Торік Офіс Омбудсмана отримав понад 1500 повідомлень щодо дискримінації: яку відповідальність передбачено

У 2024 році до Офісу Омбудсмана надійшло 1522 повідомлення щодо випадків дискримінації. Хоча законодавство України передбачає адміністративну відповідальність, але на практиці це не відображено в КУпАП.

Що робити й куди звертатися, розповіли в Офісі Омбудсмана.

Фото: ілюстративне Pixabay

Щороку 1 березня у світі відзначається День “Нуль дискримінації”. В Офісі Омбудсмана нагадали, що кожна людина має право на рівне ставлення незалежно від статі, віку, етнічного походження, релігії чи інших ознак. 

“Україна рухається шляхом боротьби з дискримінацією, зміцнюючи правові механізми захисту прав людини. Принцип рівності закріплений у Конституції України, а спеціальні закони створюють основу для протидії дискримінації в різних сферах життя”, – зазначив Дмитро Лубінець.

Він звернув увагу, що за критерієм “Рівне ставлення та відсутність дискримінації” Україна посідає 35-те місце серед 142 країн у Світовому індексі верховенства права.

“Щороку сотні людей стикаються з несправедливим ставленням. Лише у 2024 році до Офісу Омбудсмана надійшло 1522 повідомлення щодо випадків дискримінації”, –  повідомив Уповноважений ВР України з прав людини.

У законодавстві України офіційно закріплено п’ять форм дискримінації: пряма і непряма дискримінація, підбурювання до дискримінації та пособництво, утиск.

За дискримінацію передбачено таку відповідальність:

• кримінальна – стаття 161 ККУ передбачає відповідальність за порушення рівноправності громадян, а стаття 300 – за розповсюдження творів, що пропагують нетерпимість та дискримінацію;
• цивільна – потерпіла людина має право на відшкодування матеріального та морального збитку;
• дисциплінарна – застосовується щодо працівника, який припустився дискримінації на робочому місці;
• фінансова – штрафні санкції у сферах реклами, медіа і працевлаштування.

Якщо людина зазнала дискримінації, в Офісі Омбудсмана рекомендують це зафіксувати (це може бути відеозапис, знімок екрана, фото, копії документів). За потреби можна звернутися по безоплатну правничу допомогу.

Для захисту свого права можна звернутися до:

• суду;
• Уповноваженого ВР України з прав людини;
• органу публічної влади;
• поліції – якщо дискримінація містить ознаки адміністративного чи кримінального правопорушення.

Як зазначають в Офісі Омбудсмана, хоча законодавство України передбачає адміністративну відповідальність за дискримінацію, на практиці відповідальність за такі діяння не передбачено в Кодексі України про адміністративні правопорушення.

В Україні діє Закон “Про засади запобігання та протидії дискримінації”, ухвалений 2012 року. Як зазначали правозахисники в Тіньовому звіті до розділу 23 “Правосуддя і фундаментальні права” Звіту Єврокомісії щодо України у 2023 році, у цьому документі є кілька значних недоліків. Зокрема, чинна версія закону не містить згадки про дискримінацію за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності (СОГІ). У документі також бракує ознак “внутрішнє переміщення”, “ВІЛ-позитивний статус”, “стан здоров’я”. Автори звіту зазначають, що до переліків забороненої поведінки варто додати такі форми дискримінації, як множинна дискримі­нація, віктимізація, сегрегація, відмова від розумного пристосування. Також необхідно запровадити адміністративну відповідальність за вияви дискримінації, не пов’язані з насильством і жорсткими формами мови ворожнечі.

У парламенті понад три роки тому був зареєстрований євроінтеграційний законопроєкт № 5488, який мав би сприяти захисту постраждалих від дискримінації та злочинів на ґрунті ненависті.

Нагадаємо, ZMINA писала, що уряд України ухвалив норму, яка гарантує рівний доступ до медичних послуг незалежно від статі, сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності та сімейного стану. Нову настанову закріплено в державній Стратегії розвитку системи охорони здоров’я до 2030 року.

На початку січня президент Володимир Зеленський підписав закон, що розширює право на безоплатну вторинну правову допомогу для постраждалих від злочинів, скоєних на ґрунті ненависті. Проте документ не надає такого права постраждалим від злочинів, скоєних за ознаками сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності, хоча таку рекомендацію надавали європейські експерти.