У 2024 році в Україні зареєстровано 187 кримінальних правопорушень на ґрунті нетерпимості

Торік в Україні обліковано 187 кримінальних правопорушень, вчинених на ґрунті нетерпимості. За порушення рівноправності залежно від расової, національної належності, релігійних переконань та за іншими ознаками зареєстрували 156 кримінальних правопорушень.

Про це йдеться у третій щорічній доповіді Омбудсмана, яку він представив 1 травня у парламенті.

Фото: Facebook Дмитра Лубінця

У доповіді наводяться дані Офісу генпрокурора, за якими 2024 року в Україні обліковано 187 кримінальних правопорушень, вчинених на ґрунті расової, національної чи релігійної нетерпимості. За 129 правопорушеннями провадження направлено до суду з обвинувальним вироком, 21 провадження закрито.

Зокрема порушено 156 кримінальних проваджень за статтею 161 КК України (“Порушення рівноправності громадян залежно від їхньої расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками”), 98 – скеровані до суду з обвинувальним актом.

Також були зареєстровані 4 випадки вчинення правопорушень, передбачених статтею 300 КК України (“Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію”), провадження за двома правопорушеннями направлено до суду з обвинувальним актом.

У доповіді наголошується, що забезпечення ефективності здійснення досудового розслідування злочинів на ґрунті нетерпимості є одним із викликів у забезпеченні правосуддя в Україні:

“Часто у цих справах відсутня належна правова кваліфікація, відбувається затягування процесу здійснення провадження або його закриття (навіть неодноразове) через відсутність достатніх доказів або відсутність, на думку слідства, складу злочину”.

Проєкт Закону №5488 “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо боротьби з проявами дискримінації”, яким узгоджується понятійний апарат щодо кваліфікації різних форм і проявів нетерпимості та вдосконалюється механізм реагування на такі випадки, досі не ухвалений Верховною Радою.

Додаткові труднощі виникають під час розслідування злочинів нетерпимості за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Попри те, що Кримінальний кодекс України містить норми щодо відповідальності за злочини, вчинені з мотивів ненависті, ці положення не містять вказівки на ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, що ускладнює притягнення винних до відповідальності.

“Ця прогалина суперечить рекомендаціям Європейської комісії проти расизму та нетерпимості (ЄКРН), зокрема адресованих Україні”, – йдеться у доповіді Омбудсмана.

7 травня 2024 року прийнято Рекомендацію Комітету міністрів Ради Європи державам-членам щодо боротьби зі злочинами на ґрунті ненависті CM/Rec(2024)4. У документі звертається увага на потребі надання спеціалізованої підтримки жертвам таких злочинів. Зокрема держави-члени мають забезпечити жертвам злочинів на ґрунті ненависті доступ до безоплатної правової допомоги.

У грудні 2024 року внесено зміни до Закону “Про безоплатну правничу допомогу”, якими до переліку осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу, включено потерпілих від кримінальних правопорушень на ґрунті ненависті за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, інвалідності, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними ознаками. Цей закон набере чинності через рік з дня припинення або скасування воєнного стану в Україні. Проте перелік таких ознак вичерпний і не містить згадки про ознаки сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності.

Раніше ZMINA писала, що у 2024 році до Офісу омбудсмана надійшло 1522 повідомлення щодо випадків дискримінації. Хоча законодавство України передбачає адміністративну відповідальність, але на практиці це не відображено в КУпАП.

Також  ZMINA повідомляла, що на розгляд парламенту внесли законопроєкт №13181, який пропонує змінити низку норм у законі про діяльність Уповноваженого Верховної Ради з прав людини. Деякі зміни необхідні для погодження закону про Омбудсмана із законодавством ЄС у контексті євроінтеграційного руху України.