Соціологи розповіли, в яких містах найкраще інтегруються переселенці

Маріуполь та Сєвєродонецьк є лідерами з інтеграції переселенців у місцеві громади. Найтяжче інтегруватися – у Бучі та Ірпені.

Про це йдеться в дослідженні аналітичного центру Cedos.

Загалом у дослідження включили 20 міст. Міста обирали залежно від віддаленості від зони військових дій. За класифікацією Міжнародної організації з міграції, таких зон в Україні п’ять. У кожній із них обрали по чотири міста. Третім в рейтингу став Київ, далі йде Херсон, на п’ятому місці – Ужгород. Далі у рейтингу – Новогродівка, Полтава, Львів, Одеса, Ізюм, Очаків, Миколаїв, Хмельницький, Першотравневськ, Дніпро та Івано-Франківськ.

Рейтинг формували за такими критеріями, як можливість знайти роботу, користуватися соціальною допомогою, наявність власного житла чи можливість оренди, частота спілкування з сусідами, участь у виборах, розмір заробітної плати.

Одним з критеріїв дослідження було і те, чи залучені переселенці до управління. “Цікаво, що Маріуполі і Сєвєродонецьку, а в Маріуполі краща ситуація, бо там більше присутні  ВПО серед управлінців. Це єдині два міста, де є, по-перше, депутати-переселенці, в Маріуполі їх два. І в Маріуполі також є особи, які працюють на топових позиціях”, — каже аналітик організації Андрій Солодко.

Він підкреслює, що міста стали лідерами рейтингу передусім тому, що мають стратегії інтеграції переселенців на місцевому рівні. Інші міста мають програми схожі одна на одну, тому не враховують потреби внутрішньо переселених осіб, які в різних містах відрізняються.

“Чим дальше на захід, там міста пасивніші. Але там де багато ВПО і там де присутні міжнародні організації, є тиск на місцеві органи влади, більше ініціативності і такі стратегії приймають”, – зауважує Солодко.

Висновки аналізу спираються на інтерв’ю з радниками з питань ВПО на місцевому та національному рівні, на дані про переселенців, що їх збирають державні служби, та опитування самоорганізованих ініціатив самих ВПО. Також використовували відкриті джерела інформації – сайти органів місцевої влади, донорів, які працюють на місцях, сайти громадських організацій.

Більше про дослідження читайте у матеріалі Центру інформації про права людини.