Викраденого на Харківщині пенсіонера Олександра Плужника утримують у Воронезькій області
Мешканця села Новоєгорівка Харківської області Олександра Плужника росіяни викрали 6 лютого 2023 року. Спочатку 71-річного чоловіка незаконно утримували в місті Старий Оскол Бєлгородської області, а пізніше перевезли до міста Борисоглєбська Воронезької області.
Про це виданню ZMINA розповіла його племінниця Антоніна.
Олександра Плужника. Фото: надали рідні.Після окупації села Новоєгорівка Харківської області, яке розташоване поблизу кордону з РФ, окупанти періодично проводили обшуки у місцевих. Будинок Олександра теж час від часу оглядали, але у росіян до нього не було жодних претензій. Це пояснювалося тим, що ані чоловік, ані його рідні не мають жодного стосунку до війська. Відповідно, зброї у нього також ніколи не було.
Антоніна дізналася від дружини дядька, що 6 лютого 2023 року Олександр спілкувався телефоном з сином біля свого будинку. Тоді до нього підійшли російські військові й сказали, що зараз заборонені будь-які дзвінки.
“У відповідь він нецензурно облаяв їх, і після того ми його не бачили. Про це дружині, яка того дня була на квартирі, розповіли сусіди”, – пригадує племінниця.
Через деякий час до дружини прийшли росіяни йвідомили їй, що Олександра тримають у підвалі, але не уточнили, у якому саме. Свій візит вони пояснили тим, що прийшли взяти для нього зимову куртку. При цьому окупанти вилучили у неї телефон.
“Вони їй сказали: “Дайте якусь куфайку, тому що йому в підвалі холодно. Поки ми його відвеземо”. Росіяни, які не представилися, не повідомили дружині, куди саме везуть її чоловіка”, – зауважила Антоніна.
За декілька днів до квартири дружини знову “завітали” окупанти, однак цього разу з обшуком. Вони забрали паспорт та ідентифікаційний код Олександра.
Після цього жінка ходила до штабу російських військових, щоб дізнатися про місцеперебування чоловіка. Але там її запевнили, що Олександра потримають декілька днів і відпустять.
Антоніна припускає, що дядька могли тримати у шкільному підвалі, де у росіян був “штаб”. За її словами, окрім Олександра, там незаконно утримували багатьох місцевих. Пізніше всіх бранців Кремля вивезли у невідомому напрямку.
“Очевидно, вивозили вночі, щоб ніхто не бачив. Пізніше російська сторона підтвердила, що мій дядько перебуває у російській неволі. Ще мені на месенджер надіслали лист від Олександра, написаний його рукою. У ньому він писав, що у нього все в порядку, він живий-здоровий”, – пригадує Антоніна.
У пошуках дядька жінка зверталася до проєкту Катерини Осадчої “Знайти своїх”, де їй надали список бранців, серед яких було прізвище Олександра. Там також не повідомляли про місце утримання чоловіка.
Згодом з Антоніною зв’язалася колишня полонена, яка розповіла, що перебувала в “таборі-колонії” з Олександром. Але жінка не уточнила, де саме, оскільки її туди привезли з зав’язаними очима.
Колишня бранка повідомила, що у російській в’язниці незаконно утримувались українці з Куп’янського та Дворічанського районів. У камерах разом тримали жінок та чоловіків, при цьому в останніх брали відбитки пальців.
“Табір знаходився у полі десь нібито в Бєлгородській області. Там були люди з таких сіл як: Тавільжанка, Вільшана, Новоєгорівка, Гракове, Терни, Берестове. На камерах були грати. Їх випускали на прогулянку групами на 20–30 хвилин. Всі російські військові були завжди в масках. Окрім цивільних, там тримали військових, яких катували окремо”, – каже жінка.
Ексбранка додала, що у лютому 2023 року їх постійно катували та усіляко над ними знущались. З березня того ж року росіяни припинили застосовувати тортури, але натомість змушували в’язнів працювати на кухні та прибирати табір.
“Вона сказала, що на той момент здоров’я в Олександра було нормальне”, – зазначає племінниця.
За словами колишньої полонянки, росіяни видавали бранцям “аптечку” з ліками, з якої кожний брав потрібні їм медикаменти. Годували їх російськими військовими пайками один раз на день. Якщо не встигав поїсти у відведений для цього час, залишався голодним.
Серед цивільних тримали багато жінок з дітьми, яких годували двічі на день.
“Жінкам погрожували розстрілом, якщо протягом години вони не втечуть. Їх вивозили за межі табору і відпускали, а далі вони самі добиралися додому”, – розповідає Антоніна.
У камерах не було ані рукомийників, ані туалету, тому усіх незаконно ув’язнених виводили за потреби до вбиральні.
У 2024 році Антоніна довідалась від звільненого полоненого, що Олександра тримали у місті Старий Оскол Бєлгородської області. Пізніше пенсіонера перевезли до міста Борисоглєбська Воронезької області, де він наразі перебуває.
Центр прав людини ZMINA разом з українськими та міжнародними партнерами документує насильницькі зникнення, затримання та викрадення цивільних осіб на тимчасово окупованих територіях. Якщо ваші рідні зникли або ви маєте побоювання, що їх могли викрасти, напишіть, будь ласка, на нашу електронну адресу ys@zmina.ua. Наш представник зв’яжеться з вами.
Отримана інформація за згодою заявника буде використана для звернень до національних та міжнародних слідчих органів, а також міжнародних організацій для внесення ними інформації до періодичних звітів, зокрема до Комітету ООН проти тортур, Незалежної міжнародної комісії ООН з розслідувань подій в Україні, Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні, Міжнародного кримінального суду тощо для документування та подальшого розслідування скоєних воєнних злочинів в Україні й притягнення винних до відповідальності.
