це йдеться у звіті Управління Верховного комісара ООН з прав людини, що охоплює період із 24 лютого 2022 до 31 грудня 2025 року.
Ілюстративне зображенняЗа даними дослідження, 12% опитаних ВПО не мають базових документів – паспортів чи свідоцтв про народження – через неможливість оформити або відновити українські документи під час життя в окупації.
Після виїзду люди також стикаються з бюрократичними перепонами. Зокрема, для реєстрації народження чи смерті, що сталися на окупованих територіях, необхідно звертатися до суду, а вже потім – до органів РАЦС. Така процедура є тривалою і потребує додаткових витрат.
ООН також проаналізувала 83 судові рішення про відмову у встановленні фактів народження або смерті. Здебільшого суди не враховували контексту окупації. Наприклад, суд відмовив у визнанні факту народження дитини в окупованому Криму через використання російського паспорта матері, попри те що після 2014 року його отримання було фактично примусовим.
Торік правозахисники оприлюднили аналітичну записку “Якими можуть бути підходи щодо документів, виданих в окупації?”. Документ представляє комплексне бачення, як видані в окупації документи можуть бути використані на підконтрольній уряду України території, зокрема містить рекомендації владі щодо підходів до медичних документів, виданих на ТОТ України.
ВПО з окупованих територій також мають менше можливостей для працевлаштування, ніж інші переселенці. Зокрема, через невизнання Україною середньої освіти, отриманої в школах під контролем РФ. Це ускладнює доступ до вищої освіти попри часткове визнання дипломів.
Правозахисники наголошували, що підхід невизнання документів, виданих в окупації (за винятком свідоцтв про народження, смерть, укладення та розірвання шлюбу), уже не відповідає реальності та не дає можливості громадянам повною мірою реалізувати свої права після виїзду з ТОТ.
Літні люди часто не можуть підтвердити трудовий стаж через відсутність архівів або документів. У результаті вони отримують мінімальні пенсії – менш ніж 100 доларів на місяць. Крім того, держава зобов’язала таких ВПО до кінця 2025 року підтвердити, що вони не отримують виплат від РФ, що створює додаткове адміністративне навантаження, особливо для людей старшого віку.
Однією з найгостріших проблем залишається житло. За даними звіту ООН, 35% ВПО з окупованих територій не мають належних житлових умов – це значно більше, ніж серед інших переселенців. ООН зафіксувала випадок родини з інвалідністю, яка через відсутність доступного житла і підтримки була змушена відмовитися від опіки над трирічною дитиною.
Більш як половина опитаних повідомили про пошкодження або знищення їхнього житла. Водночас вони фактично виключені з державних програм компенсації. Зокрема, через відсутність механізму компенсації за житло на територіях, окупованих ще з 2014 року, та неможливість здійснювати обов’язкові виїзні огляди пошкодженого житла, яке залишилося на ТОТ.
Управління Верховного комісара ООН з прав людини закликало уряд України:
- запровадити спрощену процедуру реєстрації народжень і смертей на окупованих територіях;
- переглянути політику щодо ВПО з урахуванням їхніх специфічних потреб;
- ухвалити комплексну стратегію підтримки дітей і молоді;
- розробити нову державну стратегію внутрішнього переміщення.
Нагадаємо, 13 березня 2026 року Кабінет Міністрів відкрив публічне обговорення проєкту Стратегії державної політики щодо внутрішнього переміщення до 2030 року та операційного плану її реалізації. За словами адвокаційної координаторки Благодійного фонду “Право на захист” Ксенії Гедз, нова стратегія є своєчасною відповіддю на те, що переміщення в Україні стає тривалим явищем, а не тимчасовою кризою. Проте попри позитивну оцінку концепції документа ключовим викликом залишається його практична реалізація.
