Сприйняття жителів окупованих територій як загрози може призвести до “демографічного самогубства” України – експерти

Україна потребує окремої демографічної стратегії щодо тимчасово окупованих територій, а політика реінтеграції має стати частиною безпекової архітектури держави.

Про це йшлося під час дискусії “Україна майбутнього: ціна втрати людей з тимчасово окупованих територій” в межах правозахисної програми RIGHTS NOW! на Docudays UA, передає ZMINA.

Владислав Німак (з мікрофоном), Роксолана Авраменко, Марія Суляліна, Катерина Рашевська, Максим Буткевич (модератор дискусії). Фото: Валерія Ландар / Docudays UA

За словами старшої аналітикині Інституту фронтиру Роксолани Авраменко, демографія – один із ключових складників національної безпеки, що визначає мобілізаційний капітал та економічну спроможність. 

Якщо на початку незалежності Україна налічувала 52 мільйони мешканців, то, за даними Міністерства економіки, нині – 29 мільйонів. За 35 років країна скоротилася майже вдвічі, говорить Авраменко.

“Для нас зараз стоїть питання не про те, як ми будемо розквітати. Для нас зараз стоїть питання, як ми екзистенційно збережемося як нація”, – зазначила експертка.

За її словами, ситуація ускладнюється одночасною дією трьох факторів: старіння населення, воєнна надлишкова смертність і масштабна міграція. На відміну від балканських воєн 1990-х, де були присутні лише два з них, Україна стикнулася з усіма трьома одночасно. За прогнозами аналітиків, молоді до 35 років у 2040 році буде не більше 8 мільйонів, з яких 1,3 мільйона – за кордоном, від 1 до 1,5 мільйона – на тимчасово окупованих територіях. Це означає, що всередині країни залишиться лише близько 5 мільйонів молодих людей.

Окремою проблемою експерти називають суспільне та державне ставлення до людей, які залишилися на окупованих територіях. На рівні публічного дискурсу, зазначила Авраменко, відбувається своєрідне “демографічне списання” – їх апріорі вважають непридатними до реінтеграції.

“Це демографічне самогубство з точки зору України. Ми відрізаємо можливість для цих людей повернутися”, – наголосила аналітикиня.

Роксолана Авраменко, Марія Суляліна (з мікрофоном). Фото: Валерія Ландар / Docudays UA

Голова Центру громадянської просвіти “Альменда” Марія Суляліна зауважила, що кількість дітей, які продовжують навчатися онлайн в українській системі освіти, перебуваючи на окупованих територіях, скоротилася з 73 тисяч у кінці 2023 року до 33 тисяч нині.

“Втратити цих дітей з нашої системи освіти – означає втратити можливість, що вони досягнуть 18 років і вирішать виїхати на вільну територію України. Якщо ми не запровадимо реальні механізми доступу – Росія зможе на них вплинути, і ми побачимо їх у лавах Збройних сил РФ”, – сказала Суляліна.

Рік тому було ухвалено порядок визнання результатів навчання для вищої та професійної освіти, а також типову програму для дітей з окупованих територій. Жодна з цих ініціатив досі не запрацювала, констатувала Суляліна. Порядок визнання результатів для середньої освіти ухвалено лише цього року – і він також ще не запущений.

“У нас 12 років немає жодної послідовної політики. Є декларативні заяви, але немає політики”, – підкреслила вона.

Експертка також звернула увагу на практичний бар’єр: виїхати з окупованих територій за кордон зараз простіше, ніж виїхати в Україну. Люди без документів, без визнання освіти й без можливості легально працювати фактично виявляються відрізаними від власної країни.

Росія за роки окупації побудувала цілісну систему впливу на дітей через всі шкільні предмети, молодіжні рухи та залучення військовослужбовців до навчання. Патріотизм транслюється виключно через готовність воювати та загинути за Росію, зазначила Суляліна.

Правозахисна експертка Катерина Рашевська з Регіонального центру прав людини повідомила, що статистика СБУ та Нацполіції свідчить, що серед понад 200 дітей, яких Росія використала для диверсій проти України, вихідців з окупованих територій – мізерна кількість. Перебування під контролем РФ не робить людину автоматично ворожим агентом.

“Доки ми не побачимо перед усім людину, а вже потім – людину з окупації, ми будемо крок за кроком наближати самі себе до того демографічного самогубства”, – підсумувала Рашевська.

Комунікаційник Окремої служби безпілотної авіації Владислав Німак також звернув увагу на ризик поглиблення прірви між цивільними та військовими. За його словами, волонтерство, яке раніше слугувало сполучною ланкою між фронтом і тилом, помітно просідає – чимало волонтерів самі пішли воювати. 

Владислав Німак, Роксолана Авраменко. Фото: Валерія Ландар / Docudays UA

Водночас ефективна реінтеграція ветеранів, залучення їх до публічної політики та зміна їхнього позиціонування в медіа можуть суттєво скоротити цей розрив.

“Було б добре залучати людей з військового середовища, ветеранів до політики. В нас часто говорять про політику і про війну люди, які не є дотичними до війни. Залучення військових до політики може бути істотним чинником, щоб не розширювалася прірва між військовими та цивільними”, – сказав Німак.

Нагадаємо, 23-й Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA проходить у Києві з 5-го до 12 червня 2026 року. 11 червня під час церемонії нагородження оголосили стрічки, режисерів та режисерок, продюсерів та продюсерок, які перемогли у різних номінаціях фестивалю.

В межах правозахисної програми RIGHTS NOW! на Docudays UA також відбулися відкриті дискусії. Зокрема експерти обговорили реінтеграцію дітей і молоді, які повертаються на підконтрольну уряду України територію з ТОТ та після депортації до РФ, а також політику уряду щодо тимчасово окупованих територій.